Вечер…
Компьютер…
Свет фонаря за окном…
Снег…
Ветер…
Небо укутано сном…
Ты…
Где-то…
Так одиноко одной…
Жизнь…
Это…
Так безвозвратно порой…
Жаль…
Только…
Что до весны далеко…
И…
Ветер…
Лишь засыпает окно…
Градом…
Снежинками…
Что, танцуя, летят…
Но…
Вечер…
Он, как всегда, пуст и свят…
Пусть…
Кто-то…
Мне расскажет мечты…
И…
Лучик
Света упадёт с высоты

Ги ( Read more... )

Почуваюся одинокою, всіми-залишеною і нікому не потрібною ( Read more... )

Нарешті я потрапила сьогодні на стадіон... за 2 місяці сачкування... Надзвичайне нервове перевантаження не змогла витримати без фізичного навантаження ( Read more... )

Сонні очі, повіки тяжкі,
Теплі руки і губи м’які...

Все шкереберть:
реальність як сон.
Та лише бачу
фарбу не в тон.

Я засинаю, впадаю у кому:
Цей стан до болю, до страху знайомий.
Руки втомились і очі печуть.
Я хочу спати... аж морочно, жуть!

Отакі чудові грибочки я знайшла біля свого стадіону місяць тому (фоткі тико зара витягли з мобіли)... Такі гарнюні... помаранчеві з червоними цятками... неймовірно...


( Read more... )

Знову цілий день прокаталася по Львову... Люблю відрядження по місту...

* * *
Странно то, что Ты для меня,
Как награда за муки сомненья.
Я тебя жду давно и, гордость роняя,
Сомневаться я буду мгновенье.

Я дивлюся у твої очі, в яких відбивається мерехтливе світло вуличного ліхтаря... Здається, що там я бачу весь світ... Твій погляд глибоко пронизує мене, торкаючи найтонших струн душі, викликаючи збудження незрозумілих емоцій і почуттів ( Read more... )

Нависла реальна загроза реформації, скорочення і звільнення... Тепер тре задуматися, чи то роботу вже шукати, щоб гарно їм кинути... "я сама від вас йду"... чи почекати чим цей цирк закінчиться...