Іван та Марічка *
Сподіваюсь ви добре, як і я поїли, інакще не варто читати цей пост...
На археологічних розкопках морозилки були знайдені яловичині реберця у кількості дві штуки. Лежали вони там досить давно та були не дуже молоді, тому, мабуть, варто було їх зварити.
«М'ясо на кістках відварювати?! - заголосила моя кровожерлива, охоча до смаженого натура. - Хочу справжньої їжі!»
Я не змогла їй поступитися (але візьміть це до уваги, коли будите дивитися на час у рецепті, для м’якого, молодого і жирного м’яса знадобиться, звичайно, менше).
Постало питання «як?». З одного боку хотілось чогось на зразок німецької кухні, з іншого вишуканого та ароматного. Ось і файна капустина, а ось новий рецепт м’яса із вишнею. Цілий день я обирала: Іван чи Марічка, та в вечорі вирішила приготувати обидві страви.
Поставила розморожуватися вишню; грітися промиті та обсушені реберця… І тут виявилось, що новенький рецепт кудись зник, залишивши мені на спогад лише ідею. Так що готувати довелось розраховуючи лише на власний смак та фантазію.
Почнемо з традиційного.
Страва, виготовлена на основі кулінарних стереотипів: «Пивний вечір для Іванка»
На одне реберце (200 гр.) (можна будь-яке інше м'ясо, гадаю, що із жирною свининою на зразок ошийку, взагалі вийде пісня), знадобіться четверть невеликої (1.5 кг) капустини, половинка цибулі, 2-3 столові ложки рослинної олії, 1-2 томатної пасти, паприка, тмин та сіль за смаком.
Реберце крупно порізати, добре щоб на кожен шматочок прийшлася кісточка, чи шматочок сала (перша допоможе краще прожаритись, друге зробіть ніжнішим). Цибулину почистити. Тепер беремо улюблений, успадкований від бабусі казанок, добре розігріваємо, наливаємо олію та залишаємо, нехай переколюється. Коли олія готова кидаємо м'ясо та помішуючи обсмажуємо з усіх сторін. Зменшуємо вогонь та залишаємо на кілька хвилин, цього часу якраз вистачить, щоб порізати цибулю на кубики, котрі відправляються до реберець. Перемішали, залишили десь хвилина на десять. Пошинкували капустину не дуже дрібно. М'ясо із цибулиною мають стати золотистими. Зверху, не перемішуючи, насипаємо капусту та залишаємо хвилин на 15 на маленькому (але щоб кипіло) вогні під кришкою. Коли капуста стала м’якшою, та трошки підрум’янилась, перемішуємо. Якщо страва сухувата можна додати трошки окропу, кладемо тмин, паприку, томатну пасту. Час від часу помішуємо, як капуста буде майже повністю готово обережно солимо (пам’ятаєте: недосіл - на столі, пересіл - на спині). І тушимо до повної готовності. Кладемо на тарілку, додаємо сметану, якщо до смаку. Тепер ліземо у холодильник, беремо янтарно-золоту пляшечку пива, що запотіває на очах, та йдемо дивитися футбол.
Страва інша, зовсім від балди: «Марічкин цвіт»
Для неї краще підійде телятина чи пісна свинина, качка. Окрім цього знадобляться: горстка мороженої чи свіжої вишні, столова ложка коньяку, трошки кориці та анісу (надасть своєрідний солодкуватий але «не занадто» присмак, можна замінити бодяном), чайна ложка вершкового масла, пара столових - соєвого соусу. Поки «іван» спостерігає за грою, витягуємо з вишні кісточки. Робімо у м’ясі невеличкі надрізи та шпигуємо ягодами. Присипаємо корицею, анісом, сприскуємо коньяком, нехай замаринується кілька хвилин. У товстій сковороді чи сотейнику розтоплюємо масло. Обсмажуємо м'ясо з обох боків, зменшуємо вогонь, додаємо сік, вишню та маринад, що залишились. Тушкуємо, помішуючи час від часу 25-30 хвилин під кришкою. Поливаємо соєвим соусом, та залишаємо ще хвилин на 10-15, до готовності. Слідкуємо щоб не підгоріло, бо вишня солодка. М-м-м! Такого аромату від м’яса ви ще не чули. Це ж десерт якийсь! Сало в шоколаді - смалить «Біломор» у коридорі. В мене слинки почали текти ще на півшляху, так що це фото зроблено героїчним зусиллям. Бігти за червоним напівсолодким, що сюди б пасувало, не вистачило сил, страва була з’їдена мною у лічені хвилини, а кістка собакою. Все, що залишилось - дивовижний аромат, що до самого ранку не давав добре спати, та кілька кілобайт комп’ютерної пам’яті.
Шлунок їй пухом.
На археологічних розкопках морозилки були знайдені яловичині реберця у кількості дві штуки. Лежали вони там досить давно та були не дуже молоді, тому, мабуть, варто було їх зварити.
«М'ясо на кістках відварювати?! - заголосила моя кровожерлива, охоча до смаженого натура. - Хочу справжньої їжі!»
Я не змогла їй поступитися (але візьміть це до уваги, коли будите дивитися на час у рецепті, для м’якого, молодого і жирного м’яса знадобиться, звичайно, менше).
Постало питання «як?». З одного боку хотілось чогось на зразок німецької кухні, з іншого вишуканого та ароматного. Ось і файна капустина, а ось новий рецепт м’яса із вишнею. Цілий день я обирала: Іван чи Марічка, та в вечорі вирішила приготувати обидві страви.
Поставила розморожуватися вишню; грітися промиті та обсушені реберця… І тут виявилось, що новенький рецепт кудись зник, залишивши мені на спогад лише ідею. Так що готувати довелось розраховуючи лише на власний смак та фантазію.
Почнемо з традиційного.
Страва, виготовлена на основі кулінарних стереотипів: «Пивний вечір для Іванка»
На одне реберце (200 гр.) (можна будь-яке інше м'ясо, гадаю, що із жирною свининою на зразок ошийку, взагалі вийде пісня), знадобіться четверть невеликої (1.5 кг) капустини, половинка цибулі, 2-3 столові ложки рослинної олії, 1-2 томатної пасти, паприка, тмин та сіль за смаком.
Реберце крупно порізати, добре щоб на кожен шматочок прийшлася кісточка, чи шматочок сала (перша допоможе краще прожаритись, друге зробіть ніжнішим). Цибулину почистити. Тепер беремо улюблений, успадкований від бабусі казанок, добре розігріваємо, наливаємо олію та залишаємо, нехай переколюється. Коли олія готова кидаємо м'ясо та помішуючи обсмажуємо з усіх сторін. Зменшуємо вогонь та залишаємо на кілька хвилин, цього часу якраз вистачить, щоб порізати цибулю на кубики, котрі відправляються до реберець. Перемішали, залишили десь хвилина на десять. Пошинкували капустину не дуже дрібно. М'ясо із цибулиною мають стати золотистими. Зверху, не перемішуючи, насипаємо капусту та залишаємо хвилин на 15 на маленькому (але щоб кипіло) вогні під кришкою. Коли капуста стала м’якшою, та трошки підрум’янилась, перемішуємо. Якщо страва сухувата можна додати трошки окропу, кладемо тмин, паприку, томатну пасту. Час від часу помішуємо, як капуста буде майже повністю готово обережно солимо (пам’ятаєте: недосіл - на столі, пересіл - на спині). І тушимо до повної готовності. Кладемо на тарілку, додаємо сметану, якщо до смаку. Тепер ліземо у холодильник, беремо янтарно-золоту пляшечку пива, що запотіває на очах, та йдемо дивитися футбол.
Страва інша, зовсім від балди: «Марічкин цвіт»
Для неї краще підійде телятина чи пісна свинина, качка. Окрім цього знадобляться: горстка мороженої чи свіжої вишні, столова ложка коньяку, трошки кориці та анісу (надасть своєрідний солодкуватий але «не занадто» присмак, можна замінити бодяном), чайна ложка вершкового масла, пара столових - соєвого соусу. Поки «іван» спостерігає за грою, витягуємо з вишні кісточки. Робімо у м’ясі невеличкі надрізи та шпигуємо ягодами. Присипаємо корицею, анісом, сприскуємо коньяком, нехай замаринується кілька хвилин. У товстій сковороді чи сотейнику розтоплюємо масло. Обсмажуємо м'ясо з обох боків, зменшуємо вогонь, додаємо сік, вишню та маринад, що залишились. Тушкуємо, помішуючи час від часу 25-30 хвилин під кришкою. Поливаємо соєвим соусом, та залишаємо ще хвилин на 10-15, до готовності. Слідкуємо щоб не підгоріло, бо вишня солодка. М-м-м! Такого аромату від м’яса ви ще не чули. Це ж десерт якийсь! Сало в шоколаді - смалить «Біломор» у коридорі. В мене слинки почали текти ще на півшляху, так що це фото зроблено героїчним зусиллям. Бігти за червоним напівсолодким, що сюди б пасувало, не вистачило сил, страва була з’їдена мною у лічені хвилини, а кістка собакою. Все, що залишилось - дивовижний аромат, що до самого ранку не давав добре спати, та кілька кілобайт комп’ютерної пам’яті.
Шлунок їй пухом.