але якраз таки совком ці практики добряче заполірувалися. святий принцип: "Якщо щось є сьогодні, його треба зекономити, бо завтра не буде - а, може, стане в пригоді!" - це ж ух!
ти знаєш, я десь читала статтю, в якій було про міщанство і там давали визначення міщанства як мати гарний сервіз і не пити з нього, а пити з убогої чашки тому я думаю, це дрібно-буржуазна якась звичка, може вона від ніщєти чи хто його зна я думаю, це схоже на християнство - типу аскетизм і на якийсь божий день тікі щось і можна, а так ходи вбогий
гм, цікаво! ми просто порівнювали сільське і міське життя і в Оксани - в якої мама з міста - цих всіх штук не було, вона вдягалася як хотіла і бавилася чим хотіла. про християнство - воно мабуть вплинуло, але думаю все ж основи не звідти. Я читала книжку ізраїльського письменника Мейра Шалева, який описує свою бабусю, що переїхала в Ізраїль в 30-х роках з України. І це така типова українська бабуся (хоча насправді єврейка), яка постійно прибирає і не дозволяє користуватися туалетом і душем в домі, а тільки на вулиці.
а ще є така штука, не знаю чи у вас так: до лікаря обовязково вдягти гарну білизну яка мала б хороший вигляд, а в такі дні можна і в рваній тим не менше коли кудись ідеш у справах то вдягатись побєднєє, цитую "чєм бєднєє, тєм лучше" взагалі я чула про таке, що цей підхід іде від часів кріпацтва (особливо в росії), бо чим ти був багатший, тим з тебе більше здирали податків і тд і люди прєдпочітали все ховать і не показувать плюс культ ніщєти і убожества православного християнства
про лікаря наче цілком раціонально) а про справи - дуже дивно! у нас на роботу (якщо це не город) все ж варто вирядитися і нафарбуватися - це помітно, коли дивишся на сільських людей, що чекають на зупинці на автобус. Але прийшовши додому (з роботи чи з навчання), треба вдягнути розношений старий одяг.
флайледі пропонують вдома ходити в чомусь зручному, але гарному (бо якщо ти домогосподарка, то це для тебе як робота). і взувати туфлі, а не тапки, щоб не розслаблятися
в селі, часто, носять не просто непарадне, а порване, заляпане, прабабусине і т.д. Пам'ятаю коли мій брат двоюрідний переїхав з міста в село, йому не дозволяли носити джинси на кожен день, бо то для неділі
Так, цікаве явище, яке сягає мабуть давнини. Страшно мене це дратує, ці всі вишиті подушкидирижаблі, які займають все ліжко у невеликих сільських хатах, на яких ніколи ніхто не спить. Це патологічне відкладання себе на потім у побутовому плані. Мій знайомий колись доглядав за старенькою в гірському селі, то це просто анегдот - світло засвітити можна було десь при потребі, на лічильнику накручувало не більше 5 кіловат у місяць, дрова в зимі економили (ліс від хати 20 метрів). А потім заготовлені дрова, які пів року стояли під хатою приходилось викидати, бо починали гнити. Там ще була друга кімната, яка весь час була закрита і ніколи не провітрювалась, від цього вона почала запрівати і цвісти- і всіх обмежень просто не перелічити. От така деструктивна економія. Нові покоління все таки живуть по новому, але цілі склади запакованих у целофан подарунків, гори каструль на печах, у яких ніхто не варить і тонни всіляких гігантських потворних мніких іграшок все ще наповнюють галицькі оселі.
мене це все вже перестало дратувати, бо в селі нікого з родичів не залишилося
але жити так важко, особливо, коли бачив інше життя. Про електрику дяки, що нагадали, теж пригадую. І не включати без потреби обігрівач, щоб зекономити трохи, а краще вдягнутися тепліше.
Comments 47
Reply
мені здається, що покоління наших батьків - тих, хто навчався чи працював у місті вже зовсім інше, на них радянська дійсність радше вплинула
Reply
Reply
Reply
мама проти цього всього бунтувала, але цей бунт теж допомагає зрозуміти деякі норми
Reply
Reply
Reply
тому я думаю, це дрібно-буржуазна якась звичка, може вона від ніщєти чи хто його зна
я думаю, це схоже на християнство - типу аскетизм і на якийсь божий день тікі щось і можна, а так ходи вбогий
Reply
про християнство - воно мабуть вплинуло, але думаю все ж основи не звідти. Я читала книжку ізраїльського письменника Мейра Шалева, який описує свою бабусю, що переїхала в Ізраїль в 30-х роках з України. І це така типова українська бабуся (хоча насправді єврейка), яка постійно прибирає і не дозволяє користуватися туалетом і душем в домі, а тільки на вулиці.
Reply
тим не менше коли кудись ідеш у справах то вдягатись побєднєє, цитую "чєм бєднєє, тєм лучше"
взагалі я чула про таке, що цей підхід іде від часів кріпацтва (особливо в росії), бо чим ти був багатший, тим з тебе більше здирали податків і тд і люди прєдпочітали все ховать і не показувать плюс культ ніщєти і убожества православного християнства
Reply
а про справи - дуже дивно! у нас на роботу (якщо це не город) все ж варто вирядитися і нафарбуватися - це помітно, коли дивишся на сільських людей, що чекають на зупинці на автобус. Але прийшовши додому (з роботи чи з навчання), треба вдягнути розношений старий одяг.
Reply
Reply
в селі, часто, носять не просто непарадне, а порване, заляпане, прабабусине і т.д. Пам'ятаю коли мій брат двоюрідний переїхав з міста в село, йому не дозволяли носити джинси на кожен день, бо то для неділі
Reply
Reply
але жити так важко, особливо, коли бачив інше життя. Про електрику дяки, що нагадали, теж пригадую. І не включати без потреби обігрівач, щоб зекономити трохи, а краще вдягнутися тепліше.
Reply
Leave a comment