Роберт Трессел "Філантропи у рваних штанях". Обране (частина третя [1])
Цей уривок з роману розбито на два дописи. Продовження тут.
***
- Жоден соціаліст не каже: “Поділіться своїми грошима” або ще щось у цьому ж дусі, як ви стверджуєте. Знову ж таки, якби ви мали трошки більше здорового глузду, ви би зрозуміли, що цей ваш основний “аргумент” насправді є аргументом проти існуючої системи, оскільки він доводить, що самі по собі гроші нічого не варті. Припустимо, всі гроші розділили б порівну, і кожний отримав би по десять тисяч фунтів, кожний вважав би себе багатим і припинив би працювати. А на що б вони жили? На свої гроші? Чи могли б вони їсти ці гроші, пити їх і в них одягатись? Дуже скоро вони б зрозуміли, що від цих чудодійних грошей, котрі за існуючої системи є наймогутнішою силою на землі, насправді не більше користі, ніж від булижників. Вони б загинули, проте зовсім не від нестачі грошей, але від того, що їм бракувало би насправді цінних речей - усього, зробленого людською працею. І потім, звісно, це правда, що, якщо всі гроші розділити порівну між усіма людьми, вони дуже скоро знову скупчаться та осядуть у кишенях окремого прошарку суспільства. Але з цього витікає лише одне: за сучасної грошової системи покінчити із бідністю неможливо, оскільки концентрація грошей в одному місці значить їхню відсутність у інших місцях. Звідси висновок: допоки діє теперішня Грошова Система, ми не здатні позбутись бідності і всіх лих, котрі вона з собою несе.
- Ну, ясна справа, всі, крім тебе, ідіоти, - єхидно зауважив Красс, починаючи відчувати, що земля захиталась у нього під ногами.
- Переходимо до наступного пункту повістки денної, - сказав Істон.
- Наступний пункт - пінта пива, - вигукнув Філпот.
- Замовляй, що хочеш, чорт забирай, все одно платити не мені, - зауважив Харлоу.
- Моя пропозиція - пінта портеру, - сказав чоловік на відрі.
- Ні, все-таки, - не вгавав Істон, - коли ж наш лектор пояснить нам, в чому справжня причина бідності?
- Так-так, хлопці! - гаркнув Харлоу. - Мені теж хочеться про це дізнатись.
- А ось я б хотів знати, хто це у нас читає лекцію? - поцікавився чоловік на відрі.
- Ну звісно, Оуен, - відповів Харлоу.
- Тоді чому б вам не посидіти спокійно і не дати йому можливість закінчити?
- Хай знає той йолоп, котрий знову його переб’є, - закричав Філпот, засукавши рукави сорочки і загрозливо обводячи поглядом присутніх, - хай знає той йолоп, що тільки він слово скаже, як одразу ж вилетить до біса на холод!
Після цих слів усі зробили вигляд, немов страшенно перелякались, і відсунулись від Філпота якнайдалі. Істон, котрий сидів поруч із ним, підвівся і зайняв місце Оуена. Єдиним не рушив зі свого місця чоловік, що сидів на відрі. Можливо, він почувався в безпеці, оскільки як завжди був відгороджений півколом плювків.
- Бідність, - продовжив Оуен, - є у відсутності життєво необхідних речей або благ.
- Ти вже про це сотню разів казав, - огризнувся Красс.
- Знаю і не сумніваюсь, що доведеться сказати про це ще разів з п’ятсот, перш ніж до вас дійде сенс моїх слів.
- Давай, продовжуй свою лекцію, - закричав чоловік на відрі. - Не звертай на них уваги.
- Та замовкніть ви врешті-решт, - зі злістю гримнув Філпот. - Дайте людині закінчити.
- Всі ці речі виробляються одним способом, - продовжував Оуен. - Їх за допомогою машин виробляють із сировини ті, хто працюють. І якщо вже ми вирішили розібратись у причинах теперішньої нестачі цих речей, нам би варто було спершу з’ясувати таке питання: чи достатньо в природі сировини, щоб забезпечити виробництво цих товарів для всіх.
Відповідаю абсолютно чітко - сировини у природі є більше, ніж достатньо.
Відповідно, брак сировини не є шуканою причиною. Причину слід шукати в іншому.
Наступне питання: чи є достатньо робочої сили? Чи є достатньо людей, здатних і бажаючих працювати? І чи є необхідна кількість машин?
Відповідаю на ці питання: є багато людей, котрі можуть і хочуть працювати, і машин теж безліч!
Таким є становище. Звідки ж тоді настільки незрозумілі результати? Як сталось, що блага цивілізації не виробляються у кількості, достатній, щоб задовольнити потреби всього населення? Як сталось, що більшість людей змушені постійно боротись за виживання, позбавлені не тільки комфорту і радостей життя, а дуже часто навіть найбільш необхідного для існування?
Надлишок сировини - Надлишок Робочої Сили - Безліч Машин, і все одно майже всі відчувають нестачу майже всього!
Причина цього ненормального становища в тому, що хоч ми і маємо засоби виробництва, яких цілком достатньо задля досягнення всезагального достатку, ми також маємо нікудишню систему, котра лежить в основі нашого суспільства.
Теперішня грошова система не дає можливості виконувати необхідну нам роботу в повному обсязі, відповідно, позбавляє більшу частину суспільства всього продукованого працею. Ця більшість потерпає від злиднів серед небаченого в історії достатку. Вона не може працювати, тому що по рукам і ногам зв’язана золотими ланцюгами.
А тепер давайте поближче познайомимось із цією ідіотською, божевільною, дурнуватою системою.
Оуен попросив Філпота дістати з-під решітки шматок вугілля і намалював на стіні чотирикутник - чотири фути завдовжки і фут завширшки. Стіни на кухні ще не фарбували, отже їх можна було бруднити досхочу.
- Щоб з’ясувати причини нестачі у нашій країні речей, котрі можна створити людською працею, передусім треба з’ясувати, на що люди витрачають свій час. Нехай цей прямокутник зображує все доросле населення країни. За родом занять люди об’єднуються у безліч різних груп. Одні з них допомагають виробляти блага цивілізації, інші - ні. Споживають ці предмети всі люди, але коли ми поцікавимось, чим вони займаються, то дізнаємось, що, хоч більшість із них - робітники, тільки порівняно мала кількість безпосередньо зайнята у виробництві необхідних для життя предметів або інших речей, що відображають прогрес цивілізації.
Порядок у кухні було вже відновлено, лектор знову повернувся до малюнку на стіні і простяг був руку із явним наміром продовжувати. Але раптово завагався, і його рука нерішуче опустилась.
Запала тиша. Його збентеження не минало, нерішучість тільки посилювалась. Оуен знав, що ніхто тут не має бажання слухати, говорити і думати про причини бідності. Ці хлопці віддають перевагу жартам і смішкам. Він знав, що вони не будуть намагатись обміркувати його слова, якщо ці слова виявляться неясними або складними для їхнього розуміння. Як же їм це все викласти, щоб вони зрозуміли, незалежно від їхнього бажання чи небажання. Задача майже неможлива для виконання.
Їх було б легко переконати, якби вони хай і не без зусиль, але все ж намагались у всьому розібратись. Але ж напевно це не те над чим вони стануть ламати голови. Непристойна історія, гра в кільця або в півпенси, футбол, крикет, забіги, якісь епізоди з життя аристократії або коронованих осіб - це все інша справа: їм це здається дійсно важливим.
Проблема бідності стосується їхнього добробуту або добробуту їхніх дітей. Таку малозначну, не варту уваги проблему треба показати їм так ясно і просто, щоб вони зрозуміли все з першого ж слова. А зробити це майже неможливо.
Помітивши, що він вагається, дехто почав посміхатись.
- Лектор наш, схоже, як у тумані, - сказав Красс Слайму, і той засміявся.
Цей сміх вивів Оуена із заціпеніння, і він заговорив:
- Так ось: усі ці люди беруть участь у споживанні продуктів праці. А тепер розділимо їх на окремі класи. Ті, що беруть участь у виробництві, ті, що нічого не роблять, ті, що завдають шкоди і ті, що займаються марною роботою.
Спочатку виокремимо тих, котрі не тільки нічого не роблять, але навіть і не прикидаються, що займаються корисною діяльністю. Будь-яку корисну роботу вони вважають образою для себе. Цей клас включає волоцюг, жебраків, аристократію, світську знать, великих землевласників і в цілому всіх тих, хто отримав багатства у спадок.
- Ця публіка не робить абсолютно нічого. Вони тільки їдять і користуються плодами праці тих, хто працює.
Наступна група включає тих, хто зайнятий, як зазвичай кажуть, “розумовою” працею - роботою, що збагачує їх на шкоду іншим людям. Роботодавці, вірніше, експлуататори чужої праці, злодії, шахраї, кишенькові злодії, дільці, що спекулюють на акціях, зломщики, єпископи, фінансисти, капіталісти, а також суб’єкти, котрих чомусь іменують служителями культу. Як вам відомо, “служитель” значить “прислужник”, отже виглядає ця назва вельми кумедно.
- Ніхто з цієї публіки нічого не робить сам, але хитрістю й інтригами їм вдалось захопити величезну частину того, що здобуто працею інших людей.
Під номером три стоять ті, хто працюють заради заробітної плати, виконуючи непотрібну роботу, необхідну лише для нашої хворої системи. Ця робота не є життєво важливою, або такою, що йде на користь цивілізації. Це найбільша графа. Вона охоплює комівояжерів, збирачів голосів перед виборами, страхових агентів, посередників, більшу частину продавців, переважну більшість службовців, робочих, що займаються зведенням або прикрашанням адміністративних будівель, людей, зайнятих, як вони це називають, бізнесом, тобто, вельми зайнятих, але таких, котрі не роблять взагалі нічого корисного. Існує також величезна армія людей, котрі складають, малюють, набирають або друкують оголошення. Сенсу в них, здебільшого, нема. Оголошення переконують публіку купувати товари однієї фірми, і не купувати товари іншої. Якщо ви, наприклад, хочете масла, чи вам не все одно, купувати його у Брауна, у Джонса або у Робінсона?
Коли Оуен дійшов до цієї частини своєї лекції, аудиторія почала втрачати терпіння і висловлювати незгоду із лектором. Помітивши це, Оуен скоромовкою продовжив:
- Якщо ви пройдетесь містом, то побачите з півдюжини мануфактурних крамниць, від одної до іншої - рукою подати. Часто вони навіть стоять поруч і торгують тим самим крамом. Навряд чи ви вважаєте, що всі ці крамниці настільки необхідні. Вам же зрозуміло, що і одна крамниця впорається із задачею, заради котрої вони всі існують, - зберігати товари і слугувати центром їх розподілення. Якщо ви визнаєте, що п’ять крамниць із шести насправді не потрібні, ви повинні також визнати, що робітники, котрі їх побудували, а також продавці і вся решта людей, котрі мають до них відношення, включаючи тих, хто складає, пише і друкує їм рекламу, - всі вони займаються непотрібною роботою. Всі вони в дійсності марно витрачають час і працю, працю і час, котрі можна було б витратити на виробництво речей, яких на разі бракує. Давайте ж чесно зізнаємось, що жодний із цих людей не займається ані виробленням життєво необхідних товарів, ні створенням культурних цінностей. Ці речі проходять через їхні руки, вони їх купують, продають, вони торгуються через них, розкладають їх за дзеркальними вітринами крамниць і торгівельних центрів, вони наживають на них бариші, але самі ці люди не виробляють нічого потрібного для життя і добробуту інших людей, а те, що вони роблять, потрібно тільки нашій хворій системі.
- Яка ж, чорт забирай, система нам потрібна? - спитав чоловік на відрі.
- Ти, я бачу, великий майстер знаходити недоліки, - єхидно сказав Слайм. - Але чому ти нам не скажеш, як треба зробити, щоб усе було правильно?
- Ми зараз говоримо не про це, - відповів Оуен. - Зараз ми намагаємося з’ясувати тільки одне: чому предметів, створених працею, не вистачає на всіх. І з’ясували тільки одну річ: хоча більшість людей в третій графі працюють, і працюють дуже багато, вони нічого не виробляють.
- Це все дурня і нісенітниця! - нетерпляче вигукнув Красс.
- Навіть якщо крамниць більше, ніж треба, - втрутився Харлоу, - все ж вони допомагають людям зводити кінці з кінцями. Якщо половину з них закрити, доб’єшся тільки одного: ті, хто там працюють, залишаться без роботи.
- Вірно, вірно! - закричав чоловік на відрі.
- Так, я знаю, ви називаєте це “роботою”, - відповів Оуен, - але, ви ж знаєте, однією роботою ми не можемо жити. Щоб жити у нормальних умовах, ми потребуємо великої кількості речей, створених працею. Людина може працювати вельми інтенсивно і все ж марно витрачати час, якщо вона не робить нічого корисного або потрібного.
Чому існує так багато крамниць, лавок і торгівельних центрів? Думаєте, вони існують для того, щоб дати можливість тим, хто їх будував, або тим, хто в них працює, заробляти собі на життя? Нічого подібного. Вони існують і торгують за завищеними цінами, щоб їхні власники могли отримати більше грошей і сплачувати високу орендну плату за використання приміщень. Ось чому заробітна плата майже всіх, хто працює в цій сфері, вкрай занижена.
- Це все нам відомо, - сказав Красс. - Але ти не можеш заперечувати: це все дає людям роботу а для нас головне - щоб була Робота, Багато Роботи.
Одні кричали: “Тихіше, тихіше!”, - інші голосно заперечували оратору. Всі говорили одночасно, створюючи неймовірний ґвалт. Через деякий час, коли все стихло, Оуен продовжив:
- Природа не наділила нас всіма необхідними для життя і добробуту речами у готовому вигляді. Щоб їх отримати, ми повинні працювати. Єдина раціональна праця - це праця, спрямована на створення цих речей. Будь-який рід занять, котрий не допомагає нам досягти цієї мети, є безглуздим, ідіотським, злочинним, нікчемним витрачанням часу.
Саме цим займається в даний час величезна армія людей, об’єднана у третій графі. Всі вони страшенно зайняті, дуже багато працюють, але фактично не роблять нічого.
- Гаразд, гни свою лінію, - сказав Харлоу. - Не розумію тільки, навіщо треба без кінця повторювати те саме.
- Наступна графа, - продовжував Оуен, - включає тих, хто зайнятий дійсно корисною працею - виробленням благ цивілізації, - необхідних, сучасних, зручних речей.
- Ура! - закричав Філпот, і крик цей у захваті підхопила решта. - Ура! Ось нарешті і про нас мова зайшла, - потому додав він, підморгуючи виряченим оком і киваючи товаришам.
- Нехай головуючий закличе всіх до порядку, - сказав чоловік на відрі.
Коли Оуен закінчив писати, кілька слухачів зауважили, що він пропустив тих, хто займається пивоварінням. Оуен виправив цю серйозну помилку і продовжив:
- Оскільки більшість людей із четвертої графи не мають постійної роботи і, щонайменше, чверть їхнього часу пропадає дарма, ми можемо скоротити цю графу на одну чверть - ось так. Сірий прямокутник позначає безробітних.
- Деякі з третьої графи теж частенько сидять без роботи, - сказав Харлоу.
- Вірно. Але вони нічого не виробляють. Нам нема сенсу виявляти серед них безробітних, наша мета - дізнатись, чому не виробляється достатня для всіх членів суспільства кількість товарів. Сучасна Система і є причиною всіх цих бід, причиною жебрацтва. Коли ви зрозумієте, що всі названі тут люди поглинають те, що виробляє четверта графа, чи будете ви здивовані, що на всіх всього не вистачає?
- “Поглинають” - це вірно сказано, - завважив Філпот, і решта розсміялась.
Тепер доповідач намалював на стіні під своєю схемою невеличкий прямокутник. Він затушував його суцільною чорною барвою.
- Це загальна кількість благ цивілізації, вироблених руками людей, котрих об’єднує четверта графа. Тепер перейдемо до “розподілу” речей у той самий спосіб, у який вони розподіляються між різними групами населення нашою дурнуватою системою.
Оскільки людей із першої та другої графи повсюди прийнято вважати найбільш гідними, ми віддаємо їм дві третини продукції. Решту ділимо між людьми з третьої та четвертої графи.
- Так продукція, вироблена тими, хто входить до четвертої графи, “розподіляється” між групами населення.
Але не варто вважати, що люди з третьої та четвертої графи покірно беруть свою долю продукції і порівну розподіляють між собою. Навпаки: одні отримують мізерну долю, інші взагалі нічого, а треті більше, ніж їм належить по справедливості. Саме в цих двох графах Боротьба за існування кипить найбільш яро, і в цій боротьбі слабкі і сумлінні отримують гірший шматок. Навіть люди з видатними здібностями або з найбільшою вдачею змушені бути егоїстами, адже здібний не-егоїст, присвятивши свої таланти не власному збагаченню, а полегшенню страждань ближнього, перестає бути “успішним”, в тому сенсі, в якому прийнято вживати це слово. Добрих, щирих людей, котрі дійсно хочуть “возлюбити свого ближнього як самого себе”, платити добром за зло і не чинити іншим того, що не хотіли би випробувати самі, - можна зустріти лише серед забитих життям жебраків. Тому що пробитись нагору можуть тільки найгірші - підлі, егоїстичні, хитрі та напористі. До того ж усі ці люди з третьої та четвертої графи настільки захоплюються жорстокою боротьбою, витрачають стільки сил, щоб урвати хоча б малу частку, що лише деякі з них задаються питанням: чому бракує речей, за котрі доводиться битись, і чому взагалі треба за них битись!
На кілька хвилин запала тиша, кожний намагався навести бодай якесь заперечення.
Переклад: Мольфарка