Це майже забуте відчуття, коли пізно ввечері на останнє метро, встигну-не встигну, холодний вітер з Дніпра майже не відчутний, коліна тремтять, а світло з чужих вікон таке нестерпне. А потім притискатися лобом до брудного скла в маршрутці і намагатися ворожити «любить-не-любить» по автах із ввімкненими фарами у вологій імлі - машини з номерами його
(
Read more... )
Comments 22
(The comment has been removed)
Reply
Reply
(ревниво) а де це у вас метро?
:)*
Reply
а щодо не дай Боже - малоприємно хотіти вдосвіта задушити свого уявного найкращого друга, правда ж? краще вже путівник по гламурних клубах, їй-богу :)))
Reply
Reply
Reply
терміново - винайм квартири
відновлення запасу еритроцитів та слів
подушку - забереш із собою
..якщо це фінансово неможливо - хоча б кімнату в хазяйки
Reply
житло у мене наразі комфортне. це не ті люди, від яких врятує зміна квартири. хіба що зміна голови :)))
Reply
Пойняв.
Тупе, обмежене. Ніц з мене взяти.
Цікаво, всі четверо мешкають в одному часопросторі?
Якщо так, невже всі четверо такі кровожерні?
Reply
Reply
Leave a comment