Вінниця)4
.четверта частина буде про окраїни Вінниці - Пирогове та П'ятничани, та про тутешні пам'ятки архітектури +-
В ) 1
В ) 2
В ) 3
В ) 4
В ) 5
В ) 6
.район міста Пирогове названий в честь Лікаря, вченого, викладача, таємного статського радника Миколи Івановича Пирогова. .з центру міста сюди веде найдовша вулиця Вінниці - Пирогова (8км). Тут у нас садиба та церква-усипальниця М.Пирогова, почну з останьої:
комплекс храму складається з надбрамної дзвіниці-сторожки та Миколаївського храму-мавзолею, церковщина обнесена старим цегельним парканом, на території знаходяться старі поховання, сам Микола Іванович набальзамований і лежить в склепі храму.
Церкву побудовано коштом вдови Пирогова - Олександрою Антонівною (фон Бістром) в 1882-85 роках по проекту архітектора В.І.Сигучова. Стиль побудови цегляний-еклектичний (історизм), дзвіниця-брама складається з двох однакових прямокутних приміщень, з'єднаних між собою аркою, над аркою побудования ярус дзвіниці, по висоті такий, як і арка, розташований урівень вуличного фасаду, приміщення мають по вікну з лучковою перемичкою по боковим-зовнішнім та вуличній сторонам і двері з внутрішньої сторони церковщини; ярус дзвіниці квадратний в плані, має по напівциркульному прорізу на кожну сторону, ширина прорізу - 1\3 ширини ярусу, по кутам в середній частині ярусу - маленькі колони, під карнизом на щипцях - декоративні дентикули, з вулиці краї дзвіниці оформлені декоративними, маленькими контрфорсами, які встановлені на даху приміщень брами, ярус закінчується щипцями і хрестовидним дахом, вінчає дзвіницю велика главка на низькій шиї:
.храм Св'ятого Миколая побудований на місці склепу М.Пирогова, як я вже казав, жінкою знаменитого хірурга, хоча по заповіту, Микола Іванович просив поховати себе в своїй садибі, але адміністрація міста таку згоду не дала, і вдові нічого не залишилось, як скупити місце на цвинтарі, поруч з садибою, в селі Шереметка і там побудувати цей комплекс, хоча незрозуміло чому Олександра Антонівна вирішила набальзамувати тіло, цього в заповіті не було, а новий метод бальзування придумав саме Микола Іванович.
.церква - невелика довга споруда, однобанна, тридільна, нава - квадрат в плані і трохи вища за апсиду і бабинець, всі верхні вікна в храмі напівциркульні, вікна розміщено: по одному на сторону в притворі, та вівтарній частині, а також в діагональних гранях апсиди та ризалітах-раменах, апсида п'ятигранна, приєднана до вівтарної частини, між ними декоративна лопатка, також лопатки на західних кутах притвору, рамена дуже маленькі по довжині, закінчуються щипцями, так само, як і притвір, вікна в раменах оформлені архівольтами, купол восьмигранний цибулевидний без барабану, вінчаний главкою на двох шиях, ще одна главка стоїть на З щипці бабінця, до бабінця прибудовані сходи; ще одна прибудова (в половину висоти) приєднана до вівтарної частини з Пд фасаду - це вхід в цокольний поверх-склеп-мавзолей храму, тут і знаходиться тіло Миколи Пирогова, цокольні вікна з лучковими перемичками знаходяться на раменах і одне з протилежної сторони від входу до склепу в вівтарній Пн частині. На кутах рамен і притвору, а також на лопатках на апсиді розміщені декоративні православні хрести, по периметру під карнизом, так само, як і на дзвіниці - дентикули, а на кутах нави такі ж колони, як і на дзвіниці. Нижня половина нави, вівтарної частини та притвору рустовані :
- на церковщині збереглись поховання жінки Пирогова - баронеси Бістром та протоиєрея храму: "Александра Антоновна\ Пирогова\ Род. 2_ Марта 1824г Ск.29 ?Июня 1902г\ Помяни нас, Господи, егда приидеши\ во царствие твоемъ"; "протоиерей\ Левандовский\ Евгений Иванович\ 1845г - 1919г"; "Арцыбушева Елизавета Антоновна\ 1823г - 1900г":
.далі буде про садибу Вишня, її купив, перебудував під себе, там працював та доживав свого віку Микола Пирогов. В комплекс садиби входить: житловий будинок, аптека, службові приміщення, парк. Микола Іванович побудував собі затишну оселю в 1866 році, заклав сад і парк, дві алеї (ялинкова та липова) прикрашають садибу й досі, в кінці липової алеї знаходилась безкоштовна лікарня, де саме й проводив лікування великий вчений, нажаль вона не збереглась..
.Микола Пирогов вже в 26 років був професором і почав викладати хірургію, він є основоположником топографічної анатомії, він почав заморожувати тіла, а потім їх розпилювати, щоб скласти анатомічний атлас, також він брав участь в війнах, як польовий хірург, і саме на війні вперше почав використовувати ефірний наркоз та гіпсові пов'язки, але після Кримської війни Пирогов попав в немилість до царя і змушений був усамітниця тут в Вінниці, він і далі брав участь в навчанні, читав лекції, відвідував закордонні академії, мало того він ще й брав участь в двох війнах, франко-пруській та турецько-російській. Помер в 1881 році від раку верхньої щелепи.
.садиба зазнала деяких втрат після революції, була пограбована і до 1920 року стояла пусткою, те саме було і з храмом-некрополем, тільки після 2 світової війни тут відкрився музей видатної людини Миколи Пирогова.
.Будинок-музей має цокольний поверх, центральний вхід оформлений портиком з подвоєними квадратними колонами, вікна прикрашені простими сандриками, коробка під дахом має дерев'яний ажурний декор. На парковий фасад виходить напівкругла тераса. Бокові фронтони і фронтон, що над терасою мають три напівциркульні вікна, середнє більше. В музеї 11 кімнат для екскурсії:
- напроти головного входу при відкриті музею в 1947 році встановлений пам'ятник Миколі Івановичу (арх. А.Крейчи, скульптор Крестовский\ 9-IX-47).
Допоміжна споруда теж з цокольним поверхом, має в оформлені дерев'яні тераси і веранду, вікна прикрашені ушастими лиштвами, такими самими лиштвами оформлені аптека і сарай:
.в парку уціліло пару ялинок висаджених самим Пироговим, а ялинкова алея, нажаль в аварійному стані, багато дерев стоять мертві і в любий час можуть впасти, тож прохід по алеї закритий, але липова алея в нормальному стані і в кінці неї стоїть пам'ятний знак, на місці якого стояла лікарня Пирогова:
- ще один допоміжний сарайчик і аптека, в аптеці три зала для екскурсії:
- садиба "Вишня" в любому випадку варта уваги, і я думаю цікаво буде лікарям, або медичним студентам, там куча старовинних інструментів і експозицій з манекенами...
.потім мене понесло на протилежну окраїну Вінниці - П'ятничани, колись це теж було окремим селом, а зараз Вінниця. Тут у нас декілька старих пам'яток, почну з церковно-прихідської школи: це одноповерхова споруда П-образна в плані, побудована в 1899 році на місці старішої 1865 року, здається. В екстер'єрі нічого старого вже не проглядається, зараз тут школа№14:
.поруч зі школою, колишньої приходською, звичайно повинен бути храм, так, він існує - Різдва Богородиці, 1912-14 років побудови, історизм з елементами неоруського стилю, досить доглянута церква:
одноглава, хрестообразна, в одному зв'язку з дзвіницею, нава - величезний квадрат, я б сказав даже куб, барабан восьмигранний, на кутах гранів пілястри, на гранях напівциркульні вікна, купол шатроподібний з чотирма люкарнами-кокошниками, поверху широка шия і позолочена маківка, так само закінчується і дзвіниця, тільки там маківка дуже маленька, вікон чотири а не вісім, нема пілястр по кутам гранів а грані закінчуються кокошниками, на даху нави, по кутам розміщені маленькі маківки на тумбах, висота нави на 1\4 вище інших частин храму, також ця вища частина нави під карнизом оформлена пояском ширінок, а по кутах пучком чотирьох колон, такі самі пучки прикрашають кути на середню 1\3 вівтарної частини, рамен, нави, притвору, а порталів на раменах та входу з З на всю висоту, на тому ж місці, тільки поодиничні колони на кутах дзвіниці та ризаліті дзвіниці з З. Вівтарна частина набагато ширша за апсиду, апсида тригранна, притвір трохи вужчий за вівтарну частину, але в два рази довший, перший ярус дзвіниці трошки вужчий за бабинець, з З частини прибудований ризаліт з щипцеп і портал-ґанок з кокошніком зверху, між кокошніком і щипцем подвоєні вікна в обрамленні наличніків, точно так оформлені торці рамен, великі напівциркульні вікна, обрамлені лиштвами, розміщені на діагональних сторонах апсиди, вівтарній частині, дзвіниці і по два на сторону на притворі, на С грані апсиди ніша в формі такого ж вікна. Другий ярус дзвіниці - квадрат оформлений, як верхня частина нави, тільки по середині сторін маленькі прямокутні віконця і щипчики над ними, третій ярус, по формі, як і голова (описано вище), по периметру під карнизом декор-дентикули. На Пд стороні між раменом та вівтарною частиною в наш час приліпили металопластиковий тамбурок. Після війни храм не зачинявся і був кафедральним:
.неподалік від храму (300м) знаходиться садиба Грохольських, здоровенний парк з палацем, флігелем та водокачкою-павільоном зараз займає ендокринологічний диспансер, обновити палац коштів вистачило тільки на два фасади(, палац трьоповерховий симетричний з усіх сторін, має по два бокових ризаліти на головний та парковий фасади, кути ризалітів рустовані, під дахом по периметру атик. Колись палац виглядав значно краще, до нього по боках були прибудовані напівкруглі галереї з колонами, які вели до бічних флігелів. Побудований палац останнім брацлавським воєводою Марціном Грохольським в кінці 18 століття:
.ще зберігся флігель, теж кінця 18 століття з подвоєними пілястрами встановленими на рустований цоколь та з арочними воротами, флігель оббудовувався з усіх боків вже пізніше.
.а також водокачка в стилі фортечних мурів з зубцями на даху, бутованим цокольним поверхом з вікнами з лучковими перемичками, на рустованому фасаді маленькі напівциркульні віконця, на куті будинку встановлено башту з зубцями, збудовано в 19 столітті:
.між водокачкою та флігелем стоїть кругла вежа, що то воно таке - незрозуміло, можливо це залишки старовинного муру, зараз обмазаного шубою, можливо новобуд.
І ще в парку помітив невеличкий будинок з двома ризалітами, обкладений кахелем, можливо часів совєтов, про нього теж ніяких відомостей не знайшов:
Закінчу пост гарненьким Воскресенським храмом, який стоїть майже в центрі, побудований Григорієм Артиновим в 1910 році, і можливо саме біля нього він і похований. Храм привертає увагу насамперед тим, що викладений з буту, і тільки верхня його частина та лиштви вікон і дзвіниця цегляні. В стилі присутні неоруські кокошники). Нава квадрат, по боках потроєні напівциркульні вікна (середнє більше), верхня частина нави, як я казав цегляна, в нижній її частині ближче до кутів арочки, посередині сторін в верхній частині напівциркульні ніші з кокошником зверху, що виступають над дахом, по периметру під карнизом - декоративні машикулі, главка маленька на восьмигранній шиї, шийка прикрашена вісьмома напівциркульними нішами. Апсида напівкругла, на 1\3 нижча за наву, під дахом теж прикрашена декоративними машикулями, а ближче до нави має по напівциркульному вікну. Притвір вузенький і маленький, висотою такий, як і апсида, по сторонах має по вікну, як і на апсиді, на З стіні бабінця встановлено дзвіницю, ця ж стіна підперта контрфорсами по напрямку Пн-Пд, вхід оформлено порталом з кокошником, дзвіниця теж зроблена аркою завершеною кокошником і на ньому маківка, біля стін храму поховання, а на стінах могильні плити:
- храм розміщено на початку Хмельницького шоссе, там поруч я і ночував в готелі "профспілковому", це напроти адмінбудинку-"книжки"..
В ) 1
В ) 2
В ) 3
В ) 4
В ) 5
В ) 6
.район міста Пирогове названий в честь Лікаря, вченого, викладача, таємного статського радника Миколи Івановича Пирогова. .з центру міста сюди веде найдовша вулиця Вінниці - Пирогова (8км). Тут у нас садиба та церква-усипальниця М.Пирогова, почну з останьої:
комплекс храму складається з надбрамної дзвіниці-сторожки та Миколаївського храму-мавзолею, церковщина обнесена старим цегельним парканом, на території знаходяться старі поховання, сам Микола Іванович набальзамований і лежить в склепі храму.
Церкву побудовано коштом вдови Пирогова - Олександрою Антонівною (фон Бістром) в 1882-85 роках по проекту архітектора В.І.Сигучова. Стиль побудови цегляний-еклектичний (історизм), дзвіниця-брама складається з двох однакових прямокутних приміщень, з'єднаних між собою аркою, над аркою побудования ярус дзвіниці, по висоті такий, як і арка, розташований урівень вуличного фасаду, приміщення мають по вікну з лучковою перемичкою по боковим-зовнішнім та вуличній сторонам і двері з внутрішньої сторони церковщини; ярус дзвіниці квадратний в плані, має по напівциркульному прорізу на кожну сторону, ширина прорізу - 1\3 ширини ярусу, по кутам в середній частині ярусу - маленькі колони, під карнизом на щипцях - декоративні дентикули, з вулиці краї дзвіниці оформлені декоративними, маленькими контрфорсами, які встановлені на даху приміщень брами, ярус закінчується щипцями і хрестовидним дахом, вінчає дзвіницю велика главка на низькій шиї:
.храм Св'ятого Миколая побудований на місці склепу М.Пирогова, як я вже казав, жінкою знаменитого хірурга, хоча по заповіту, Микола Іванович просив поховати себе в своїй садибі, але адміністрація міста таку згоду не дала, і вдові нічого не залишилось, як скупити місце на цвинтарі, поруч з садибою, в селі Шереметка і там побудувати цей комплекс, хоча незрозуміло чому Олександра Антонівна вирішила набальзамувати тіло, цього в заповіті не було, а новий метод бальзування придумав саме Микола Іванович.
.церква - невелика довга споруда, однобанна, тридільна, нава - квадрат в плані і трохи вища за апсиду і бабинець, всі верхні вікна в храмі напівциркульні, вікна розміщено: по одному на сторону в притворі, та вівтарній частині, а також в діагональних гранях апсиди та ризалітах-раменах, апсида п'ятигранна, приєднана до вівтарної частини, між ними декоративна лопатка, також лопатки на західних кутах притвору, рамена дуже маленькі по довжині, закінчуються щипцями, так само, як і притвір, вікна в раменах оформлені архівольтами, купол восьмигранний цибулевидний без барабану, вінчаний главкою на двох шиях, ще одна главка стоїть на З щипці бабінця, до бабінця прибудовані сходи; ще одна прибудова (в половину висоти) приєднана до вівтарної частини з Пд фасаду - це вхід в цокольний поверх-склеп-мавзолей храму, тут і знаходиться тіло Миколи Пирогова, цокольні вікна з лучковими перемичками знаходяться на раменах і одне з протилежної сторони від входу до склепу в вівтарній Пн частині. На кутах рамен і притвору, а також на лопатках на апсиді розміщені декоративні православні хрести, по периметру під карнизом, так само, як і на дзвіниці - дентикули, а на кутах нави такі ж колони, як і на дзвіниці. Нижня половина нави, вівтарної частини та притвору рустовані :
- на церковщині збереглись поховання жінки Пирогова - баронеси Бістром та протоиєрея храму: "Александра Антоновна\ Пирогова\ Род. 2_ Марта 1824г Ск.29 ?Июня 1902г\ Помяни нас, Господи, егда приидеши\ во царствие твоемъ"; "протоиерей\ Левандовский\ Евгений Иванович\ 1845г - 1919г"; "Арцыбушева Елизавета Антоновна\ 1823г - 1900г":
.далі буде про садибу Вишня, її купив, перебудував під себе, там працював та доживав свого віку Микола Пирогов. В комплекс садиби входить: житловий будинок, аптека, службові приміщення, парк. Микола Іванович побудував собі затишну оселю в 1866 році, заклав сад і парк, дві алеї (ялинкова та липова) прикрашають садибу й досі, в кінці липової алеї знаходилась безкоштовна лікарня, де саме й проводив лікування великий вчений, нажаль вона не збереглась..
.Микола Пирогов вже в 26 років був професором і почав викладати хірургію, він є основоположником топографічної анатомії, він почав заморожувати тіла, а потім їх розпилювати, щоб скласти анатомічний атлас, також він брав участь в війнах, як польовий хірург, і саме на війні вперше почав використовувати ефірний наркоз та гіпсові пов'язки, але після Кримської війни Пирогов попав в немилість до царя і змушений був усамітниця тут в Вінниці, він і далі брав участь в навчанні, читав лекції, відвідував закордонні академії, мало того він ще й брав участь в двох війнах, франко-пруській та турецько-російській. Помер в 1881 році від раку верхньої щелепи.
.садиба зазнала деяких втрат після революції, була пограбована і до 1920 року стояла пусткою, те саме було і з храмом-некрополем, тільки після 2 світової війни тут відкрився музей видатної людини Миколи Пирогова.
.Будинок-музей має цокольний поверх, центральний вхід оформлений портиком з подвоєними квадратними колонами, вікна прикрашені простими сандриками, коробка під дахом має дерев'яний ажурний декор. На парковий фасад виходить напівкругла тераса. Бокові фронтони і фронтон, що над терасою мають три напівциркульні вікна, середнє більше. В музеї 11 кімнат для екскурсії:
- напроти головного входу при відкриті музею в 1947 році встановлений пам'ятник Миколі Івановичу (арх. А.Крейчи, скульптор Крестовский\ 9-IX-47).
Допоміжна споруда теж з цокольним поверхом, має в оформлені дерев'яні тераси і веранду, вікна прикрашені ушастими лиштвами, такими самими лиштвами оформлені аптека і сарай:
.в парку уціліло пару ялинок висаджених самим Пироговим, а ялинкова алея, нажаль в аварійному стані, багато дерев стоять мертві і в любий час можуть впасти, тож прохід по алеї закритий, але липова алея в нормальному стані і в кінці неї стоїть пам'ятний знак, на місці якого стояла лікарня Пирогова:
- ще один допоміжний сарайчик і аптека, в аптеці три зала для екскурсії:
- садиба "Вишня" в любому випадку варта уваги, і я думаю цікаво буде лікарям, або медичним студентам, там куча старовинних інструментів і експозицій з манекенами...
.потім мене понесло на протилежну окраїну Вінниці - П'ятничани, колись це теж було окремим селом, а зараз Вінниця. Тут у нас декілька старих пам'яток, почну з церковно-прихідської школи: це одноповерхова споруда П-образна в плані, побудована в 1899 році на місці старішої 1865 року, здається. В екстер'єрі нічого старого вже не проглядається, зараз тут школа№14:
.поруч зі школою, колишньої приходською, звичайно повинен бути храм, так, він існує - Різдва Богородиці, 1912-14 років побудови, історизм з елементами неоруського стилю, досить доглянута церква:
одноглава, хрестообразна, в одному зв'язку з дзвіницею, нава - величезний квадрат, я б сказав даже куб, барабан восьмигранний, на кутах гранів пілястри, на гранях напівциркульні вікна, купол шатроподібний з чотирма люкарнами-кокошниками, поверху широка шия і позолочена маківка, так само закінчується і дзвіниця, тільки там маківка дуже маленька, вікон чотири а не вісім, нема пілястр по кутам гранів а грані закінчуються кокошниками, на даху нави, по кутам розміщені маленькі маківки на тумбах, висота нави на 1\4 вище інших частин храму, також ця вища частина нави під карнизом оформлена пояском ширінок, а по кутах пучком чотирьох колон, такі самі пучки прикрашають кути на середню 1\3 вівтарної частини, рамен, нави, притвору, а порталів на раменах та входу з З на всю висоту, на тому ж місці, тільки поодиничні колони на кутах дзвіниці та ризаліті дзвіниці з З. Вівтарна частина набагато ширша за апсиду, апсида тригранна, притвір трохи вужчий за вівтарну частину, але в два рази довший, перший ярус дзвіниці трошки вужчий за бабинець, з З частини прибудований ризаліт з щипцеп і портал-ґанок з кокошніком зверху, між кокошніком і щипцем подвоєні вікна в обрамленні наличніків, точно так оформлені торці рамен, великі напівциркульні вікна, обрамлені лиштвами, розміщені на діагональних сторонах апсиди, вівтарній частині, дзвіниці і по два на сторону на притворі, на С грані апсиди ніша в формі такого ж вікна. Другий ярус дзвіниці - квадрат оформлений, як верхня частина нави, тільки по середині сторін маленькі прямокутні віконця і щипчики над ними, третій ярус, по формі, як і голова (описано вище), по периметру під карнизом декор-дентикули. На Пд стороні між раменом та вівтарною частиною в наш час приліпили металопластиковий тамбурок. Після війни храм не зачинявся і був кафедральним:
.неподалік від храму (300м) знаходиться садиба Грохольських, здоровенний парк з палацем, флігелем та водокачкою-павільоном зараз займає ендокринологічний диспансер, обновити палац коштів вистачило тільки на два фасади(, палац трьоповерховий симетричний з усіх сторін, має по два бокових ризаліти на головний та парковий фасади, кути ризалітів рустовані, під дахом по периметру атик. Колись палац виглядав значно краще, до нього по боках були прибудовані напівкруглі галереї з колонами, які вели до бічних флігелів. Побудований палац останнім брацлавським воєводою Марціном Грохольським в кінці 18 століття:
.ще зберігся флігель, теж кінця 18 століття з подвоєними пілястрами встановленими на рустований цоколь та з арочними воротами, флігель оббудовувався з усіх боків вже пізніше.
.а також водокачка в стилі фортечних мурів з зубцями на даху, бутованим цокольним поверхом з вікнами з лучковими перемичками, на рустованому фасаді маленькі напівциркульні віконця, на куті будинку встановлено башту з зубцями, збудовано в 19 столітті:
.між водокачкою та флігелем стоїть кругла вежа, що то воно таке - незрозуміло, можливо це залишки старовинного муру, зараз обмазаного шубою, можливо новобуд.
І ще в парку помітив невеличкий будинок з двома ризалітами, обкладений кахелем, можливо часів совєтов, про нього теж ніяких відомостей не знайшов:
Закінчу пост гарненьким Воскресенським храмом, який стоїть майже в центрі, побудований Григорієм Артиновим в 1910 році, і можливо саме біля нього він і похований. Храм привертає увагу насамперед тим, що викладений з буту, і тільки верхня його частина та лиштви вікон і дзвіниця цегляні. В стилі присутні неоруські кокошники). Нава квадрат, по боках потроєні напівциркульні вікна (середнє більше), верхня частина нави, як я казав цегляна, в нижній її частині ближче до кутів арочки, посередині сторін в верхній частині напівциркульні ніші з кокошником зверху, що виступають над дахом, по периметру під карнизом - декоративні машикулі, главка маленька на восьмигранній шиї, шийка прикрашена вісьмома напівциркульними нішами. Апсида напівкругла, на 1\3 нижча за наву, під дахом теж прикрашена декоративними машикулями, а ближче до нави має по напівциркульному вікну. Притвір вузенький і маленький, висотою такий, як і апсида, по сторонах має по вікну, як і на апсиді, на З стіні бабінця встановлено дзвіницю, ця ж стіна підперта контрфорсами по напрямку Пн-Пд, вхід оформлено порталом з кокошником, дзвіниця теж зроблена аркою завершеною кокошником і на ньому маківка, біля стін храму поховання, а на стінах могильні плити:
- храм розміщено на початку Хмельницького шоссе, там поруч я і ночував в готелі "профспілковому", це напроти адмінбудинку-"книжки"..