Тур Великою Британією, ч.2 - Мрійливі шпилі Оксфорда
Кожне англійське місто англійське по-своєму...
Ну що ж, розпочнемо! фотки майже розібрані, панорами склеєні...вперед!
І щоб відразу перейти до Англії, пропущу я, мабуть, розповідь про довгу дорогу до неї сушею через всю Європу та морем через Англійський канал, як його називають британці, або Ла-Манш, як його називають французи. Деталі європейської частини подорожі, скоріш за все, напишу в останній частині.
Якщо перефразувати великого Л.Толстого так, як я це зробила в епіграфі, то можна виділити головну особливість англійських міст - вони не схожі одне на одне. Вони всі різні! Кожне місто має свій неперевершений стиль, шарм, атмосферу. Ми помітили це з самого початку, відвідавши за один день Оксфорд та Стратфорд-на-Ейвоні, і ця думка знаходила своє підтвердження весь час нашого перебування і в Англії, і в Уельсі, і в Шотландії. Можливо, маршрут, за яким ми подорожували, навмисно був так складений, але все, що ми побачили, нагадало мені калейдоскоп - в кожному фрагменті завжди інший малюнок. Ось, правильне слово! - кожне англійське місто має свій малюнок, і малюнок цей безперечно англійський.
Сьогодні ми погуляємо старовинним Оксфордом.
За гармонійну та унікальну готичну архітектуру поет назвав його "містом мрійливих шпилів" ("city of dreaming spires"). Ми зробили багато панорам у Великій Британії...так от, найбільше їх було в Оксфорді - настільки нам хотілось осягнути це прекрасне місто та запам'ятати його архітектуру не окремими будинками, а просто цілими кварталами.
Відомий Оксфорд, перш за все, своїм університетом, найкращим в країні та одним з найстаріших в Європі, або, як говорить енціклопедія, - найстарішим в англомовному світі.
Університет був заснований в 12 столітті спочатку як навчальний заклад для священнослужителів. Світські ж діти англійської та норманської знаті мусили навчатись в Паризькому університеті, відомому зараз, як Сорбона, бо свого університету Англія, вже завойована на той час норманами, не мала. І тільки після того, як англійський король Генріх II в 13 столітті заборонив англійським студентам навчатись в Парижі, в Окфорді почали з'являтись перші коледжі, які потім і склали основу майбутнього університету.
Оксфордський університет має федеративну структуру і складається з 38 колледжів та декілька шкіл. Кожен коледж має свій освітній профіль, статут, керівництво, окрему будівлю (і не одну), свої традиції, герб, форму і т.п. Може скластися враження, що коледж є аналогом факультету, але це не так. Наприклад, профільна спеціалізація може бути однаковою в деяких коледжах, а правила організації навчання або життя студентів можуть відрізнятись. Але спільний центр та керівництво в університеті все-таки є, дипломи видаються всім централізовано, тести та іспити проводяться спільно. Також є спільна бібліотека, університетська церква та зал для урочистих подій.
Ми знаходимось в самісінькому серці Оксфорда на перетині 4 найголовніших вулиць: Високої (High Street), Королеви (Queen Street), Зернового ринку (Cornmarket Street) та Св. Олдейта (St.Aldate Street).
Як частина кругової панорами ця картинка трохи спотворює правильний перетин вулиць, але на то вона і панорама, щоб перетворювати об'єм у площину :-)
Праворуч від центру панорами - вежа Карфакс (Carfax Tower). Взагалі-то, Carfax - це перекручено з французького слова carrefour, що означає перехрестя. Французька мова важко давалась англійцям, проте вона панувала тут, в Англії, після норманського завоювання (1066 р.) впродовж трьох (!) століть, майже зовсім витіснивши англійську.
Вежа Carfax - все, що залишилось від давньої церкви. Годинник працює, б'є кожні чверть години, фігурки рухаються, на годиннику - девіз Оксфорда: FORTIS EST VERITAS (в істині сила).
Збільшений лівий край верхньої панорами (фото нище) показує міську ратушу (зліва) та вежу Великий Том (Great Tom) коледжу Церкви Христа (Christ Church College). Дзвони на вежі кожного вечора о 9:05 відліковують 101 удар по кількості студентів, які навчались колись у цьому коледжі, нагадуючи їм, що треба повертатись до стін навчального закладу, - була колись в Оксфорді впроваджена комендантська година через сутички студентів та мешканців міста. Зараз у цьому коледжі кількість студентів інша, але дзвони і сьогодні б'ють 101 раз - традиції в Англії дотримують так твердо та непорушно, що це викликає страшенну повагу.
Ще одна англійська традиція - геральдика. Гербів повсюди дуже багато, вони різні, по ним можна вивчати не тільки історію країни, міста або роду, а й відносини між окремими народами (це ми згодом побачимо). Тож Оксфорд - не виключення, а, навпаки, яскраве підтверження пристрасної любові англійців до гербів.
Вхід до ратуші, звичайно, теж ними прикрашений. Я вибрала два найцікавіших: лівий - це герб міста Оксфорда, назва якого перекладається, як брід для биків, а правий - це герб Оксфордського університету. Девіз написано латинської: DOMINUS ILLUMINATIO MEA (Боже, просвіти мене).
Всередині ратуші можна помилуватись на ще один герб міста. Він тут не дуже гарно вийшов, але без мене він у нас не вийшов зовсім :-)). Герб, як бачимо, дуже складний та наворочений, з різними тваринами, що напевно символізують велич Британської імперії :-) А як інакше можна пояснити, до чого тут слони, як не натяк на індійські колонії :-) Що то за зелений хижий гризун, взагалі, не ясно... Ну, а лев зверху - це однозначно тварина, що сімволізує саме Англію. Хіба може бути інакше? :-))
Всередині ратуші спокійно та затишно. Зала для засідань:
Перший коледж, з яким ми познайомились в Оксфорді, був коледж Церкви Христа (Christ Church College). Його головну вежу Великий Том ми вже знаємо, це вона (фото внизу) так виглядає з іншого боку коледжу.
Назва коледжу походить від назви відомого собору Ісуса Христа (12 ст.), навколо якого він і розвивався на місті старовинного абатства, починаючи з 1525 р. Зараз це один з найпрестижніших та найчисельніших коледжів, знаходиться під особою опікою королівської родини.
Багато цікавого можна розказати про цей коледж - його закінчили 13 (!) прем'єр-міністрів Великої Британії... тут читав лекції Альберт Енштейн... тут знімався фільм про Гаррі Поттера... і нарешті, найцікавіше, - саме тут народилася найзагадковіша казка чи то для дітей, чи то для дорослих, - "Пригоди Аліси в Країні чудес", тому що той самий Льюїс Керрол (справжнє ім'я - Чарльз Доджсон) працював викладачем математики саме в цьому коледжі, і написав він цю казку для дочки декана Аліси, яка жила саме тут, можливо ось в тому маленькому будиночку, за яким починається собор. Нажаль, ми не потрапили ні в собор, ні на територію коледжу (вхід платний - 6 фунтів), але я думаю, воно того варте, і наступного разу ми це неодмінно зробимо!
Будинки коледжу з поетичною назвою Лугові (Meadow buldings). Як же вони мені подобаються!
Я думаю, що вони так називаються через те, що з вікон відкривається такий луговий краєвид:
Там за деревами тече річка Темза... А тут пасуться бики та корови...
Як тут не згадати назву самого міста Оксфорд! :-)
Наступним був Мертон коледж (Merton College). Дуже престижний, один з трьох найстаріших коледжів, заснований в 1264 році. 4 Нобелівські лауреати були його випускниками. Тут працював Джон Толкіен та просвітитель Томас Бодлі (з ним ми ще познайомимось). Ось де відчувається дух старовини та академізму! Тут, мабуть, захоче вчитись кожний!
Спортивні майданчики, які краще назвати полями, у Мертон коледжі величезні. Видно, що спорту приділяється в Оксфорді багато уваги.
За мертонівськими полями - вежа церкви коледжу Магдалени (теж 4 Нобелівські лауреати і найвідоміший випускник - Оскар Уайльд)
Багато прикрашений гербами коледж Тіла Христового (Corpus Christi College)
Вважається, що пелікан символізує страждання Христа через плями крові, що іноді проступають у нього на грудях, тож на гербах коледжу цієї пташки багато.
Це стеля арки, через яку відкривається прохід в широкий квадратний двір:
Симпатичний затишний двір прикрашений золотою статуєю пелікана. Ну, хіба не краса? :-)
Всі коледжі побудовані за однаковим принципом - це декілька з'єднаних між собою прямокутних (частіше квадратних) замкнених дворів-каре, де прохід з одного в другий здійснюється через невисокі арки. Це принцип безпеки, за яким побудовані майже всі старовинні монастирі, - коли зачиняється прохід в самий перший двір, всі інші стають недосяжними.
Ще одне каре іншого коледжу Оріель (Oriel College):
Оріель коледж своїм фасадом виходить на вулицю Високу (High Street),
на якій розташовано багато коледжів та університетських будівль.
За червоним автобусом - коледж Королеви (Queen College):
Найперший, найстаріший (1249 р.) Університетський коледж (University College):
На Високій вулиці знаходиться і будинок, де проходять вступні та випускні істипи (Examination School):
Універсітетська церква Св.Діви Марії:
Всередині церкви:
З першого дня ми помітили, що світленькі англійські протестанські церкви дуже відрізняються від похмурих католицьких континентальної Європи.
З вежі університетської церкви, на яку піднімаються старовинними вузькими гвинтовими сходами, відкриваються захоплюючі оксфордські краєвиди.
Прямо перед нами - колледж Розбитого Носа (Brasenose College) :-), а за ним - Ексетерський коледж (Exeter College) навколо церкви з високим шпилем. На картинці добре видно, як влаштовані університетські двори-каре.
Найкрасивіший коледж Всіх Душ (All Souls College):
Символ Оксфорда - читальний зал університетської бібліотеки:
Ця розкішна будівля відома як Редкліффська Камера (Radcliffe Camera) була спроектована та побудована на кошти лікаря Джона Редкліффа спочатку як бібліотека. Це зараз вона використовується як читальний зал. Довгим підземним коридором вона з'єднується з головною університетською Бодліанською бібліотекою (Bodleian Library), найстарішою та найбільшою в Англії.
Бодліанська бібліотека:
Взагалі-то, бібліотека існувала в Оксфорді ще у 12 столітті. Коли в 16 столітті вона опинилась під загрозою зникнення, просвітитель та меценат Томас Бодлі (Thimas Bodley) дав кошти на її відновлення. Тому вона і називається Бодліанською.
Цікаво, що в 1610 році Бодлі уклав угоду з книговидавництвом, за якою кожна (!) книжка, яка друкується в Англії, повинна була потрапляти до Оксфордської бібліотеки. И хоча спочатку цієї угоди не дуже дотримувались, згодом вона переросла у традицію, а традиції в Англії - то святе, тож зараз цей величезний за фондами заклад не вміщається не тільки в той будинок, що на фото, а ще й в багато інших, розкиданих по всьому місту. Я нещодавно читала, що в жовтні цього року була відкрита нова сучасна будівля для Бодліанської бібліотеки. Чи надовго її вистачить? Побачимо, бо тепер в бібліотеці збирають не тільки всі книжки Англії, а ще й всі CD-диски!
Так виглядає бібліотечна вежа з внутрішнього двору.
Як на мене, це наочний посібник для вивчення архітектури!
Внутрішній двір. Перед входом в бібліотеку - пам'ятник художнику Рубенсу,
який працював в Оксфорді на запрошення одного з королів:
Яке досконале різьблення по каменю! Це горгульки на головній вежі:
Поряд з бібліотекою знаходиться Шелдоніанський Театр (Sheldonian Theatre), побудований видатним англійським архітектором Христофером Ренном (Christopher Wren). Його найголовніше творіння - собор Св.Павла в Лондоні, яким британці дуже пишаються. Тут, в Оксфорді, архітектор починав свою діяльність, і будинок театру - одна з перших його робіт.
Шелдоніанський Театр - місце урочистих подій університету. Тут вручають дипломи, проходять концерти та конференції. Зал подібний до римських амфитеатрів, тому і називається театром, а Шелдон - це архієпископ, який давав кошти на його будівництво.
Навпроти театру - житлові будинки Хертфорд коледжу (Hertford College). Моє найулюбленіше місце в Оксфорді! Тут така романтична атмосфера - словами не передати... Це, мабуть, завдяки тому прекрасному Місточку Зітхань (Bridge of Sighs), який з'єднує дві частини коледжу.
Хоча, романтики, взагалі-то, тут мало, - місток будувався просто для краси. До 20 століття в Оксфордських коледжах навчались одні чоловіки. Останній колледж, який відчинив свої двері жінкам, зробив це аж в 1975 (!) році. Тож романтичним місто стало тільки в наш час, тепер можна і зітхати :-)
Місток Зітхань побудований на зразок венеціанського:
Вулиця Широка (Broad Street). Обожнюю прості та зрозумілі назви оксфордських вулиць :-))
Яскрава, гомінка і дуже туристична:
І наостанок - пару оксфордських цікавинок :-)
Ось це старовинні ворота з секретом. Вони слугують як вхід до міста з боку луків в районі Мертон коледжу. Місто там вже закінчується. Тобто ворота повинні були забеспечувати як прохід в місто, так і його безпеку.
Працює це так - відкриваючи калітку, ти потрапляєш не в отвір проходу, а спочатку в тісну залізну клітку, вийти з якої ти можеш тільки зачинивши калітку назад, і тільки потім відкривається отвір для вільного проходу. Оскільки клітка тісна, то пронести з собою чого-небудь як до міста, так і з нього, можна зовсім небагато :-)
Ну, і ось такі чудні міські лавки для того, щоб зупинитись та просто почитати газету :-)
Ми прощаємось з містом Оксфорд, але не назавжди - це точно! Треба повернутись, щоб відвідати коледж Церкви Христа та Бодліанську бібліотеку, коледж Магдалени та Ексетерську церкву, Новий коледж та розкішний Ашмолеанський музей Мистецтва... музей Історії Науки...музей Оксфорда... ну і т.д.
Багато справ залишається на майбутнє, а ми поїдемо далі... на батьківщину Шекспіра!