Кіно та вірші

[kiyaha]

Із світлин надважкі гори Атласу

Білі шапки у мене кидають.

Тут смереки зібгались у кактуси.

Тут зимове небо безкрає.

Незнайома всміхається бистриця.

Незнайомець, напевно, сподобався.

Водограями сонце кривиться.

Гучність еха біжить здороватись.

Друзям пишу листівку весело:

“Я заліз аж у гори Атласу!

Все казково! І настрій піднесений.

Тільки, дурень, вколовся

Comments

[queen_wolf]

то такі люди маленьки чи доміки великі? на першому фото.

[kiyaha]

то просто дівчинка маленька. А домівки звичайні, по-місцевому звичайні:)

[maliatko]

Мене все заворожує вид кактусів на фоні гір із снігом. Маю можливість таке тут спостерігати зрідка.

[kiyaha]

я і сам не знав, шо там стіко тих кактусів. У них ще плоди такі червоні грушеподібні. Ми схожі купляли в супермаркеті. Їх їсти можна:)
Дякуємо за відкриточку і Діда Мороза на ній:)

[witalik_ua]

оо кактуси) а горілку з них женуть???
тре буде туда тож заїхати...

[kiyaha]

її зі всього женуть:)
не знаю тіко, чи араби женуть, вони у більшості непитущі.

[loreliay]

fayno, ostannya pic osoblyvo :)

[kiyaha]

ну так:) зроблена з любов"ю коханою людиною:)))

[dykepole]

cikavo chy ti marokanski kaktusy aborygenni? tocno mabut scho duze zahlanni i ihni koloniji rozrostajutsia iz dyvovyznoju vpertistu. koly litom hodyv na krymskyj Kara-Dag, to sluhav u jihniu (kaktusivsku) adresu tilky proklony, sco ti pryplyvly morem, oselylysia, i zabyrajut arealy u miscevyh endemitiv