на Погребище.ч4.
остання частина поїздки в сторону Погребища:
Дорога додому, чи, як мене наздоганяла гроза. Просто їхати в мене не вийшло, дорога проходила повз пам'ятки, тож зупинявся і фоткав, хоча в цих краях я вже їздив в 2011 році, але всеодно. Перший пункт був с.Борщагівка, знаходиться на межі Вінницької та Київської областей. В'їжджав в село в круговерті пилюки, що здійнив ураган, який наздоганяв мене. Майже нічого не видно, і тут я на залізному коні - "вершник апокаліпсису")). В Борщагівці я в 2011 році знайшов костел, тож цього разу знову його обфоткав:
- нема ніде ніякої інформації про цю будову, зараз тут БК, як і при совєтах. Можливо тут теж були дві дзвіниці, як і в Погребищі, нижчий ярус зберігся і над ним ще атик. Парадний фасад розділений горизонтальним карнизом навпіл, вірніше весь костел розділиний цим карнизом на уявних два поверха, так от парадний фасад має двері посередині, над ними роза, нажаль зашита жестю, ще вище, на аттику - ніша для головної ікони, по боках від дверей - напівциркульні ніші, над ними такої ж форми вікна. Перший ярус дзвіниць оформлений пілястрами по кутах, з боків на "другому поверсі" по замурованому напівциркульному вікні, нижче двері (права сторона), і вікно (ліворуч). По бокам нави по три напівциркульні вікна, дах двоскатний, вівтарна частина прямокутна з таким же дахом, на вівтарній частині по два вікна на сторону, з боків квадратні, зі "сходу" - напівциркульні, замуровані. Взагалі костел розташований не в стандартному напрямку захід-схід, а ближче до південь-північ, тому в описі я стандартні напрямки вказую. Між вівтарною частиною і навою дві ризниці, вони вдвоє нижчі за наву, квадратної форми, бокові частини виступають за розмір нави і трохи "напливають на наву", з "західної" сторони двері, зі "східної" замуровані віконця, і незамуровані з (пн-пд). Збереглась брама біля костела з кованими воротами.
Далі на кордоні областей ще одна пам'ятка, це місце страти козаків Івана Іскри та Василя Кочубея, вони пішли проти свого гетьмана Івана Мазепи, написали на нього донос Петру1, але Мазепа їх перехитрив, відбрехався у Петра і стратив зрадників. Десь на цьому місці все і відбулось, після Полтавської битви їх було реабілітовано московським царем і перепоховано в Київській лаврі. Доречі в Києві на постаменті, де зараз стоїть гармата, біля метро Арсенальна, до 1918 року стояли Іскра з Кочубеем).
- тут мене і настиг перший фронт, дождю було мало, був дуже великий буревій, ну і надвигався другий фронт, тож я рвонув далі на схід, вже по Київській області.
І знову зупинка на вже їжджених місцях,- с.Кошів, в ньому збереглась дерев'яна церква Преображення Господнього, побудована в 1907 році. Комуняки, як завжди позносили їй верхи. Хрестообразна, з дзвіницею в одному зв'язку. Дзвіниця прямокутна в плані зовсім трохи ширша за притвір, на бокових сторонах по напівциркульному вікну. На притворі і раменах двосхильний дах. Рамена закінчуються потрійними напівциркульними вікнами. Апсида п'ятигранна, на східній грані восьмикутна роза-вікно, на діагональних гранях великі прямокутні вікна, такі самі вікна на бабинці по одному на сторону. По діагоналях від середхресття чотири прируба - ризниці, всі п'ятигранні, по висоті 2\3 від основи. На середніх гранях прирубів двері, крім пн-с, і по прямокутному віконцю на бокових гранях. Обшита горизонтальною шилівкою, і на рівні підвіконня і до цоколя - вертикальною. Вже в наш час зверху приліплено щось схоже на купол-главку і верхівку дзвіниці, і невеличкий ґанок з західної сторони над входом:
Далі через с.Погреби, там виявився старий млин, якого я не фоткав, але з наскоку не знайшов його, а тож через поле на схід, по грунтовій дорозі через поле їхати не так зручно, як по асфальті, да ще у "колхозніков" з'явилась нова мода - вздовж доріг прокопувати півметрові рівчаки, для чого? - незрозуміло, але якщо в такий вскочиш,то... я вскочив, пару раз перекуверкнувся, поправив дзеркала, да й поїхав далі..
Виїхав на асфальт на Р17 і до Володарки, заправився, і вирішив спробувати в напрямок Сквири по Р18, але через км зрозумів, що їду на грозу, тож повернувся до Володарки і поїхав в сторону Білої Церкви по Т1013, вийшло паралельно грозі. По дорозі об'їхав наслідок першого пориву - повалена тополя:
Після БЦ гроза вижала себе, але вже повертати назад не став і закінчив поїздку.
В цей же день гроза наробила лиха на Черкащині, блискавка попала в купол храму в с.Антипівка, і церква згоріла, нижче фото храму і відео пожежі..((((
..наступні пости про заїзд в сторону Вінницького Оратова..
Дорога додому, чи, як мене наздоганяла гроза. Просто їхати в мене не вийшло, дорога проходила повз пам'ятки, тож зупинявся і фоткав, хоча в цих краях я вже їздив в 2011 році, але всеодно. Перший пункт був с.Борщагівка, знаходиться на межі Вінницької та Київської областей. В'їжджав в село в круговерті пилюки, що здійнив ураган, який наздоганяв мене. Майже нічого не видно, і тут я на залізному коні - "вершник апокаліпсису")). В Борщагівці я в 2011 році знайшов костел, тож цього разу знову його обфоткав:
- нема ніде ніякої інформації про цю будову, зараз тут БК, як і при совєтах. Можливо тут теж були дві дзвіниці, як і в Погребищі, нижчий ярус зберігся і над ним ще атик. Парадний фасад розділений горизонтальним карнизом навпіл, вірніше весь костел розділиний цим карнизом на уявних два поверха, так от парадний фасад має двері посередині, над ними роза, нажаль зашита жестю, ще вище, на аттику - ніша для головної ікони, по боках від дверей - напівциркульні ніші, над ними такої ж форми вікна. Перший ярус дзвіниць оформлений пілястрами по кутах, з боків на "другому поверсі" по замурованому напівциркульному вікні, нижче двері (права сторона), і вікно (ліворуч). По бокам нави по три напівциркульні вікна, дах двоскатний, вівтарна частина прямокутна з таким же дахом, на вівтарній частині по два вікна на сторону, з боків квадратні, зі "сходу" - напівциркульні, замуровані. Взагалі костел розташований не в стандартному напрямку захід-схід, а ближче до південь-північ, тому в описі я стандартні напрямки вказую. Між вівтарною частиною і навою дві ризниці, вони вдвоє нижчі за наву, квадратної форми, бокові частини виступають за розмір нави і трохи "напливають на наву", з "західної" сторони двері, зі "східної" замуровані віконця, і незамуровані з (пн-пд). Збереглась брама біля костела з кованими воротами.
Далі на кордоні областей ще одна пам'ятка, це місце страти козаків Івана Іскри та Василя Кочубея, вони пішли проти свого гетьмана Івана Мазепи, написали на нього донос Петру1, але Мазепа їх перехитрив, відбрехався у Петра і стратив зрадників. Десь на цьому місці все і відбулось, після Полтавської битви їх було реабілітовано московським царем і перепоховано в Київській лаврі. Доречі в Києві на постаменті, де зараз стоїть гармата, біля метро Арсенальна, до 1918 року стояли Іскра з Кочубеем).
- тут мене і настиг перший фронт, дождю було мало, був дуже великий буревій, ну і надвигався другий фронт, тож я рвонув далі на схід, вже по Київській області.
І знову зупинка на вже їжджених місцях,- с.Кошів, в ньому збереглась дерев'яна церква Преображення Господнього, побудована в 1907 році. Комуняки, як завжди позносили їй верхи. Хрестообразна, з дзвіницею в одному зв'язку. Дзвіниця прямокутна в плані зовсім трохи ширша за притвір, на бокових сторонах по напівциркульному вікну. На притворі і раменах двосхильний дах. Рамена закінчуються потрійними напівциркульними вікнами. Апсида п'ятигранна, на східній грані восьмикутна роза-вікно, на діагональних гранях великі прямокутні вікна, такі самі вікна на бабинці по одному на сторону. По діагоналях від середхресття чотири прируба - ризниці, всі п'ятигранні, по висоті 2\3 від основи. На середніх гранях прирубів двері, крім пн-с, і по прямокутному віконцю на бокових гранях. Обшита горизонтальною шилівкою, і на рівні підвіконня і до цоколя - вертикальною. Вже в наш час зверху приліплено щось схоже на купол-главку і верхівку дзвіниці, і невеличкий ґанок з західної сторони над входом:
Далі через с.Погреби, там виявився старий млин, якого я не фоткав, але з наскоку не знайшов його, а тож через поле на схід, по грунтовій дорозі через поле їхати не так зручно, як по асфальті, да ще у "колхозніков" з'явилась нова мода - вздовж доріг прокопувати півметрові рівчаки, для чого? - незрозуміло, але якщо в такий вскочиш,то... я вскочив, пару раз перекуверкнувся, поправив дзеркала, да й поїхав далі..
Виїхав на асфальт на Р17 і до Володарки, заправився, і вирішив спробувати в напрямок Сквири по Р18, але через км зрозумів, що їду на грозу, тож повернувся до Володарки і поїхав в сторону Білої Церкви по Т1013, вийшло паралельно грозі. По дорозі об'їхав наслідок першого пориву - повалена тополя:
Після БЦ гроза вижала себе, але вже повертати назад не став і закінчив поїздку.
В цей же день гроза наробила лиха на Черкащині, блискавка попала в купол храму в с.Антипівка, і церква згоріла, нижче фото храму і відео пожежі..((((
..наступні пости про заїзд в сторону Вінницького Оратова..
Click to view