Шедевральна відпустка у Литві
Санаторій "Егле"
Нарешті у мене з'явилось трохи вільного часу, і я можу повернутись до улюбленого хобі - писати звіти про наші мандри. За півроку, що минув, ми вже наїздити та налітали чимало, але не в моїх звичках писати звіти так швидко:) Тож почну я потроху розповідати про нашу минулорічну подорож-відпустку до Литви.
Якраз рік тому я довго мучилася, де б його відпочити так, щоб не гасати світом, а посидіти пару тижнів на одному місці, але дуже затишному. Знайти таке місце випадково допоміг жж: хтось комусь із тревел-спільноти дуже вчасно порадив райське місце - санаторій "Егле" в литовському Друскінінкаї.
Враз ожили мої давні мрії про всю Литву. І я так натхненно все спланувала для нас, що в кінці відпочинку вдячний чоловік вигукнув: "Це була просто ШЕДЕВРАЛЬНА відпустка!" :)
Нам так сподобалось у Литві, що в думках я, навіть, пожалкувала, що я не литовка, і не живу там...
Найтепліші спогади від країни збереглись ще з радянських часів, коли ми з друзями автівкою проїхали через усю Прибалтику. Тоді ми відвідали Каунас, Паневежис та Вільнюс.
А тепер я мріяла побачити багато чого ще і особливо унікальну природу Куршської коси. І план народився такий: відпочити днів 10-12 в Друскінінкаї, а потім вирушити через всю країну з південного сходу на захід, до моря, і пожити днів з 5 в одному з рибацьких містечок на косі. Так ми і зробили. Але спочатку був Друскінінкай.
Панорама санаторію "Егле"
Ще одну панораму санаторію поставила, щоб можна було уявити прекрасну зелено-паркову територію, на якій далеко один від одного розкидані окремі корпуси. Наш корпус (№2), що видніється в центрі панорами, ми вибрали за близкість до тенісних кортів та за зручне розташування між їдальнею та водолікарнею.
Наш корпус
Такий краєвид відкривався з нашого балкону: корти та баскетбольні (обов'язково! це ж Литва!) майданчики,
а за ними - ліс, що повністю оточує санаторій з усіх боків
Центральна алея з фонтанами біля клубу, де міститься концертний зал, кінотеатр та бібліотека
Водолікарня, літовською "gydykla", з басейнами, надзвичайно комфортна та сучасна.
Залишились найприємніші спогади!
Куточок парку з дитячим майданчиком
Взагалі-то, санаторій був заснований ще за радінських часів, але совкового сервісу майже не відчувається (нам є з чим порівнювати, наприклад, з тим же Трускавцем), а совковість архітектури намагаються приховати новітніми будівельними технологіями.
До того ж, збудували нові корпуси "Егле+" на рівні 4-зіркового готелю зі своєю водолікарнею, спортивними залами та басейнами. Рівень комфорту дуже високий, але й ціни кусаються.
Ми жили в старому корпусі. Нам і там дуже сподобалось - всі номери з балконами, досить просторі, меблі та сантехніка на рівні, сервіс бездоганний, коштує 50 євро на добу з людини, це з харчуванням та лікуванням, і на відміну від Трускавця (санаторій "Алмаз"), нічого не треба доплачувати ні за які призначення, навіть, за масаж.
Про харчування в "Егле" можна взагалі писати оди! - таке воно смачне, дієтичне, різноманітне, з чистих якісних продуктів, ну і звичайно ж "шведський стіл", і такий, що майже не буває такого, щоб щось не дісталось тим, хто прийшов останніми. До того ж, їдальня має дуже зручний та гнучкий розклад.
Хол біля рецепції, він же перехід до "Егле+"
Зони відпочинку
Зимовий сад з фонтанами. Любили тут посидіти та послухати заспокійливий тихий джуркіт.
Думаю, що взимку тут взагалі суперово, - через скляну високу стіну можна дивитись, як падає сніг...
Холи "Егле+". Сюди ми приходили по інет.
Взагалі-то єдиний корпус, де був інет в номерах, це був наш корпус №2,
але через грозу на самого початку інет зник, і не було його майже до кінця.
І що? А те, що відпустка без інету - це справді шедевральна відпустка!:))
А тепер про найголовніше.
Коли перед санаторієм я звернулась за порадами, які з лікувальних процедур мені взяти, моя розумна лікарка відповіла - ніяких!
"Запам'ятай - ти їдеш перш за все відпочивати, тож: ніяких обстежень - це може вплинути на нервову систему, ніяких лікувальних процедур - не витрачай на них час, ніякої водички - за 10 днів воно все одно нічого не дасть, а ти будеш мати тільки зайвий клопіт - бігати за графіком до бювету. Все, що тобі потрібно - це повітря, басейн, багато гуляти-ходити та правильно харчуватись"
Люди, це найрозумніші слова від лікарів за все моє життя! Робіть так, і буде вам щастя:))
Заради справедливості треба сказати, що "Егле" - це найкраще місце виконувати такі поради. Ми дійсно взяти мінімум процедур, кожного дня годину грали в теніс, плавали в басейні, багато гуляли в шикарному сосновому лісі, а ще, кожного дня катались на велосипедах, і об'їздили все навкруги, побачили багато цікавого, про що потихеньку буду тут розповідати.
Сосновий ліс навколо санаторію вкритий мережею піших та велосипедних маршрутів
Прокат в санаторії пропонував дуже якісні моделі великів, тож чоловік умовив мене на нього сісти та поїхати,
хоч з дитинства я цього не робила. І за тиждень вже ганяла на ньому швидше вітру:)
Коли є умови, то воно і виходить все легко
Ліси в Друскінінкаї унікальні. Вони входять до лісового масиву Біловезької пущі, яку називають "легенями Європи".
Я вперше в житті бачила такі густі, чисті та величні ліси. Для мешканців краю ліс - це все, він формує стиль життя, культуру, світогляд, народний епос. До того проймаєшся їхньою повагою до лісу та турботою про природу, що сам наче стаєш трохи чистіше ))
Особливо гарно в лісі, коли сонце пронизує його наскрізь
Річки та ставки, як і все в цьому лісі, виглядають казково:
Якщо зазирнути у воду, то можна побачити справжній "чорний вир".
Він кличе тебе та затягує до себе - ну чисто, як у казці:)
Розкішна природа
Грибів повно! Сироїжки - це просто через кожний метр, усіяне все, бо ніхто їх не збирає.
Білий гриб зустрічається часто, та ми не рвали, бо не хотіли порушувати гармонію,
адже природа тут така чиста та первинна, що хотілось просто нею насолоджуватись
- у нас, киян, занадто мало таких можливостей вдома. Нажаль...
Вечоріє... В такі години найчастіше ми робили довгі прогулянки різними маршрутами.
А ще я дуже любила ходити босоніж по розкішному моху, яким вкрита вся земля в лісі.
Поставиш ногу на м'ягеньку травичку, а вона й зарине по саму щиколотку - приєєємно!
Пляж санаторію. Ага, теж травичка:) Взагалі, якість газонів вражала!
Ставок, що заплавою утворили з річки, абсолютно чистий! Тільки вода була прохолодна, хоча народ купався
Вечірній променад навколо ставка був у нас обов'язковою програмою.
Хіба можна було пропустити хоч один вечір таку красу:)
Найбільше, що мене вразило у Литві, - це народна дерев'яна скульптура.
Вона по всій країні. Є парки такою скульптури, є музеї,
а ось так просто біля свого житла - це на кожному кроці:
Санаторій "Егле" - улюблене місце відпочинку, в основному, росіян, а потім ще різних радянських емігрантів, що оселилися в Німеччині та Ізраїлі. Воно й зрозуміло. В радянські часи тут був "елітний" відпочинок, і багато хто про це пам'ятає. Останні роки реклама робить свою справу, і до Друскінінкаю приїжджає багато німців.
А от з Украіни майже нікого. Ми тільки один єдиний раз бачили пару співвітчизників, а так нам багато хто говорив з персоналу, що ми - це перші українці, яких вони тут зустрічають. Прикро, і головне, не зрозуміло чому. Адже, відпочинок тут суперовий, і я б сказала, дуже інтелігентний, а природа - так, взагалі, казкова! І не дорожче ж, чим всякі єгипти та турції. Сподіваюсь, що рекламу, хоч і безкорисливу (нажаль!), я зробила :-)
Сайт санаторію "Егле" - тут можна детально про все дізнатись.
В наступній частині розповім про саме місто Друскінінкай...
Нарешті у мене з'явилось трохи вільного часу, і я можу повернутись до улюбленого хобі - писати звіти про наші мандри. За півроку, що минув, ми вже наїздити та налітали чимало, але не в моїх звичках писати звіти так швидко:) Тож почну я потроху розповідати про нашу минулорічну подорож-відпустку до Литви.
Якраз рік тому я довго мучилася, де б його відпочити так, щоб не гасати світом, а посидіти пару тижнів на одному місці, але дуже затишному. Знайти таке місце випадково допоміг жж: хтось комусь із тревел-спільноти дуже вчасно порадив райське місце - санаторій "Егле" в литовському Друскінінкаї.
Враз ожили мої давні мрії про всю Литву. І я так натхненно все спланувала для нас, що в кінці відпочинку вдячний чоловік вигукнув: "Це була просто ШЕДЕВРАЛЬНА відпустка!" :)
Нам так сподобалось у Литві, що в думках я, навіть, пожалкувала, що я не литовка, і не живу там...
Найтепліші спогади від країни збереглись ще з радянських часів, коли ми з друзями автівкою проїхали через усю Прибалтику. Тоді ми відвідали Каунас, Паневежис та Вільнюс.
А тепер я мріяла побачити багато чого ще і особливо унікальну природу Куршської коси. І план народився такий: відпочити днів 10-12 в Друскінінкаї, а потім вирушити через всю країну з південного сходу на захід, до моря, і пожити днів з 5 в одному з рибацьких містечок на косі. Так ми і зробили. Але спочатку був Друскінінкай.
Панорама санаторію "Егле"
Ще одну панораму санаторію поставила, щоб можна було уявити прекрасну зелено-паркову територію, на якій далеко один від одного розкидані окремі корпуси. Наш корпус (№2), що видніється в центрі панорами, ми вибрали за близкість до тенісних кортів та за зручне розташування між їдальнею та водолікарнею.
Наш корпус
Такий краєвид відкривався з нашого балкону: корти та баскетбольні (обов'язково! це ж Литва!) майданчики,
а за ними - ліс, що повністю оточує санаторій з усіх боків
Центральна алея з фонтанами біля клубу, де міститься концертний зал, кінотеатр та бібліотека
Водолікарня, літовською "gydykla", з басейнами, надзвичайно комфортна та сучасна.
Залишились найприємніші спогади!
Куточок парку з дитячим майданчиком
Взагалі-то, санаторій був заснований ще за радінських часів, але совкового сервісу майже не відчувається (нам є з чим порівнювати, наприклад, з тим же Трускавцем), а совковість архітектури намагаються приховати новітніми будівельними технологіями.
До того ж, збудували нові корпуси "Егле+" на рівні 4-зіркового готелю зі своєю водолікарнею, спортивними залами та басейнами. Рівень комфорту дуже високий, але й ціни кусаються.
Ми жили в старому корпусі. Нам і там дуже сподобалось - всі номери з балконами, досить просторі, меблі та сантехніка на рівні, сервіс бездоганний, коштує 50 євро на добу з людини, це з харчуванням та лікуванням, і на відміну від Трускавця (санаторій "Алмаз"), нічого не треба доплачувати ні за які призначення, навіть, за масаж.
Про харчування в "Егле" можна взагалі писати оди! - таке воно смачне, дієтичне, різноманітне, з чистих якісних продуктів, ну і звичайно ж "шведський стіл", і такий, що майже не буває такого, щоб щось не дісталось тим, хто прийшов останніми. До того ж, їдальня має дуже зручний та гнучкий розклад.
Хол біля рецепції, він же перехід до "Егле+"
Зони відпочинку
Зимовий сад з фонтанами. Любили тут посидіти та послухати заспокійливий тихий джуркіт.
Думаю, що взимку тут взагалі суперово, - через скляну високу стіну можна дивитись, як падає сніг...
Холи "Егле+". Сюди ми приходили по інет.
Взагалі-то єдиний корпус, де був інет в номерах, це був наш корпус №2,
але через грозу на самого початку інет зник, і не було його майже до кінця.
І що? А те, що відпустка без інету - це справді шедевральна відпустка!:))
А тепер про найголовніше.
Коли перед санаторієм я звернулась за порадами, які з лікувальних процедур мені взяти, моя розумна лікарка відповіла - ніяких!
"Запам'ятай - ти їдеш перш за все відпочивати, тож: ніяких обстежень - це може вплинути на нервову систему, ніяких лікувальних процедур - не витрачай на них час, ніякої водички - за 10 днів воно все одно нічого не дасть, а ти будеш мати тільки зайвий клопіт - бігати за графіком до бювету. Все, що тобі потрібно - це повітря, басейн, багато гуляти-ходити та правильно харчуватись"
Люди, це найрозумніші слова від лікарів за все моє життя! Робіть так, і буде вам щастя:))
Заради справедливості треба сказати, що "Егле" - це найкраще місце виконувати такі поради. Ми дійсно взяти мінімум процедур, кожного дня годину грали в теніс, плавали в басейні, багато гуляли в шикарному сосновому лісі, а ще, кожного дня катались на велосипедах, і об'їздили все навкруги, побачили багато цікавого, про що потихеньку буду тут розповідати.
Сосновий ліс навколо санаторію вкритий мережею піших та велосипедних маршрутів
Прокат в санаторії пропонував дуже якісні моделі великів, тож чоловік умовив мене на нього сісти та поїхати,
хоч з дитинства я цього не робила. І за тиждень вже ганяла на ньому швидше вітру:)
Коли є умови, то воно і виходить все легко
Ліси в Друскінінкаї унікальні. Вони входять до лісового масиву Біловезької пущі, яку називають "легенями Європи".
Я вперше в житті бачила такі густі, чисті та величні ліси. Для мешканців краю ліс - це все, він формує стиль життя, культуру, світогляд, народний епос. До того проймаєшся їхньою повагою до лісу та турботою про природу, що сам наче стаєш трохи чистіше ))
Особливо гарно в лісі, коли сонце пронизує його наскрізь
Річки та ставки, як і все в цьому лісі, виглядають казково:
Якщо зазирнути у воду, то можна побачити справжній "чорний вир".
Він кличе тебе та затягує до себе - ну чисто, як у казці:)
Розкішна природа
Грибів повно! Сироїжки - це просто через кожний метр, усіяне все, бо ніхто їх не збирає.
Білий гриб зустрічається часто, та ми не рвали, бо не хотіли порушувати гармонію,
адже природа тут така чиста та первинна, що хотілось просто нею насолоджуватись
- у нас, киян, занадто мало таких можливостей вдома. Нажаль...
Вечоріє... В такі години найчастіше ми робили довгі прогулянки різними маршрутами.
А ще я дуже любила ходити босоніж по розкішному моху, яким вкрита вся земля в лісі.
Поставиш ногу на м'ягеньку травичку, а вона й зарине по саму щиколотку - приєєємно!
Пляж санаторію. Ага, теж травичка:) Взагалі, якість газонів вражала!
Ставок, що заплавою утворили з річки, абсолютно чистий! Тільки вода була прохолодна, хоча народ купався
Вечірній променад навколо ставка був у нас обов'язковою програмою.
Хіба можна було пропустити хоч один вечір таку красу:)
Найбільше, що мене вразило у Литві, - це народна дерев'яна скульптура.
Вона по всій країні. Є парки такою скульптури, є музеї,
а ось так просто біля свого житла - це на кожному кроці:
Санаторій "Егле" - улюблене місце відпочинку, в основному, росіян, а потім ще різних радянських емігрантів, що оселилися в Німеччині та Ізраїлі. Воно й зрозуміло. В радянські часи тут був "елітний" відпочинок, і багато хто про це пам'ятає. Останні роки реклама робить свою справу, і до Друскінінкаю приїжджає багато німців.
А от з Украіни майже нікого. Ми тільки один єдиний раз бачили пару співвітчизників, а так нам багато хто говорив з персоналу, що ми - це перші українці, яких вони тут зустрічають. Прикро, і головне, не зрозуміло чому. Адже, відпочинок тут суперовий, і я б сказала, дуже інтелігентний, а природа - так, взагалі, казкова! І не дорожче ж, чим всякі єгипти та турції. Сподіваюсь, що рекламу, хоч і безкорисливу (нажаль!), я зробила :-)
Сайт санаторію "Егле" - тут можна детально про все дізнатись.
В наступній частині розповім про саме місто Друскінінкай...