Про ювілейний концерт
У нас був розкішний суботній вечір. Відкрили свій музично-театральний сезон. В Національній філармонії. Як завжди)) Не знаю чому, але ми дуже легкі на підйом, коли треба потрапити на щось визначне саме туди.
І ювілейний вечір свого улюбленого диригента Миколи Дядюри ми пропустити, звичайно ж, не могли. Його ім'я для себе відкрили давно: він керівник сімфонічного оркестру Національної філармонії вже 15 років.
Головна особливість Миколи Дядюри - це любов прививати київській публіці гарний музичний смак:) Через це можна ходити на кожний його концерт, - задоволення буде на 100 відсотків! )) Звісно ж, що для свого ювілейного концерту він повинен був обрати щось дуже цікаве та визначне. Россіні, Моцарт, Малер - таким був вибір маестро.
Розпочав концерт стримкий та якісний Россіні:
Продовження концерту принесло маленьке відкриття. Солісткою в концерті Моцарта для фортепіано з оркестром ре мінор (№20) була донька диригента Катерина Дядюра. Її виконання було хоч і не дуже потужним, проте дуже ніжним та душевним. Ну, і що може бути найбільшим подарунком для батька на ювілей, як не успішний дебют рідної дитини на рідній сцені!:)) Ми за нього дуже-дуже раді! І бажаємо вселяких творчих успіхів їм обом!:))
Продовжував концерт ніжний та романтичний Моцарт:
Друге відділення - симфонія Гюстава Малера №1 "Титан".
Маючи шкільну музичну освіту, я не знала про Малера нічого. Ну так вийшло, вибачте :-) - мабуть, я не дуже сумлінно вчилась в останніх класах:) Проте тепер я вже третій день тільки тим Малером і живу))
Дуже складна, але неймовірно красива музика. Майже цілу годину сильних емоцій! Потужно, феєрично, надзвичайно! Так, наче вся музика світу зібралась в одній симфонії! Задіяний максимальний склад оркестру, неканонічна побудова симфонічного твору, незвично багаті партії у духових, несподіванні перекликання струнних, різноманітність ударних, все таке знайоме і незнайоме одночасно... Який геніальний все-таки Микола Дядюра! Це просто щастя, що такі таланти є у нас в Україні!
Особливо вразила третя частина - відомий (виявляється! бо для мене це відкриття) похоронний марш, який репрезентує похоронний хід, коли всі тварини ховають одного мисливця, і удають з себе дуже засмучених, а насправді вони є дуже щасливими, що здихались свого лютого ворога. Марш написаний в мінорі на мотив традиційної французької дитячої пісеньки "Брат Жак".
Знайшла версію цієї частини симфонії, записану у нашому колонному залі Національної філармонії ім.Лисенка. Дуже горда, бо звук у нас надзвичайно гарний, я б сказала, що найкращий (це я від великої гордості, не інакше :-)), бо не йде ні в яке порівняння з тими версіями, що є на ютубі, а я їх всі переслухала, ага)). Диригент інший, дуже відомий, але зовсім не такий темпераментний, як Микола Дядюра.
Неканонічний та улюблений тепер Гюстав Малер:
"Завіса". Овації. Маестро визивали на сцену нечувану для філармонії кількість разів!
І ювілейний вечір свого улюбленого диригента Миколи Дядюри ми пропустити, звичайно ж, не могли. Його ім'я для себе відкрили давно: він керівник сімфонічного оркестру Національної філармонії вже 15 років.
Головна особливість Миколи Дядюри - це любов прививати київській публіці гарний музичний смак:) Через це можна ходити на кожний його концерт, - задоволення буде на 100 відсотків! )) Звісно ж, що для свого ювілейного концерту він повинен був обрати щось дуже цікаве та визначне. Россіні, Моцарт, Малер - таким був вибір маестро.
Розпочав концерт стримкий та якісний Россіні:
Click to viewПродовження концерту принесло маленьке відкриття. Солісткою в концерті Моцарта для фортепіано з оркестром ре мінор (№20) була донька диригента Катерина Дядюра. Її виконання було хоч і не дуже потужним, проте дуже ніжним та душевним. Ну, і що може бути найбільшим подарунком для батька на ювілей, як не успішний дебют рідної дитини на рідній сцені!:)) Ми за нього дуже-дуже раді! І бажаємо вселяких творчих успіхів їм обом!:))
Продовжував концерт ніжний та романтичний Моцарт:
Друге відділення - симфонія Гюстава Малера №1 "Титан".
Маючи шкільну музичну освіту, я не знала про Малера нічого. Ну так вийшло, вибачте :-) - мабуть, я не дуже сумлінно вчилась в останніх класах:) Проте тепер я вже третій день тільки тим Малером і живу))
Дуже складна, але неймовірно красива музика. Майже цілу годину сильних емоцій! Потужно, феєрично, надзвичайно! Так, наче вся музика світу зібралась в одній симфонії! Задіяний максимальний склад оркестру, неканонічна побудова симфонічного твору, незвично багаті партії у духових, несподіванні перекликання струнних, різноманітність ударних, все таке знайоме і незнайоме одночасно... Який геніальний все-таки Микола Дядюра! Це просто щастя, що такі таланти є у нас в Україні!
Особливо вразила третя частина - відомий (виявляється! бо для мене це відкриття) похоронний марш, який репрезентує похоронний хід, коли всі тварини ховають одного мисливця, і удають з себе дуже засмучених, а насправді вони є дуже щасливими, що здихались свого лютого ворога. Марш написаний в мінорі на мотив традиційної французької дитячої пісеньки "Брат Жак".
Знайшла версію цієї частини симфонії, записану у нашому колонному залі Національної філармонії ім.Лисенка. Дуже горда, бо звук у нас надзвичайно гарний, я б сказала, що найкращий (це я від великої гордості, не інакше :-)), бо не йде ні в яке порівняння з тими версіями, що є на ютубі, а я їх всі переслухала, ага)). Диригент інший, дуже відомий, але зовсім не такий темпераментний, як Микола Дядюра.
Неканонічний та улюблений тепер Гюстав Малер:
"Завіса". Овації. Маестро визивали на сцену нечувану для філармонії кількість разів!