плебейство и общественная жизнь-34: проекты бантустановъ
читаемъ статью съ солиднаго укросайта , она, кстати снабжена мордопысью автора, но не подписана, надо полагать, что это редакцiонная статья, отражающая какъ уровень сайта, такъ и градусъ иницiацiи мыслящаго совковаго быдла
СТОСОВНО ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЙ УКРАЇНА МАЄ ВИКОРИСТАТИ ДОСВІД ПІВДЕННО-АФРИКАНСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ ЩОДО БАНТУСТАНІВ ДЛЯ ТУЗЕМНОГО НАСЕЛЕННЯ
НАЙКРАЩА ДОПОМОГА ЗАХОДУ УКРАЇНІ - ЦЕ ПОСИЛЕННЯ САНКЦІЙ ЩОДО МОСКВИ. А ще краще - у поєднанні зі зменшенням попиту на російський газ. Довготермінові договори з Кремлем - небезпечна ілюзія, якої краще уникати. Для них потрібне раціональне розуміння власних інтересів. Гарний приклад - стосунки Японії й США. Якщо мислити російськими категоріями "боротьби з фашизмом", то в японців після атомного бомбардування Хіросіми і Нагасакі не мало б бути більшого ворога, ніж американці. Проте все навпаки: у Сполучених Штатів немає кращого союзника в Тихоокеанському регіоні, ніж Японія. А все тому, що найбільшу небезпеку для Токіо становить Пекін. Такі реалії раціональних національних інтересів.
Росії така поведінка не властива. Інакше не платили б контрибуцію Рамзану Кадирову в Чечні, а створили за ці гроші з кубанських і донських "козачків" чи технологічних дронів санітарний кордон. І таким чином застрахувалися від серйозніших проблем довгострокового характеру, що неминуче створить "спокійна" Чечня. Так само Москві більше користі від автономного Криму в складі України, бо це було "вічнозелене" джерело проросійських настроїв у Верховній Раді. Але така логіка стосується лише раціональної поведінки. Якщо ж перевагу віддають емоціям - а це російські реалії, то з таким суб'єктом ніхто не домовлятиметься. Навіть якщо для цього є предмет.
Яким би мало бути вирішення Україною проблеми окупованих територій? Раціональне - лише одне: використати досвід Південно-Африканської Республіки щодо бантустанів для туземного населення. Було створено 10 таких утворень на території ПАР і ще 10 - у сусідній Намібії. Офіційно декларована мета - збереження національної окремішності й етнопсихологічного колориту груп темношкірого населення. Чотири бантустани - Транскей, Бопутатсвана, Венда і Сіскей - були оголошені незалежними владою ПАР. Що, втім, не визнавалося світовим співтовариством. Інші три бантустани - КваЗулу, Лебова, КваКва - отримали широку автономію. Ще три - право на самовизначення.
Спочатку передбачалося, що до бантустанів переселяться більшість корінних жителів, аби насолодитися свободою, культивувати традиції предків і позбутися ненависної експлуатації з боку білої меншості. Однак темношкіре населення вважало за краще мешкати у "шанхаях" на околицях великих південноафриканських міст, ніж у власних "незалежних" чи автономних бантустанах. Причина проста - брак робочих місць, що не компенсував можливостей жити за законами предків. Практично єдиним джерелом заробітку там стали казино й топлес-шоу. В окремих випадках - розробка родовищ природних копалин. Проте левову частку доходів бантустанів, у середньому понад 80%, становили надходження з бюджету Південно-Африканської Республіки. В середині 1980-х людей довелося повертати до рідних бантустанів на законодавчій основі, простіше кажучи - силоміць. 1994 року бантустани ліквідували внаслідок міжнародних санкцій проти ПАР.
ВИСНОВКИ З ЦЬОГО ДЛЯ НАШОЇ ПОЛІТИКИ ЩОДО ОКУПОВАНИХ РЕГІОНІВ - ПРОЗОРІ. По-перше, економічно залежні території зі специфічним складом населення рано чи пізно втратять інтерес до "самостійності". Як кажуть, прийде коза до воза і скаже "бе". Важливо контролювати державний кордон із Росією - завдання-максимум, або ізолювати "республіки" від решти України - програма-мінімум. На території бантустанів їх жителям можна було б робити практично що завгодно, але без брязкання зброєю. Умови для проведення подібного експерименту є на Донбасі. Звісно, владі ПАР було легше, оскільки країна не була сусідом ядерної держави. Хоча, з іншого боку, темношкірі активісти з Африканського національного конгресу не відчували браку амуніції від Радянського Союзу, НДР і Чехословаччини. Створення "особливих районів" на Донбасі відповідає логіці відповідного зарубіжного досвіду. До південноафриканських бантустанів можна додати американські резервації для індіанців.
По-друге, важливо зібрати на Донбасі максимальну кількість осіб із "донбаським характером" - для запобігання їх надмірній концентрації в інших областях України. Подібно до того, як у бантустани намагалися переселити якнайбільше корінного населення Південної Африки. Не виключено, що для цього потрібно буде повернутися до призабутої практики перевірок паспортного режиму.
По-третє, економічну допомогу з Києва Донбас може отримати за відмови від вільного носіння зброї та антиукраїнської риторики. Можна погодитися на толерування власної "самобутності" жителями "особливих територій", але з дотриманням українського законодавства. Це - більш-менш вільні вибори, відсутність дискримінації за мовною ознакою.
Не можуть не дивувати заяви українських високопосадовців, що, мовляв, до кінця року за газ проблемний регіон заборгує 7 млрд грн. Перевести його на передоплату - і крапка. Відрізати від "труби" - і баста. Якщо визнавати Донбас і Крим окупованими територіями, то не буде зайвим пригадати жителям цих регіонів радянське трактування такого стану справ. Які пенсії, які субсидії, який газ?
І останнє. За два-три роки санкції проти Росії зроблять свою справу, і їй буде не до "навчань" у Ростовській області. Тоді стане можливим відновлення кордону без доброї волі російської сторони. Усвідомлення цього факту може призвести до намагання бойовиків та їх спонсорів розширити площу місцевостей з "особливим статусом" уже зараз - доки не пізно. У такому випадку Україна повинна бути готовою до використання потенціалу власного ракетобудування.
Вирішити проблему з "особливими територіями" не складно. І вони не стануть на заваді вступу України до Євросоюзу.
Бо наявність невизнаної Республіки Північного Кіпру не перешкодила вступу до ЄС Кіпру 2004 року. Зате дотепер заважає європейським амбіціям Туреччини, що цю "республіку" створила за допомогою власних військ 1974-го. Вступ України до ЄС - це факт, але не раніше 2040 року. Основні передумови: зменшення відставання за показником ВВП на душу населення до 40% від рівня країн ЄС, зниження корупції щонайменше до рівня Болгарії й Румунії, чітка політична орієнтація на європейські цінності
а вотъ комментированный переводъ на нормативный русскiй языкъ... я переводилъ самъ, поскольку сайтъ не содержитъ русскоязычнаго текста данной статьи... :
ВЪ ОТНОШЕНІИ ОККУПИРОВАННЫХЪ ТЕРРИТОРІЙ УКРАИНА ДОЛЖНА ИСПОЛЬЗОВАТЬ ОПЫТЪ ЮЖНО-АФРИКАНСКОЙ РЕСПУБЛИКИ ПО БАНТУСТАНАМЪ ДЛЯ ТУЗЕМНАГО НАСЕЛЕНІЯ.
ЛУЧШАЯ ПОМОЩЬ ЗАПАДА УКРАИНѢ - ЭТО УЖЕСТОЧЕНІЕ САНКЦІЙ ВЪ ОТНОШЕНІИ МОСКВЫ. А еще лучше - въ сочетаніи съ уменьшеніемъ спроса на россійскій газъ. Долгосрочные договоры съ Кремлемъ - опасная иллюзія, которой лучше избѣгать. Для нихъ требуется раціональное пониманіе собственныхъ интересовъ. Хорошій примѣръ - отношенія Японіи и США. Если мыслить россійскими категоріями "борьбы съ фашизмомъ", то у японцевъ послѣ атомной бомбардировки Хиросимы и Нагасаки не должно быть большаго врага, чѣмъ американцы. Однако всё наоборотъ: у Соединенныхъ Штатовъ нѣтъ лучшаго союзника въ Тихоокеанскомъ регіонѣ, чѣмъ Японія. А всё потому, что наибольшую опасность для Токіо составляетъ Пекинъ. Такіе реаліи раціональныхъ національныхъ интересовъ. [Если бы за нацiю укробольшевиками не выдавалась орда совѣтскихъ люмпеновъ !!! ]
Россіи такое поведеніе не свойственно. Иначе не платили бы контрибуцію Рамзану Кадырову въ Чечнѣ, а создали за эти деньги изъ кубанскихъ и донскихъ "казачковъ" или изъ технологическихъ дроновъ санитарный кордонъ. [Какъ и полагается деклассированному совѣтскому плебею-образованцу, авторъ текста ФАНТАЗИРУЕТЪ, но реально ничего не понимаетъ въ недвижимости, да кстати и въ санитарiи.] И такимъ образомъ застраховались бы отъ болѣе серьезныхъ проблемъ долгосрочнаго характера, что неизбежно создастъ "спокойная" Чечня. Такъ же Москвѣ больше пользы отъ автономнаго Крыма въ составѣ Украины, потому что это былъ "вѣчнозеленый" источникъ пророссійскихъ настроеній въ Верховной Радѣ. [ Если слѣдовать фантазерской логикѣ автора, можно предполагать, что территорiя стоитъ парламентскаго влiянiя. Какъ будто сильная страна готова мѣнять одно на другое !] Но такая логика касается только раціональнаго поведенія. Если же предпочтеніе отдаютъ эмоціямъ - а это россійскія реаліи, то съ такимъ субъектомъ никто не будетъ договариваться. [Встаетъ разумный вопросъ -- а не приписываетъ-ли авторъ оппоненту свои собственныя проблемы? Можно подумать, укрорежимъ потрясающе договороспособенъ, обладаетъ высокимим дѣловыми рейтингами и можетъ просчитывать дѣловыхъ партнеровъ на много лѣтъ впередъ !!! Да, можно еще подумать, что именно тамъ сидятъ корифеи дѣловой логики и асы дипломатiи и авторъ текста еще и въ домъ къ нимъ вхожъ ... ] Даже если для этого есть предметъ.
Какимъ должно быть рѣшеніе Украиной проблемы оккупированныхъ территорій? Раціональное - только одно: использовать опытъ Южно-Африканской Республики по бантустанамъ для туземнаго населенія. [Разница съ ЮАР та, что туземцы ЮАР и были не ея полномочными гражданами, но колонiальнымъ трофеемъ заработаннымъ войной, а неправильно мыслящiе жители разныхъ регiоновъ "Украины" все-таки являются ея полномочными гражданами, коихъ, авторъ предлагаетъ направлять въ ссылку въ бантустаны ... Впрочемъ, и на томъ спасибо, что враги совѣтскихъ трудящихся неправильные туземцы признаются авторомъ все-таки не мигрантами... И не гарантируется ихъ экспропрiацiя... ] Было создано 10 такихъ образованій на территоріи ЮАР и еще 10 - въ сосѣдней Намибіи. Оффиціально декларируемая цѣль - сохраненіе національной самобытности и этнопсихологическаго колорита группъ чернокожего населенія. Четыре бантустана - Транскей, Бопутатсвана, Венда и Сискей - были властями ЮАР объявлены независимыми. Что, впрочемъ, не признавалось мiровымъ сообществомъ. Другіе три бантустана - КваЗулу, Лебова, КваКва - получили широкую автономію. Еще три - право на самоопредѣленіе. Изначально предполагалось, что въ бантустаны переселятся большинство коренныхъ жителей, чтобы насладиться свободой, культивировать традиціи предковъ и избавиться отъ ненавистной эксплуатаціи со стороны бѣлаго меньшинства. Однако темнокожее населеніе предпочло жить въ "шанхаяхъ" на окраинахъ крупныхъ южноафриканскихъ городовъ, нежели въ собственныхъ "независимыхъ" или автономныхъ бантустанахъ. Причина проста - нехватка рабочихъ мѣстъ, что не компенсировало возможностей жить по законамъ предковъ. Практически единственнымъ источникомъ заработка тамъ стали казино и топлессъ-шоу. Въ отдѣльныхъ случаяхъ - разработка мѣсторожденій природныхъ ископаемыхъ. Однако львиную долю доходовъ бантустановъ, въ среднемъ болѣе 80%, составляли поступленія изъ бюджета Южно-Африканской Республики. Въ серединѣ 1980-хъ людей пришлось возвращать къ роднымъ бантустанамъ на законодательной основѣ, проще говоря - силой. 1994 года бантустаны ликвидировали вслѣдствіе международныхъ санкцій противъ ЮАР.
ВЫВОДЫ ИЗЪ ЭТОГО ДЛЯ НАШЕЙ ПОЛИТИКИ ВЪ ОТНОШЕНІИ ОККУПИРОВАННЫХЪ РЕГІОНОВЪ - ПРОЗРАЧНЫЕ.
Во-первыхъ, экономически зависимыя территоріи со специфическимъ составомъ населенія рано или поздно потеряютъ интересъ къ "самостоятельности". Какъ говорятъ, придетъ коза до воза и скажетъ "бе". Важно контролировать государственную границу съ Россіей - задача-максимумъ, или изолировать "республики" отъ остальной Украины - программа-минимумъ. На территоріи бантустановъ ихъ жителямъ можно было бы дѣлать практически что угодно, но безъ бряцанія оружіемъ. Условія для проведенія подобнаго эксперимента есть на Донбассѣ. Конечно, властямъ ЮАР было легче, поскольку страна не была сосѣдомъ ядерной державы. Хотя, съ другой стороны, темнокожіе активисты изъ Африканскаго національнаго конгресса не испытывали недостатка вооруженій отъ Совѣтскаго Союза, ГДР и Чехословакіи. Созданіе "особыхъ районовъ" въ Донбассѣ соотвѣтствуетъ логикѣ соотвѣтствующаго зарубежнаго опыта. Къ южноафриканскихъ бантустанамъ можно добавить американскія резерваціи для индѣйцевъ.
Во-вторыхъ, важно собрать на Донбассѣ максимальное количество лицъ съ "донбасскимъ характеромъ" - для предотвращенія ихъ чрезмѣрной концентраціи въ другихъ областяхъ Украины. Подобно тому, какъ въ бантустаны пытались переселить какъ можно больше коренного населенія Южной Африки. Не исключено, что для этого нужно будетъ вернуться къ подзабытой практики провѣрокъ паспортнаго режима. [Иными словами, предполагается что-то подобное режиму ссылки въ СССР. Всякимъ Магаданамъ и Норильскамъ съ Джезказганами. Ну, кто бы усумнился... ]
Въ-третьихъ, экономическую помощь изъ Кіева Донбассъ можетъ получить за отказа отъ свободнаго ношенія оружія и анти-украинской риторики. Можно согласиться на толерантность собственной "самобытности" жителями "особыхъ территорій", но съ соблюденіемъ украинскаго законодательства. Это - болѣе-менѣе свободные выборы, отсутствіе дискриминаціи по языковому признаку. Не могутъ не удивлять заявленія украинскихъ чиновниковъ, что, молъ, до конца года за газъ проблемный регіонъ задолжаетъ 7 млрд грн. Перевести его на предоплату - и точка. Отрѣзать отъ "трубы" - и баста. [Можно подумать, что укрохунта за газъ никому ничего не задолжала... да вже !] Если признавать Донбассъ и Крымъ оккупированными территоріями, то не будетъ лишнимъ напомнить жителямъ этихъ регіоновъ совѣтскую трактовку такого положенія дѣлъ. [Да ужъ, безъ опыта СССР и этому совку никуда не податься. ] Какіе пенсіи, субсидіи, какой газъ?
И послѣднее. За два-три года санкціи противъ Россіи сдѣлаютъ свое дѣло, и ей будетъ не до "ученій" въ Ростовской области. Тогда станетъ возможнымъ возстановленіе границы безъ доброй воли россійской стороны. Осознаніе этого факта можетъ привести къ попыткамъ боевиковъ и ихъ спонсоровъ расширить площадь мѣстностей съ "особымъ статусомъ" уже сейчасъ - пока не поздно. Въ такомъ случаѣ Украина должна быть готовой къ использованію собственнаго потенціала ракетостроенія. Рѣшить проблему съ "особыми территоріями" не сложно. [Это то есть закидать земли Донбасса ракетами ? Или наводнить ихъ доблестной свидомой пидармерiей, инфантерiей и жандармерiей ? Ну, что-жъ, you are welcome.] И онѣ не станутъ на пути вступленія Украины въ Евросоюзъ. Ибо наличіе непризнанной Республики Сѣвернаго Кипра не помѣшала вступленію Кипра въ ЕС въ 2004 году. Зато до сихъ поръ мѣшаетъ европейскимъ амбиціямъ Турціи, которая въ 1974 эту "республику" создала съ помощью собственныхъ войскъ . Вступленіе Украины въ ЕС - это фактъ, но не ранѣе 2040 года. [ Какъ же, обязался Евросоюзъ ихъ принять. Да ВЖЕ! Очередная "ловкая" азiатская ложь. То ли халифъ, то ли ишакъ должны будутъ тогда сдохнуть. ] Основныя предпосылки: уменьшеніе отставанія по показателю ВВП на душу населенія до 40% отъ уровня странъ ЕС, сниженіе коррупціи меньшей мѣрѣ до уровня Болгаріи и Румыніи, четкая политическая оріентація на европейскія цѣнности. [А главное, Евросоюзу будетъ очень нужна территорiя разрытая ракетами и политая ракетнымъ топливомъ, и къ тому же населенная подобными малограмотными персонажами и прошедшая этническую чистку. Чуть не забылъ про ту самую южную Африку : въ настоящее время душевой ВВП "Украины" довольно точно сообразенъ намибiйскому... ]
за наводку спасибо моему френду
slovenorus14
читаемъ у меня тему про плебейство въ общественной жизни полностью
.
СТОСОВНО ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЙ УКРАЇНА МАЄ ВИКОРИСТАТИ ДОСВІД ПІВДЕННО-АФРИКАНСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ ЩОДО БАНТУСТАНІВ ДЛЯ ТУЗЕМНОГО НАСЕЛЕННЯ
НАЙКРАЩА ДОПОМОГА ЗАХОДУ УКРАЇНІ - ЦЕ ПОСИЛЕННЯ САНКЦІЙ ЩОДО МОСКВИ. А ще краще - у поєднанні зі зменшенням попиту на російський газ. Довготермінові договори з Кремлем - небезпечна ілюзія, якої краще уникати. Для них потрібне раціональне розуміння власних інтересів. Гарний приклад - стосунки Японії й США. Якщо мислити російськими категоріями "боротьби з фашизмом", то в японців після атомного бомбардування Хіросіми і Нагасакі не мало б бути більшого ворога, ніж американці. Проте все навпаки: у Сполучених Штатів немає кращого союзника в Тихоокеанському регіоні, ніж Японія. А все тому, що найбільшу небезпеку для Токіо становить Пекін. Такі реалії раціональних національних інтересів.
Росії така поведінка не властива. Інакше не платили б контрибуцію Рамзану Кадирову в Чечні, а створили за ці гроші з кубанських і донських "козачків" чи технологічних дронів санітарний кордон. І таким чином застрахувалися від серйозніших проблем довгострокового характеру, що неминуче створить "спокійна" Чечня. Так само Москві більше користі від автономного Криму в складі України, бо це було "вічнозелене" джерело проросійських настроїв у Верховній Раді. Але така логіка стосується лише раціональної поведінки. Якщо ж перевагу віддають емоціям - а це російські реалії, то з таким суб'єктом ніхто не домовлятиметься. Навіть якщо для цього є предмет.
Яким би мало бути вирішення Україною проблеми окупованих територій? Раціональне - лише одне: використати досвід Південно-Африканської Республіки щодо бантустанів для туземного населення. Було створено 10 таких утворень на території ПАР і ще 10 - у сусідній Намібії. Офіційно декларована мета - збереження національної окремішності й етнопсихологічного колориту груп темношкірого населення. Чотири бантустани - Транскей, Бопутатсвана, Венда і Сіскей - були оголошені незалежними владою ПАР. Що, втім, не визнавалося світовим співтовариством. Інші три бантустани - КваЗулу, Лебова, КваКва - отримали широку автономію. Ще три - право на самовизначення.
Спочатку передбачалося, що до бантустанів переселяться більшість корінних жителів, аби насолодитися свободою, культивувати традиції предків і позбутися ненависної експлуатації з боку білої меншості. Однак темношкіре населення вважало за краще мешкати у "шанхаях" на околицях великих південноафриканських міст, ніж у власних "незалежних" чи автономних бантустанах. Причина проста - брак робочих місць, що не компенсував можливостей жити за законами предків. Практично єдиним джерелом заробітку там стали казино й топлес-шоу. В окремих випадках - розробка родовищ природних копалин. Проте левову частку доходів бантустанів, у середньому понад 80%, становили надходження з бюджету Південно-Африканської Республіки. В середині 1980-х людей довелося повертати до рідних бантустанів на законодавчій основі, простіше кажучи - силоміць. 1994 року бантустани ліквідували внаслідок міжнародних санкцій проти ПАР.
ВИСНОВКИ З ЦЬОГО ДЛЯ НАШОЇ ПОЛІТИКИ ЩОДО ОКУПОВАНИХ РЕГІОНІВ - ПРОЗОРІ. По-перше, економічно залежні території зі специфічним складом населення рано чи пізно втратять інтерес до "самостійності". Як кажуть, прийде коза до воза і скаже "бе". Важливо контролювати державний кордон із Росією - завдання-максимум, або ізолювати "республіки" від решти України - програма-мінімум. На території бантустанів їх жителям можна було б робити практично що завгодно, але без брязкання зброєю. Умови для проведення подібного експерименту є на Донбасі. Звісно, владі ПАР було легше, оскільки країна не була сусідом ядерної держави. Хоча, з іншого боку, темношкірі активісти з Африканського національного конгресу не відчували браку амуніції від Радянського Союзу, НДР і Чехословаччини. Створення "особливих районів" на Донбасі відповідає логіці відповідного зарубіжного досвіду. До південноафриканських бантустанів можна додати американські резервації для індіанців.
По-друге, важливо зібрати на Донбасі максимальну кількість осіб із "донбаським характером" - для запобігання їх надмірній концентрації в інших областях України. Подібно до того, як у бантустани намагалися переселити якнайбільше корінного населення Південної Африки. Не виключено, що для цього потрібно буде повернутися до призабутої практики перевірок паспортного режиму.
По-третє, економічну допомогу з Києва Донбас може отримати за відмови від вільного носіння зброї та антиукраїнської риторики. Можна погодитися на толерування власної "самобутності" жителями "особливих територій", але з дотриманням українського законодавства. Це - більш-менш вільні вибори, відсутність дискримінації за мовною ознакою.
Не можуть не дивувати заяви українських високопосадовців, що, мовляв, до кінця року за газ проблемний регіон заборгує 7 млрд грн. Перевести його на передоплату - і крапка. Відрізати від "труби" - і баста. Якщо визнавати Донбас і Крим окупованими територіями, то не буде зайвим пригадати жителям цих регіонів радянське трактування такого стану справ. Які пенсії, які субсидії, який газ?
І останнє. За два-три роки санкції проти Росії зроблять свою справу, і їй буде не до "навчань" у Ростовській області. Тоді стане можливим відновлення кордону без доброї волі російської сторони. Усвідомлення цього факту може призвести до намагання бойовиків та їх спонсорів розширити площу місцевостей з "особливим статусом" уже зараз - доки не пізно. У такому випадку Україна повинна бути готовою до використання потенціалу власного ракетобудування.
Вирішити проблему з "особливими територіями" не складно. І вони не стануть на заваді вступу України до Євросоюзу.
Бо наявність невизнаної Республіки Північного Кіпру не перешкодила вступу до ЄС Кіпру 2004 року. Зате дотепер заважає європейським амбіціям Туреччини, що цю "республіку" створила за допомогою власних військ 1974-го. Вступ України до ЄС - це факт, але не раніше 2040 року. Основні передумови: зменшення відставання за показником ВВП на душу населення до 40% від рівня країн ЄС, зниження корупції щонайменше до рівня Болгарії й Румунії, чітка політична орієнтація на європейські цінності
а вотъ комментированный переводъ на нормативный русскiй языкъ... я переводилъ самъ, поскольку сайтъ не содержитъ русскоязычнаго текста данной статьи... :
ВЪ ОТНОШЕНІИ ОККУПИРОВАННЫХЪ ТЕРРИТОРІЙ УКРАИНА ДОЛЖНА ИСПОЛЬЗОВАТЬ ОПЫТЪ ЮЖНО-АФРИКАНСКОЙ РЕСПУБЛИКИ ПО БАНТУСТАНАМЪ ДЛЯ ТУЗЕМНАГО НАСЕЛЕНІЯ.
ЛУЧШАЯ ПОМОЩЬ ЗАПАДА УКРАИНѢ - ЭТО УЖЕСТОЧЕНІЕ САНКЦІЙ ВЪ ОТНОШЕНІИ МОСКВЫ. А еще лучше - въ сочетаніи съ уменьшеніемъ спроса на россійскій газъ. Долгосрочные договоры съ Кремлемъ - опасная иллюзія, которой лучше избѣгать. Для нихъ требуется раціональное пониманіе собственныхъ интересовъ. Хорошій примѣръ - отношенія Японіи и США. Если мыслить россійскими категоріями "борьбы съ фашизмомъ", то у японцевъ послѣ атомной бомбардировки Хиросимы и Нагасаки не должно быть большаго врага, чѣмъ американцы. Однако всё наоборотъ: у Соединенныхъ Штатовъ нѣтъ лучшаго союзника въ Тихоокеанскомъ регіонѣ, чѣмъ Японія. А всё потому, что наибольшую опасность для Токіо составляетъ Пекинъ. Такіе реаліи раціональныхъ національныхъ интересовъ. [Если бы за нацiю укробольшевиками не выдавалась орда совѣтскихъ люмпеновъ !!! ]
Россіи такое поведеніе не свойственно. Иначе не платили бы контрибуцію Рамзану Кадырову въ Чечнѣ, а создали за эти деньги изъ кубанскихъ и донскихъ "казачковъ" или изъ технологическихъ дроновъ санитарный кордонъ. [Какъ и полагается деклассированному совѣтскому плебею-образованцу, авторъ текста ФАНТАЗИРУЕТЪ, но реально ничего не понимаетъ въ недвижимости, да кстати и въ санитарiи.] И такимъ образомъ застраховались бы отъ болѣе серьезныхъ проблемъ долгосрочнаго характера, что неизбежно создастъ "спокойная" Чечня. Такъ же Москвѣ больше пользы отъ автономнаго Крыма въ составѣ Украины, потому что это былъ "вѣчнозеленый" источникъ пророссійскихъ настроеній въ Верховной Радѣ. [ Если слѣдовать фантазерской логикѣ автора, можно предполагать, что территорiя стоитъ парламентскаго влiянiя. Какъ будто сильная страна готова мѣнять одно на другое !] Но такая логика касается только раціональнаго поведенія. Если же предпочтеніе отдаютъ эмоціямъ - а это россійскія реаліи, то съ такимъ субъектомъ никто не будетъ договариваться. [Встаетъ разумный вопросъ -- а не приписываетъ-ли авторъ оппоненту свои собственныя проблемы? Можно подумать, укрорежимъ потрясающе договороспособенъ, обладаетъ высокимим дѣловыми рейтингами и можетъ просчитывать дѣловыхъ партнеровъ на много лѣтъ впередъ !!! Да, можно еще подумать, что именно тамъ сидятъ корифеи дѣловой логики и асы дипломатiи и авторъ текста еще и въ домъ къ нимъ вхожъ ... ] Даже если для этого есть предметъ.
Какимъ должно быть рѣшеніе Украиной проблемы оккупированныхъ территорій? Раціональное - только одно: использовать опытъ Южно-Африканской Республики по бантустанамъ для туземнаго населенія. [Разница съ ЮАР та, что туземцы ЮАР и были не ея полномочными гражданами, но колонiальнымъ трофеемъ заработаннымъ войной, а неправильно мыслящiе жители разныхъ регiоновъ "Украины" все-таки являются ея полномочными гражданами, коихъ, авторъ предлагаетъ направлять въ ссылку въ бантустаны ... Впрочемъ, и на томъ спасибо, что враги совѣтскихъ трудящихся неправильные туземцы признаются авторомъ все-таки не мигрантами... И не гарантируется ихъ экспропрiацiя... ] Было создано 10 такихъ образованій на территоріи ЮАР и еще 10 - въ сосѣдней Намибіи. Оффиціально декларируемая цѣль - сохраненіе національной самобытности и этнопсихологическаго колорита группъ чернокожего населенія. Четыре бантустана - Транскей, Бопутатсвана, Венда и Сискей - были властями ЮАР объявлены независимыми. Что, впрочемъ, не признавалось мiровымъ сообществомъ. Другіе три бантустана - КваЗулу, Лебова, КваКва - получили широкую автономію. Еще три - право на самоопредѣленіе. Изначально предполагалось, что въ бантустаны переселятся большинство коренныхъ жителей, чтобы насладиться свободой, культивировать традиціи предковъ и избавиться отъ ненавистной эксплуатаціи со стороны бѣлаго меньшинства. Однако темнокожее населеніе предпочло жить въ "шанхаяхъ" на окраинахъ крупныхъ южноафриканскихъ городовъ, нежели въ собственныхъ "независимыхъ" или автономныхъ бантустанахъ. Причина проста - нехватка рабочихъ мѣстъ, что не компенсировало возможностей жить по законамъ предковъ. Практически единственнымъ источникомъ заработка тамъ стали казино и топлессъ-шоу. Въ отдѣльныхъ случаяхъ - разработка мѣсторожденій природныхъ ископаемыхъ. Однако львиную долю доходовъ бантустановъ, въ среднемъ болѣе 80%, составляли поступленія изъ бюджета Южно-Африканской Республики. Въ серединѣ 1980-хъ людей пришлось возвращать къ роднымъ бантустанамъ на законодательной основѣ, проще говоря - силой. 1994 года бантустаны ликвидировали вслѣдствіе международныхъ санкцій противъ ЮАР.
ВЫВОДЫ ИЗЪ ЭТОГО ДЛЯ НАШЕЙ ПОЛИТИКИ ВЪ ОТНОШЕНІИ ОККУПИРОВАННЫХЪ РЕГІОНОВЪ - ПРОЗРАЧНЫЕ.
Во-первыхъ, экономически зависимыя территоріи со специфическимъ составомъ населенія рано или поздно потеряютъ интересъ къ "самостоятельности". Какъ говорятъ, придетъ коза до воза и скажетъ "бе". Важно контролировать государственную границу съ Россіей - задача-максимумъ, или изолировать "республики" отъ остальной Украины - программа-минимумъ. На территоріи бантустановъ ихъ жителямъ можно было бы дѣлать практически что угодно, но безъ бряцанія оружіемъ. Условія для проведенія подобнаго эксперимента есть на Донбассѣ. Конечно, властямъ ЮАР было легче, поскольку страна не была сосѣдомъ ядерной державы. Хотя, съ другой стороны, темнокожіе активисты изъ Африканскаго національнаго конгресса не испытывали недостатка вооруженій отъ Совѣтскаго Союза, ГДР и Чехословакіи. Созданіе "особыхъ районовъ" въ Донбассѣ соотвѣтствуетъ логикѣ соотвѣтствующаго зарубежнаго опыта. Къ южноафриканскихъ бантустанамъ можно добавить американскія резерваціи для индѣйцевъ.
Во-вторыхъ, важно собрать на Донбассѣ максимальное количество лицъ съ "донбасскимъ характеромъ" - для предотвращенія ихъ чрезмѣрной концентраціи въ другихъ областяхъ Украины. Подобно тому, какъ въ бантустаны пытались переселить какъ можно больше коренного населенія Южной Африки. Не исключено, что для этого нужно будетъ вернуться къ подзабытой практики провѣрокъ паспортнаго режима. [Иными словами, предполагается что-то подобное режиму ссылки въ СССР. Всякимъ Магаданамъ и Норильскамъ съ Джезказганами. Ну, кто бы усумнился... ]
Въ-третьихъ, экономическую помощь изъ Кіева Донбассъ можетъ получить за отказа отъ свободнаго ношенія оружія и анти-украинской риторики. Можно согласиться на толерантность собственной "самобытности" жителями "особыхъ территорій", но съ соблюденіемъ украинскаго законодательства. Это - болѣе-менѣе свободные выборы, отсутствіе дискриминаціи по языковому признаку. Не могутъ не удивлять заявленія украинскихъ чиновниковъ, что, молъ, до конца года за газъ проблемный регіонъ задолжаетъ 7 млрд грн. Перевести его на предоплату - и точка. Отрѣзать отъ "трубы" - и баста. [Можно подумать, что укрохунта за газъ никому ничего не задолжала... да вже !] Если признавать Донбассъ и Крымъ оккупированными территоріями, то не будетъ лишнимъ напомнить жителямъ этихъ регіоновъ совѣтскую трактовку такого положенія дѣлъ. [Да ужъ, безъ опыта СССР и этому совку никуда не податься. ] Какіе пенсіи, субсидіи, какой газъ?
И послѣднее. За два-три года санкціи противъ Россіи сдѣлаютъ свое дѣло, и ей будетъ не до "ученій" въ Ростовской области. Тогда станетъ возможнымъ возстановленіе границы безъ доброй воли россійской стороны. Осознаніе этого факта можетъ привести къ попыткамъ боевиковъ и ихъ спонсоровъ расширить площадь мѣстностей съ "особымъ статусомъ" уже сейчасъ - пока не поздно. Въ такомъ случаѣ Украина должна быть готовой къ использованію собственнаго потенціала ракетостроенія. Рѣшить проблему съ "особыми территоріями" не сложно. [Это то есть закидать земли Донбасса ракетами ? Или наводнить ихъ доблестной свидомой пидармерiей, инфантерiей и жандармерiей ? Ну, что-жъ, you are welcome.] И онѣ не станутъ на пути вступленія Украины въ Евросоюзъ. Ибо наличіе непризнанной Республики Сѣвернаго Кипра не помѣшала вступленію Кипра въ ЕС въ 2004 году. Зато до сихъ поръ мѣшаетъ европейскимъ амбиціямъ Турціи, которая въ 1974 эту "республику" создала съ помощью собственныхъ войскъ . Вступленіе Украины въ ЕС - это фактъ, но не ранѣе 2040 года. [ Какъ же, обязался Евросоюзъ ихъ принять. Да ВЖЕ! Очередная "ловкая" азiатская ложь. То ли халифъ, то ли ишакъ должны будутъ тогда сдохнуть. ] Основныя предпосылки: уменьшеніе отставанія по показателю ВВП на душу населенія до 40% отъ уровня странъ ЕС, сниженіе коррупціи меньшей мѣрѣ до уровня Болгаріи и Румыніи, четкая политическая оріентація на европейскія цѣнности. [А главное, Евросоюзу будетъ очень нужна территорiя разрытая ракетами и политая ракетнымъ топливомъ, и къ тому же населенная подобными малограмотными персонажами и прошедшая этническую чистку. Чуть не забылъ про ту самую южную Африку : въ настоящее время душевой ВВП "Украины" довольно точно сообразенъ намибiйскому... ]
за наводку спасибо моему френду
slovenorus14
читаемъ у меня тему про плебейство въ общественной жизни полностью
.