Типичная нюрнбергская защита
Originally posted by marko19511 at Типичная нюрнбергская защита
"В силу всего нашего военного воспитания мысль промедлить с выполнением приказа просто не смогла бы прийти в голову - независимо от того, что это за приказ... Мне кажется, вы не понимаете нашего мира. Разумеется, я выполнял приказы. И сейчас я должен иметь дело с последствиями этого". С какими последствиями? "Ну, то, что они привели меня к суду и, естественно, к виселице". Я спросил его, не были ли ясны ему последствия уже тогда, когда он получил приказ. "Тогда нельзя было предвидеть последствия. Мне вообще не приходило в голову, что меня могут привлечь к ответственности. Видите ли, в Германии считается самим собой разумеющимся, что если дело пошло вкривь и вкось, ответственность несет человек, давший поручение. Поэтому я не думал, что когда-нибудь меня привлекут к ответственности".
"Но по-человечески..." - хотел спросить я.
"Это не имеет решительно никакого отношения к делу" - коротко и ясно ответил он, прежде чем я вообще успел задать вопрос. Я спросил его, не подумал ли он в самом начале, что его повесят за убийства. "Нет, не подумал".
"Когда же вас посетила мысль о том, что вы, вероятно, предстанете перед судом и вас смогут повесить?"
"Во время краха - когда умер фюрер".
Рудольф Гесс. Источник
Оригинал взят у esgalar_teren в СС "Беркут"? Та ні, просто звичайний "Рижский ОМОН".
ПОСТ НЕ ПІД ЗАМКОМ!
У зв'язку з останніми подіями довкола Євромайдану, чимало людей продовжують шукати відповідь на питання: як начебто звичайні хлопці з "Беркуту" (такі ж самі українські громадяни) можуть настільки зухвало й садистські поводити себе по відношенню до таких самих українських громадян.
У багатьох дії "бійців" цього підрозділу викликають цілком очікувані асоціації з есесівцями або членами німецьких зондеркоманд часів Другої світової війни. Однак, чомусь забувають про ще одну асоціацію з подіями, які в історичному вимірі знаходяться значно ближче до сучасності та відбувалися у одній балтійській країні, яка входила разом з Україною до складу СССР. У цій країні, коли вона боролася за свою незалежність від Радянського Союзу на зламі 1990/91 рр., а Москва робила відчайдушні спроби утримати "тюрму народів", теж був один "правоохоронний" підрозділ, дії якого дивним чином перегукуються з діями сучасного підрозділу "Беркут". Мова йде про "Ризький ОМОН".
Цей самий "Ризький ОМОН" було створено у 1988 р. для боротьби з криміналом та порушеннями громадського порядку під час масових заворушень.
Коли у січні 1991 р. латвійська міліція перейшла у підпорядкування місцевих органів влади Латвії, цей самий "Ризький ОМОН" залишився у підпорядкуванні МВС СССР та теж "виконував накази" союзного міністра МВС Б. Пуго.
Ось перелік деяких "подвигів" цих "доблесних правоохоронців":
- зайняття ризького Будинку друку, телеграфу, будівлі МВС Латвії та Міністерства будівництва (січень 1991). Під час останнього, у центрі міста було вбито 5 чоловік, поранено 8. З 5 убитих - 2 оператори кіногрупи Юріса Поднієкса (нічого не нагадує?), латвійські міліціонери Кононенко та Гомонович, а також школяр Рієкстіньш.
- 15 січня 1991 р. - роззброєно відділення міліції "Вецмілґравіс" у Ризі.
- 16 січня 1991 р. - роззброєно місцевий факультет Мінської вищої школи МВС, звідки винесено зброю: 42 автомата, 215 пистолетов, пять пулеметов, четыре снайперские винтовки, два гранатомета и боеприпасы. У цей же день біля мосту у Вецмілґравісі (Рига) убитий водій службової машини Міністерства сполучення Латвії.
Ще один "подвиг" цих "захисників золотого унітазу соціалістичної законності" згадував у своєму інтерв'ю тодішній міністр внутрішніх справ Латвії Алоїз Вазніс:
"С Пуго у меня был конфликт. Как раз из-за ОМОНа. Из Задвинья в сторону Вантового моста ехала машина оперативной части МВД с сотрудниками в штатском. Когда они были недалеко от Дома печати, то увидели, что на земле лежит человек, и омоновцы избивают его ногами. Остановив автомобиль, они стали фотографировать сцену. Заметив это, омоновцы кинулись вдогонку за микроавтобусом. Открыли огонь из автоматов, попали по колесам, вытащили из машины сотрудников, засветили пленку, избили людей и порвали их служебные удостоверения, да еще и с издевательской репликой - мол, Вазнис (міністр МВС Латвії - Е. Т.) выпишет новые".
Деякі коментарі самих "бійців" Ризького ОМОНу залишають стійке відчуття того, що мова йде про сучасні події в Україні:
«Чтобы навести порядок и установить советскую власть в Риге, достаточно нашего отряда. Мы готовы выполнить любой приказ президента. Надеемся, что он скоро будет, - сказал тогда журналистам старший лейтенант ОМОНа Александр Кузьмин. - Разгоним существующую власть, возьмем под охрану стратегические объекты и устроим суд над националистами».
Цитати про те, як не менш "доблесні" духовні "спадкоємці" ризьких омонівців з "Беркуту" збираються "зачищати Майдан, виконуючи наказ" і що вони збираються робити з протестувальниками далі, думаю, кожен з легкістю знайде сам.
Ось ще один спогад колишщнього "бійця" ризького ОМОНу про їхню "правоохоронну" діяльність:
«Однажды взяли нелегального торговца с тремя ящиками водки и провели с ним воспитательную работу. Отвезли его на берег Даугавы, где сначала заставили «продезинфицировать» конфискованным спиртным нашу машину, а потом, как был, одетого отправили в заплыв. Направление показывали автоматными трассерами. Бедняга, конечно, натерпелся, но зато больше не спекулировал».
Це, звичайно, ще не козак Микола Гаврилюк, але уже дуже близько.
Причому, подібні випадки не були у діяльності ризького ОМОНу поодинокими або винятковими.
Не менш показовим видається і коментар колишнього міністра МВС ще Латвійської ССР Штейнбріка. Цей коментар також багато що пояснює у мотивації сучасних "борців за унітаз порядок":
« ...Такое формирование, как ОМОН, опасно при любом правительстве. Пришлых командиров, назначаемых из Москвы, омоновцы не признают. Авторитетом пользуется Млынник, не отличающийся сдержанностью. Отряд контролируется и Особым отделом КГБ Прибалтийского военного округа. Их анархизм опасен. Не исключаю новых вылазок. Не думаю, что они выполняют чьи-то конкретные указания, но не исключаю, что им могут подбрасывать информацию, провоцирующую ребят на те или иные действия».
Це тільки у мене при цих словах виникає стійке відчуття дежа-вю?
Нічого дивного, що після таких "подвигів" ОМОНу міністр внутрішніх справ Латвії 18 січня 1991 р. повідомив до Москви, що:
«...Мною всем подразделениям и органам внутренних дел МВД Латвийской республики отдан приказ в случае попыток проникновения ОМОНа в здания и помещения органов внутренних дел открывать по ним огонь на поражение».
Псля чого, товариші "бійці", звісно ж "щиро" обурилися, мовляв: "ашотакоє, митутпарядокахраняєм?"
Деякі з "доблених" омонівців встигли також відзначитися у нападі на пост митної служби Литви біля міста Мядінінкай 31.07.199 р., у результаті якого загинуло 2 литовських поліцейських і 5 митників, а 1 митник вижив після поранення у голову, але залишився інвалідом.
Закінчилося все це для "правоохоронців золотого унітазу соціалістичного правопорядку" так:
Після провалу серпневого путчу у Москві 1 вересня 1991 р. омонівці (деякі разом з родинами) були перевезені до Тюмені.
Командир Ризького ОМОНу Чеслав Млинник примкнув до руху "Наші" (не той, що Путєнський, а той, що створив Шурік Невзоров), разом з частиною колишніх омонівців встиг "підтримати порядок" у Придністров'ї (на боці ПМР), Абхазії (на боці абхазів), Югославії та Нагірному Карабаху, а також Чечні на боці РФ. У 2008 р. цей товариш вирушив "зашшішать асєтінскій народ от ґєноцида грузінскімі фашЬІстамі" (отримав важке поранення).
Деякі "Омонівці" також, "засвітилися" у 1993 р. під час протистояння у Москві на боці Вєрховного Совєта.
А тепер найцікавіше. Незважаючи на удари копитами у область грудної клітини і розповіді про "ми виполнялі пріказ і прісяґу Савєцкому Саюзу":
- 8 жовтня 1991 р. заступник командира Ризького ОМОНУ Сєрґєй Парфьонов був арештований латвійськими поліцейськими у Сурґуті та етапований до Латвії для проведення слідства. У 1994 р. був засуджений до тюремного ув'язнення, а пізніше екстрадований до РФ.
- 1992 р. - Сєрґєй Владіміровіч Мєрєшко відправився "воювати за братський сербський народ протів хорватско-боснійскіх захватчіков". Воював недовго. 30.09.1992 р. підірвався разом з БТР на міні.
- У 1999 р. 10 колишніх омонівців було обвинувачено у знищенні митних постів на кордоні з РФ, захопленні будівлі МВС та телецентру у Ризі, а також побитті людей. Усіх їх було засуджено до позбавлення волі на строк від 1, 5 до 4 років (умовно).
- 2004 р. 2 колишніх "бійці" Ризького ОМОНу були засуджені за ті ж самі дії також до умовних строків.
- Колишній "боєць" Ризького ОМОНу Алєксандр Рижов, який був оголошений у розшук правоохоронцями Литви за підозру у нападі на митників у Мядінінкаї, у 2011 р. був засуджений судом у Санкт-Петербурзі до 15 років ув'язнення за створення злочинного угрупування, яке займалося грабунком та викраденням людей.
- Константін Нікулін (він же Міхайлов) у 2011 р. був засуджений у Литві до пожиттєвого ув'язнення за напад на митницю у Мядінінкаї. Інших підозрюваних у цій справі Росія поки що Литві не видає.
Ще декілька колишні омонівців переховуються від латвійських правоохоронних органів.
Історія Ризького ОМОНу багато у чому пояснює мотивацію і спосіб дій "беркутівців" по відношенню до Євромайдану та протестувальників загалом. А якщо врахувати, що поки що "в.о. міністра МВС" Захарченко якраз у ті буремні роки проходив навчання у Ризькому філіалі Мінської вищої школи міліції МВС СССР, то стає досить таки зрозумілим, звідки ростуть ноги у багатьох напрямків "ідеологічної" підготовки "беркутівців".
У 1991 р., звісно ж, ще не існувало колорадських стрічок, однак, судячи з усього, якби вони були, то "доблесні бійці" Ризького ОМОНу ходили б "підтримувати соціалістичну законність", обвішані ними з голови до пупа.
Мораль же цієї історії наступна: ніяке "виконання наказів" не гарантує уникнення у майбутньому покарання за злочинні дії на службі, і нашим "доблесним" карателям з зондер-команди "Беркут", судячи з усього, світить, або продовження "славного бойового шляху" у тюмєнском ОМОНє, або "боротьба за підтримання федерального правопорядку" на території Північного Кавказу. З чим їх і вітаю - за що боролися, на той рожен і налізуть.
Для написання цього посту використано також статті у Вікіпедії про "Рижский ОМОН" та напад на митний пост у Мядінінкаї. Фото взято з: Аргумент.ua та google.com
"В силу всего нашего военного воспитания мысль промедлить с выполнением приказа просто не смогла бы прийти в голову - независимо от того, что это за приказ... Мне кажется, вы не понимаете нашего мира. Разумеется, я выполнял приказы. И сейчас я должен иметь дело с последствиями этого". С какими последствиями? "Ну, то, что они привели меня к суду и, естественно, к виселице". Я спросил его, не были ли ясны ему последствия уже тогда, когда он получил приказ. "Тогда нельзя было предвидеть последствия. Мне вообще не приходило в голову, что меня могут привлечь к ответственности. Видите ли, в Германии считается самим собой разумеющимся, что если дело пошло вкривь и вкось, ответственность несет человек, давший поручение. Поэтому я не думал, что когда-нибудь меня привлекут к ответственности".
"Но по-человечески..." - хотел спросить я.
"Это не имеет решительно никакого отношения к делу" - коротко и ясно ответил он, прежде чем я вообще успел задать вопрос. Я спросил его, не подумал ли он в самом начале, что его повесят за убийства. "Нет, не подумал".
"Когда же вас посетила мысль о том, что вы, вероятно, предстанете перед судом и вас смогут повесить?"
"Во время краха - когда умер фюрер".
Рудольф Гесс. Источник
Оригинал взят у esgalar_teren в СС "Беркут"? Та ні, просто звичайний "Рижский ОМОН".
ПОСТ НЕ ПІД ЗАМКОМ!
У зв'язку з останніми подіями довкола Євромайдану, чимало людей продовжують шукати відповідь на питання: як начебто звичайні хлопці з "Беркуту" (такі ж самі українські громадяни) можуть настільки зухвало й садистські поводити себе по відношенню до таких самих українських громадян.
У багатьох дії "бійців" цього підрозділу викликають цілком очікувані асоціації з есесівцями або членами німецьких зондеркоманд часів Другої світової війни. Однак, чомусь забувають про ще одну асоціацію з подіями, які в історичному вимірі знаходяться значно ближче до сучасності та відбувалися у одній балтійській країні, яка входила разом з Україною до складу СССР. У цій країні, коли вона боролася за свою незалежність від Радянського Союзу на зламі 1990/91 рр., а Москва робила відчайдушні спроби утримати "тюрму народів", теж був один "правоохоронний" підрозділ, дії якого дивним чином перегукуються з діями сучасного підрозділу "Беркут". Мова йде про "Ризький ОМОН".
Цей самий "Ризький ОМОН" було створено у 1988 р. для боротьби з криміналом та порушеннями громадського порядку під час масових заворушень.
Коли у січні 1991 р. латвійська міліція перейшла у підпорядкування місцевих органів влади Латвії, цей самий "Ризький ОМОН" залишився у підпорядкуванні МВС СССР та теж "виконував накази" союзного міністра МВС Б. Пуго.
Ось перелік деяких "подвигів" цих "доблесних правоохоронців":
- зайняття ризького Будинку друку, телеграфу, будівлі МВС Латвії та Міністерства будівництва (січень 1991). Під час останнього, у центрі міста було вбито 5 чоловік, поранено 8. З 5 убитих - 2 оператори кіногрупи Юріса Поднієкса (нічого не нагадує?), латвійські міліціонери Кононенко та Гомонович, а також школяр Рієкстіньш.
- 15 січня 1991 р. - роззброєно відділення міліції "Вецмілґравіс" у Ризі.
- 16 січня 1991 р. - роззброєно місцевий факультет Мінської вищої школи МВС, звідки винесено зброю: 42 автомата, 215 пистолетов, пять пулеметов, четыре снайперские винтовки, два гранатомета и боеприпасы. У цей же день біля мосту у Вецмілґравісі (Рига) убитий водій службової машини Міністерства сполучення Латвії.
Ще один "подвиг" цих "захисників золотого унітазу соціалістичної законності" згадував у своєму інтерв'ю тодішній міністр внутрішніх справ Латвії Алоїз Вазніс:
"С Пуго у меня был конфликт. Как раз из-за ОМОНа. Из Задвинья в сторону Вантового моста ехала машина оперативной части МВД с сотрудниками в штатском. Когда они были недалеко от Дома печати, то увидели, что на земле лежит человек, и омоновцы избивают его ногами. Остановив автомобиль, они стали фотографировать сцену. Заметив это, омоновцы кинулись вдогонку за микроавтобусом. Открыли огонь из автоматов, попали по колесам, вытащили из машины сотрудников, засветили пленку, избили людей и порвали их служебные удостоверения, да еще и с издевательской репликой - мол, Вазнис (міністр МВС Латвії - Е. Т.) выпишет новые".
Деякі коментарі самих "бійців" Ризького ОМОНу залишають стійке відчуття того, що мова йде про сучасні події в Україні:
«Чтобы навести порядок и установить советскую власть в Риге, достаточно нашего отряда. Мы готовы выполнить любой приказ президента. Надеемся, что он скоро будет, - сказал тогда журналистам старший лейтенант ОМОНа Александр Кузьмин. - Разгоним существующую власть, возьмем под охрану стратегические объекты и устроим суд над националистами».
Цитати про те, як не менш "доблесні" духовні "спадкоємці" ризьких омонівців з "Беркуту" збираються "зачищати Майдан, виконуючи наказ" і що вони збираються робити з протестувальниками далі, думаю, кожен з легкістю знайде сам.
Ось ще один спогад колишщнього "бійця" ризького ОМОНу про їхню "правоохоронну" діяльність:
«Однажды взяли нелегального торговца с тремя ящиками водки и провели с ним воспитательную работу. Отвезли его на берег Даугавы, где сначала заставили «продезинфицировать» конфискованным спиртным нашу машину, а потом, как был, одетого отправили в заплыв. Направление показывали автоматными трассерами. Бедняга, конечно, натерпелся, но зато больше не спекулировал».
Це, звичайно, ще не козак Микола Гаврилюк, але уже дуже близько.
Причому, подібні випадки не були у діяльності ризького ОМОНу поодинокими або винятковими.
Не менш показовим видається і коментар колишнього міністра МВС ще Латвійської ССР Штейнбріка. Цей коментар також багато що пояснює у мотивації сучасних "борців за унітаз порядок":
« ...Такое формирование, как ОМОН, опасно при любом правительстве. Пришлых командиров, назначаемых из Москвы, омоновцы не признают. Авторитетом пользуется Млынник, не отличающийся сдержанностью. Отряд контролируется и Особым отделом КГБ Прибалтийского военного округа. Их анархизм опасен. Не исключаю новых вылазок. Не думаю, что они выполняют чьи-то конкретные указания, но не исключаю, что им могут подбрасывать информацию, провоцирующую ребят на те или иные действия».
Це тільки у мене при цих словах виникає стійке відчуття дежа-вю?
Нічого дивного, що після таких "подвигів" ОМОНу міністр внутрішніх справ Латвії 18 січня 1991 р. повідомив до Москви, що:
«...Мною всем подразделениям и органам внутренних дел МВД Латвийской республики отдан приказ в случае попыток проникновения ОМОНа в здания и помещения органов внутренних дел открывать по ним огонь на поражение».
Псля чого, товариші "бійці", звісно ж "щиро" обурилися, мовляв: "ашотакоє, митутпарядокахраняєм?"
Деякі з "доблених" омонівців встигли також відзначитися у нападі на пост митної служби Литви біля міста Мядінінкай 31.07.199 р., у результаті якого загинуло 2 литовських поліцейських і 5 митників, а 1 митник вижив після поранення у голову, але залишився інвалідом.
Закінчилося все це для "правоохоронців золотого унітазу соціалістичного правопорядку" так:
Після провалу серпневого путчу у Москві 1 вересня 1991 р. омонівці (деякі разом з родинами) були перевезені до Тюмені.
Командир Ризького ОМОНу Чеслав Млинник примкнув до руху "Наші" (не той, що Путєнський, а той, що створив Шурік Невзоров), разом з частиною колишніх омонівців встиг "підтримати порядок" у Придністров'ї (на боці ПМР), Абхазії (на боці абхазів), Югославії та Нагірному Карабаху, а також Чечні на боці РФ. У 2008 р. цей товариш вирушив "зашшішать асєтінскій народ от ґєноцида грузінскімі фашЬІстамі" (отримав важке поранення).
Деякі "Омонівці" також, "засвітилися" у 1993 р. під час протистояння у Москві на боці Вєрховного Совєта.
А тепер найцікавіше. Незважаючи на удари копитами у область грудної клітини і розповіді про "ми виполнялі пріказ і прісяґу Савєцкому Саюзу":
- 8 жовтня 1991 р. заступник командира Ризького ОМОНУ Сєрґєй Парфьонов був арештований латвійськими поліцейськими у Сурґуті та етапований до Латвії для проведення слідства. У 1994 р. був засуджений до тюремного ув'язнення, а пізніше екстрадований до РФ.
- 1992 р. - Сєрґєй Владіміровіч Мєрєшко відправився "воювати за братський сербський народ протів хорватско-боснійскіх захватчіков". Воював недовго. 30.09.1992 р. підірвався разом з БТР на міні.
- У 1999 р. 10 колишніх омонівців було обвинувачено у знищенні митних постів на кордоні з РФ, захопленні будівлі МВС та телецентру у Ризі, а також побитті людей. Усіх їх було засуджено до позбавлення волі на строк від 1, 5 до 4 років (умовно).
- 2004 р. 2 колишніх "бійці" Ризького ОМОНу були засуджені за ті ж самі дії також до умовних строків.
- Колишній "боєць" Ризького ОМОНу Алєксандр Рижов, який був оголошений у розшук правоохоронцями Литви за підозру у нападі на митників у Мядінінкаї, у 2011 р. був засуджений судом у Санкт-Петербурзі до 15 років ув'язнення за створення злочинного угрупування, яке займалося грабунком та викраденням людей.
- Константін Нікулін (він же Міхайлов) у 2011 р. був засуджений у Литві до пожиттєвого ув'язнення за напад на митницю у Мядінінкаї. Інших підозрюваних у цій справі Росія поки що Литві не видає.
Ще декілька колишні омонівців переховуються від латвійських правоохоронних органів.
Історія Ризького ОМОНу багато у чому пояснює мотивацію і спосіб дій "беркутівців" по відношенню до Євромайдану та протестувальників загалом. А якщо врахувати, що поки що "в.о. міністра МВС" Захарченко якраз у ті буремні роки проходив навчання у Ризькому філіалі Мінської вищої школи міліції МВС СССР, то стає досить таки зрозумілим, звідки ростуть ноги у багатьох напрямків "ідеологічної" підготовки "беркутівців".
У 1991 р., звісно ж, ще не існувало колорадських стрічок, однак, судячи з усього, якби вони були, то "доблесні бійці" Ризького ОМОНу ходили б "підтримувати соціалістичну законність", обвішані ними з голови до пупа.
Мораль же цієї історії наступна: ніяке "виконання наказів" не гарантує уникнення у майбутньому покарання за злочинні дії на службі, і нашим "доблесним" карателям з зондер-команди "Беркут", судячи з усього, світить, або продовження "славного бойового шляху" у тюмєнском ОМОНє, або "боротьба за підтримання федерального правопорядку" на території Північного Кавказу. З чим їх і вітаю - за що боролися, на той рожен і налізуть.
Для написання цього посту використано також статті у Вікіпедії про "Рижский ОМОН" та напад на митний пост у Мядінінкаї. Фото взято з: Аргумент.ua та google.com