jam for the ladies
якось вийшло, щосаме цього тижня страшно захотілося написати ще один великий музичний пост, і що в ньому буде фактично лише жіночий вокал))
I Blame Coco, The Constant 2010
дебютний альбом Еліот “Коко” Самнер, доньки Стінга, тому це черговий випадок family business. Але у випадку Коко не варто чекати балад чи соціальних тем, натомість - дуже потужний електро-поп альбом. У неї цікавий вокал і дуже непогані тексти. За звучанням дуже потіжний альбом як для дебюту - з такими маленькими вкрапленнями звучання 90-х, але у доволі агресивній поп-стилістиці - так ніби теперішній Keane заміксували з ранніми альбомами Moby і наклали на то всьо жіночий вокал. І можливо місцями тро нагадує Florence +The Machine. шось в ній зачіпає))) і думаю, кілька її треків мають всі шанси стати неймовірно популярними на танполах. Треки: No Smile і Summer Rain (найпотужніші, як на мене, треки в альбомі; хоча в No Smile вона манерою виконання трохи нагадує Стінга); SelfMachine (перший сингл з альбому; гарний вибір для синглу - цікава лірика, цікаве аранжування, але тро забагато синтетичного звуку, як на мене); Quicker (така дискотечна пісенька під 90-ті) і Only Love Can Break Your Heart (мило і дуже якось жіночно)
Babet, Piano Monstre 2010
симпатична француженка з віолончеллю)) проте це не класична музика, а радше доволі легкий фолк-поп, якщо так можна висловитися. В неї дуже багато легкості, грайливості і куртуазності в музиці. Альбом видається ідеальним саундтреком до романтичної ретро комедії про людей у великому місті - він доволі різнобарвний. Позитивний, як б сказала))) Порадували аранжування - всьо ж дівчина віолончелістка, тому багато “живих” інструментів, багато смичкових, але то всьо якось дуже мило заміксовано у цілком сучасний поп-формат. Дуже порадували два дуети - з Ciel De Soie з Arthur H (ну бо дуже вже красиво в них зійшлися голоси в цьому треку! І Артюр з його “хрипотцой” та традиційної легкою іронією туту звучить дуже ніжно) і Les Amouratiques з Hugh Coltman (бо мило, коли двоє виконавців, які люблять стилізації під ретро і вміють то робити, роблять спільний красивий (який чомусь нагадує про Сен-Тропе з усіляких французьких фільмів 60-80, від “І Бог створив жінку” і до “жандармів” та серіалів) трек, який надовго засідає в голові). З дуже хороших треків ще Le Miroir (ще один грайливий дуетик); Le Coeur En Antarctique
Adele, 21 2011
просто порвала! Неймовірно потужний другий альбом! Мене, якщо чесно вразив набагато сильніше за перший. Нереально потужний вокал плюс прекрасні тексти ат аранжування, плюс неймовірне внутрішнє чуття і шикарні аранжування - словом, поки мабуть найкрутйший реліз 2011 року. Перрший раз слухала на одному диханні, і чесно - вдалий мікс блюзу, попу і фолку - дуже вдалий. Слухається і не відпускає))) місцями дуже схоже на amplyfied варіант Марти Вейнрайт - у них якось дуже багато інтонаційно, настроєво, музично та інтонаційно спільних моментів, але Марта попри все буває більш обтяжлива для сприйняття. Шикарний альбом, дійсно варто слухати))) сподіваюся, що вона продовжуватиме в тому ж дусі, бо with her second album she just blown me mind, and I hope we can expect more. Треки: всі дуже хороші, але серед однозначних фаворитів - Rumor Has It та Set Fire To The Rain (за ритм-секції), Lovesong, Someone Like You (шикарний coming-over трек)
Ayo, Billie-Eve 2011
ще одна приємність 2011 року))) теж дуже порадував альбом, бо в порівнянні з двома попередніми він врешті цікавий))) два перші альбоми Ayo були наскрізь під впливом реггі - вони стилістично були однакові, і від того доволі нудні, якщо чесно. тому тепер, коли в цьому альбомі з’явився блюз, соул, госпел та навіть якісь елементи євроденсу - це звучить просто дивовижно. Вона стала трохи агресивніша, трохи різкіша у висловах і трохи ритмічніша в мелодиці. Ця жіночка вже навряд проситиме шось down on her knees, якось доросліше звучить чи шо. Єдине - в неї таки специфічний вокал, до якого мона просто або прислухатися, або не несприйняти, бо голос доволі скрипучий) Треки: I'm Gonna Dance (фактично програмна композиція для альбому; доволі агресивнаі енергетична, так із розряду let yourself go); We've Got To (варіації на соціальні баги і людську байдужість); Real Love (пісня, написана для доньки, яка народилася 2010 року, тому шось подібне на реггі-колискову); It Hurts (шикарний блюзовий трек); I Want You Back (веселий трек про те, що завжди хочеть саме те, що вже втратив); Black Spoon (ще раз соціалка, але тре сказати чесно - в неї це дуже непогано виходить).