... по світлу із моїх очей (с) Крихітка.

[kom_andor]

Еще немного украиноязычной поэзии, специально для. И просто из исключительной зловредности - тоже.

Сергій Жадан

***
За хвилину до того, як випаде дощ,
ти відчуєш, як шкіра вібрує під тиском
ще не випалих крапель, що ляжуть уздовж
твого тіла і враз його стиснуть.
Так легкі голуби, на вулицях кинуті,
відчувають смак їжі за мить до годівлі,
так солдат, що за хвилю повинен загинути,
відчува деформації у власному тілі.
Сміх, що має до мене назавтра прийти,
розпізнаю сьогодні поміж плачу я.
За хвилину до того, як з‘явишся ти, -
я тебе передчую.

Марина Соколян

* * *
Я? Незрячий дух-приблуда
Із мільйонами зіниць.
Я ніде, і я - усюди;
Я - безправний-непідсудний
В’язень тисячі в’язниць.
Я - свідомий божевільний,
Сум і регіт, і нудьга,
Неспроможний і всесильний,
Необхідний, недоцільний.
Я - священна суть гріха.
Я один, мене багато,
Найреальніший фантом,
Я - приречений до страти
І призначений карати…
Я - усі, і я - ніхто.

* * *
Розсипався бісер, розхристана злива
Розмитою тінню майнула в очах.
Розколота сутність, розбещене диво
Роздерло на зорі солом’яний дах.
Розчинною кавою виллється відчай,
Розтане на скронях спокутою біль,
Розгубиться ніжність, розсіється вічний
Розради, такої непевної, хміль.
Розмова затихне, бо що говорити?
Розведені нащо палити мости?
Розлючене, ніжне, відроджене, вбите,
Загине в мені те, що звалося “ти”.