Тим, хто не приїхав на Бандерштат 2011
Ця розповідь для тих, хто не приїхав на Бандерштат (і добре що так вийшло), інакше вона нікому не потрібна, навіть організаторам фестивалю...
А почалося все ще задовго до фестивалю, десь у липні, коли прийшла нарешті довгоочікувана спека, і я з нетерпінням чекав відпустки та фестивалів, щоб відпочити на повну. І ось під час одного з постійних моніторингів сайтів з інформацією про фести нарешті побачив, що Бандерштат цього року відбудеться 13-14 серпня у Луцьку в районі Вишкова поряд з вулицею Героїв УПА. Спочатку було дивно, адже зазвичай фестивалі, крім першого, влаштовували за межами міста. Ну та й годі з ним - де вирішили, там і буде. Іншою несподіванкою стало те, що вхід став платний. Воно і зрозуміло, організатори фестивалю набралися кредитів, які ледве могли погасити, спонсорів мало, а кільканадцять тисяч з пальця не висмокчеш. Ціна як на мене цілком прийнятна -- 30 грн за день і 50 за два дні, тим паче для приїжджих окремо доплачувати за поселення в наметовому містечку не потрібно було.
І ось минали дні, свято наближалося... Та інформація про гурти, програма фестивалю все не вивішувались, і це затягувалося досить помітно. Фактично організатори вивалили всю цю інформацію за тиждень до фестивалю (спробуйте щось спланувати?). Як згодом вияснилося, сталося це через те, що керівництво не спромоглося договоритися чи знайти кошти для оренди площі під фест. Оргкомітет розглядав минулорічний варіант з Рокинями і можливо інші, але це було не по кишені. Вибір впав на... іподром у Луцькому зоопарку. Саме там проходив перший Бандерштат. До речі, цього року був п’ятий фестиваль, за словами організаторів, “ювілейний”. Певно вони трохи не в курсі, що ювілей зазвичай вважають круглою датою, в народі, як правило, з нуликом у кінці. Так, мабуть, їм захотілося прикрасити досить бідну програму, адже в порівнянні з минулорічними, на мою суб’єктивну думку, цього року практично не було майстеркласів, змагань, конкурсів. Слід звернути увагу, що поїсти теж було важче: на території пропонували “козацький куліш” (назвати цим словом язик не повертається -- надоварена каша з накиданими овочами і приправами без рецепту, несмачна і без м’яса взагалі. хай це буде на совісті фірми-виробника і малих пацанів, які її варили там і продавали) за нескромні 10 гривень та палатка, де можна було поїсти варене/жарене/напівфабрикатне. В останній, шампур шашлика наприклад, коштував 30 грн., 5 невеличких дерунів по 10 грн. начебто. Там, де продавали хот-доги, взагалі сказали, що їх нема і щоб ми не задавали дурних питань, а брали те, що лежить на прилавку. Як на мене, краще годують і обслуговують в деяких місцевих кабаках.
Та я трохи забіг наперед. Десь за тиждень до фестивалю я поцікавився в групі в контакті, чому організатори мовчки змінили місце проведення, не оприлюднивши ніяких пояснень. Це досить некоректно по відношенню до приїжджих людей, які могли б не знайти фестиваль. На це я отримав досить брутальну невербальну відповідь -- мій коментар видалили і дали БАН. Напевно, це був голова оргкомітету, депутат Ігор Гузь, так як у нього завжди спостерігався радикальний настрой не тільки до організації даного фестивалю. Ніяких текстових пояснень, офіційних, публічних чи в приват не було. Неприємно. На даний час група і далі модерується, постійно видаляються ВСІ коментарі і дописи, які хоч якимось чином мають несхвальний відгук до дій оргкомітету, незалежно від того, чи це матюки п’яних людей, чи здорова критика адекватних.
Переборовши свою відразу до оргкомітету, діставши квитки в надії гарного фестивалю, я попрямував на іподром... Цікаво зауважити, що в перший день охорона на вході менш прискіпливо ставилася до гостей, а на другий день проводили обшук особистих речей. Можна припустити, що напередодні сталось декілька інцидентів, які були несумісні чи то з правилом фестивалю не вживати алкоголь, чи то ще з якихось інших політично-соціальних поглядів. Це підтверджують видалені коментарі в групі в контакті, де народ скаржився на охорону і на власні очі бачив як викидували людей за територію.
День перший яскраво запам’ятався постійними лагами з музикою, яка часто пропадала, часом майже цілком. Так, білоруси практично весь виступ відлабали без робочих порталів, їх чула мала купка людей біля сцени, і то ледве-ледве. В цей час звукотехніки не спішили щось вдіяти, повільно блукаючи біля сцени, і лише через півгодини вдалося налагодити звук. Звукорежисери теж були не на рівні: помітні були постійні завивання мікрофонів, подекуди неграмотна налаштованість інструментів та вокалу (або їх було забагато, або взагалі не чути), ревербератор вмикали хаотично - забували під час пісні, а в перервах між ними вокалісти навпаки говорили з ехом в колонках, за пультом або була тиснява з 4-ох людей, або їх не було взагалі. На сцені також не було персоналу, який би допомагав музикантам підключитися. Від цього всього були суттєві затримки в програмі, яка в перший день змістилася на цілих 2 години. Халатне відношення до озвучки, інакше не назвеш.
На другий день, звільнившись трохи раніше, вирішив прийняти участь у фотоквесті. Прийшовши до входу і розпитавши дівчат, я був направилений в намет “РЕЄСТРАЦІЯ”, де мило дрімала дівчина, певно зморена нічною ватрою =) На запитання, чи відбудеться фотоквест, де збори учасників, і які його умови, вона не змогла абсолютно нічого відповісти! Вона лише знайшла якогось списка і записала туди мою команду, до кінця не усвідомлюючи, як правильно це робити. Прийшлось вмикати свої навички спілкування і пошуку... Пройшовши на територію фестивалю та не знайшовши ніяких признаків квесту, ми зустріли Оксану Лойко з ЦЕКу, яка нас перенаправила до Захара Ткачука з ВО ВМГО УНМ (всі вони є співорганізаторами фестивалю). Захар, в свою чергу, повідомив, що за фотоквест відповідає пан Анатолій з порталу www.molod.in.ua, і порадив нам рухатись до малої сцени, де начебто має бути збір. Прийшовши до малої сцени, ясна річ, ми так і не потрапили на квест, адже ніхто там про нього не знав, і тільки розгублені члени МО Квартира FM, організатори проведення акустичної сцени, розводили руками, а такі ж, як ми, теж шукали місце зборів. Вирішивши зачекати ще трохи і послухати що ж грає в Ротонді, ми присіли, а задоволення від того не отримали ніякого: чути було погано, шум генератора збоку та низькоякісна апаратура не дала реалізувати себе виконавцям і почути їх слухачам. Скориставшись моментом, я відшукав номер Анатолія, він був поза зоною... Ніяких офіційних коментарів (і тим паче вибачень) потім так і не послідувало, а будь-яка згадка про цей інцидент в інтернеті видалялась і замовчувалась. Забивши болт на це діло, було вирішено зробити перерву до вечора, де нас чекали інші “приємні” несподіванки. До того часу організатори нарешті закопали аудіокабель в землю, аби його не перетоптали в слемі перед сценою, та перевісили банери спонсорів на задній план, ромістивши свої по центру (цікавий хід о_О). Під час концерту керуватися програмою не можна було (як і читати її взагалі -- величезна кількість помилок в тексті), гурти перемішалися і змістилися в часі. З невідомих, або таких, що приховуються, причин славнозвісний луцький гурт ФІОЛЕТ змістився на пізніше, посунувши рівненський гурт Мерва та київську Гапочку. Напевно все заради того, аби заспівати з легендарним Тартаком, принаймні, так говорили в натовпі. Нам стало нецікаво споглядати цей бедлам, і ми подались геть. До наступного року ;)
Фото можна переглянути тут https://picasaweb.google.com/111990286042864094495/201103
Оригінал прочитати тут https://docs.google.com/document/pub?id=1DoLmLoWpV8WotNGzYQM1_UZ9t6e8Cfsr_CNIxMtfeiU