Вухані. Перший дзвоник
Перший дзвоник
Спека потрішечки йде до відпустці, до наступного літа. Дев'ять місяців тепер чекати до того часу, коли можна валятися у ліжку до обіду, рахувати кількість мух, що влітає, та залишає кімнату, а потім на морі, на гарячому жовтому пісочку розлягтися та мріяти про шось приємне, поки не зашкворчить.
До речі, а куди усі поховалися з моря? Порожній пляж...
Ага, ось вони де, повзуть з величезними ранцями до школи! Шо вони в ті ранці впихують, що вони такі пузаті? Чи підручники, чи бургери, цукерки з гаджетами, - але вони в декілька разів більш, ніж той, хто їх на собі тягне. Так дивишся ззаду, - ранець, а в нього тільки ніжки такі дрібочуть. Голови не бачити, тільки банти у деяких. А попереду уже зрозуміло, хто це - могутній богатир або прекрасна принчепеса.
В головах думки різні. Хто радіє, що став дорослим хлопцем і тепер може дати решту в пику Ванці з 3-го-Б, у кого на обличчі писано: "Ой, зараз знову учілки, дошки з крейдою, та контрольні. Жах!". А хтось просто радіє, що знову зустрів друзів, тепер буде, з ким погасати по шкільних коридорах.
У школі зараз, як у бджолиному вулику, життя закипіло. Зазирнути у будь-який клас - вчителька зустрічає своїх засмаглих курчаток, що за літо підросли, дає їм повчання щодо колишнього графіку, а кому й не позаздріш - вже й перші завдання.
Як цікаво вивчити щось нове для себе! Знання - це сила! Велика подяка нашим вчителькам и вчителям за їх терпіння та мужність, бо один - проти цілої армії маленьких розбишак. Або навпаки, спільно з ними!
І у кожного розбишаки вчителька - сама найкраща! У Аннук - так вже точно!
Зміст | Далі =>
Спека потрішечки йде до відпустці, до наступного літа. Дев'ять місяців тепер чекати до того часу, коли можна валятися у ліжку до обіду, рахувати кількість мух, що влітає, та залишає кімнату, а потім на морі, на гарячому жовтому пісочку розлягтися та мріяти про шось приємне, поки не зашкворчить.
До речі, а куди усі поховалися з моря? Порожній пляж...
Ага, ось вони де, повзуть з величезними ранцями до школи! Шо вони в ті ранці впихують, що вони такі пузаті? Чи підручники, чи бургери, цукерки з гаджетами, - але вони в декілька разів більш, ніж той, хто їх на собі тягне. Так дивишся ззаду, - ранець, а в нього тільки ніжки такі дрібочуть. Голови не бачити, тільки банти у деяких. А попереду уже зрозуміло, хто це - могутній богатир або прекрасна принчепеса.
В головах думки різні. Хто радіє, що став дорослим хлопцем і тепер може дати решту в пику Ванці з 3-го-Б, у кого на обличчі писано: "Ой, зараз знову учілки, дошки з крейдою, та контрольні. Жах!". А хтось просто радіє, що знову зустрів друзів, тепер буде, з ким погасати по шкільних коридорах.
У школі зараз, як у бджолиному вулику, життя закипіло. Зазирнути у будь-який клас - вчителька зустрічає своїх засмаглих курчаток, що за літо підросли, дає їм повчання щодо колишнього графіку, а кому й не позаздріш - вже й перші завдання.
Як цікаво вивчити щось нове для себе! Знання - це сила! Велика подяка нашим вчителькам и вчителям за їх терпіння та мужність, бо один - проти цілої армії маленьких розбишак. Або навпаки, спільно з ними!
І у кожного розбишаки вчителька - сама найкраща! У Аннук - так вже точно!
Зміст | Далі =>