Авторські права на відставку уряду належать Юлії Володимирівні Тимошенко
Не Янукович виграв вибори. Їх програла Тимошенко.
Ми лише констатували результат і ампутували відмерлий орган.
Насправді, було б дивно, якби ми голосували сьогодні інакше.
Ми голосували так, як мали голосувати ще два роки тому, коли формувалася «демократична» коаліція.
Якби ми тоді проявили твердість, і Тимошенко не всілася у прем’єрське крісло, - ми не мали б зараз такої руїни. Якби коаліція отримала іншого Прем’єра. До прикладу, Єханурова. Ми ж укотре повелися (як безнадійні романтики) на «білу і пухнасту… А ще - на коаліційну угоду. І принциповість Ющенка.
Однак демократії (як і чуда) не сталося.
Нас щодня штовхали до економічної і фінансової прірви. Під нашим прапором. Без жодного шансу вплинути на авантюрні кроки уряду.
На коректні спроби нагадати Прем.єру про 1) коаліційні зобов’язання та 2) відповідальність перед людьми за популізм відповіді не було взагалі. Наші конструктивні поради «зависали» без реакції. Як і вимоги. Нас не помічали впритул. І втупу ігнорували.
У відповідь на «ігнор» ми почали висловлювати критику публічно. Не відразу. Але так само марно. Замість конструктиву Прем.єр вдалася до політичних спекуляцій. Нас (!) звинуватили в тому, що ми розколюємо НСНУ, фракцію НУНС, а також коаліцію. Тоді як наш «гріх» полягав лише у лобіюванні виконання урядом коаліційної угоди. І, повірте, попри те, що ми виявилися провидцями того, про що сьогодні доповіла Рахункова палата - нема жодної зловтіхи. Навпаки - розуміння того, що комусь доведеться все це розгрібати. Криза не закінчилась після того, як Прем.єр про це оголосила. Казна пуста як ніколи.
Найлегше «вмити руки» - робіть з країною, що хочете. Наприклад, замість відставки, піти у відпустку. Це єдиний логічний крок для великої актриси, яка бореться за безмежну владу. Державний діяч так не вчинить ніколи. Той же Азаров, пропри всі його негативи, передав уряд у 2005 році в робочому стані.
Щодо вчорашніх переговорів. Найважче не досягти, а втримати досягнуте. І в сфері українізації, і в сфері освітньої реформи, і в сфері студентського самоврядування. І не тільки.
Для цього щонайменше треба впливати на процеси.
Ми й справді домовлялися «до останнього». І могли мати власного Прем’єра, якби не впертість і короткозорість декого з колег по фракції. Але й те, що вдалося зберегти, варте потрачених зусиль. Якщо моє добре ім.я є ціною, котру треба сплатити, зокрема, за шанс відстояти ЗНО і рівного доступу громадян до вищої освіти, - я готова до такої жертви. Говорити детальніше - передчасно. Деякі рішення ще в процесі обговорення.
Оптимісти пророчать після вчорашнього, що фракція таки об.єднається. Є й серед ПР прихильники конституційного варіанту. Подивимось…
Доки влада потребує нашої співпраці, вона рахується з нашими гуманітарними цінностями. А в опозицію ми встигнемо завжди. Після того, що зробила з країною ЮВТ, там зараз цілком комфортно…
Ми лише констатували результат і ампутували відмерлий орган.
Насправді, було б дивно, якби ми голосували сьогодні інакше.
Ми голосували так, як мали голосувати ще два роки тому, коли формувалася «демократична» коаліція.
Якби ми тоді проявили твердість, і Тимошенко не всілася у прем’єрське крісло, - ми не мали б зараз такої руїни. Якби коаліція отримала іншого Прем’єра. До прикладу, Єханурова. Ми ж укотре повелися (як безнадійні романтики) на «білу і пухнасту… А ще - на коаліційну угоду. І принциповість Ющенка.
Однак демократії (як і чуда) не сталося.
Нас щодня штовхали до економічної і фінансової прірви. Під нашим прапором. Без жодного шансу вплинути на авантюрні кроки уряду.
На коректні спроби нагадати Прем.єру про 1) коаліційні зобов’язання та 2) відповідальність перед людьми за популізм відповіді не було взагалі. Наші конструктивні поради «зависали» без реакції. Як і вимоги. Нас не помічали впритул. І втупу ігнорували.
У відповідь на «ігнор» ми почали висловлювати критику публічно. Не відразу. Але так само марно. Замість конструктиву Прем.єр вдалася до політичних спекуляцій. Нас (!) звинуватили в тому, що ми розколюємо НСНУ, фракцію НУНС, а також коаліцію. Тоді як наш «гріх» полягав лише у лобіюванні виконання урядом коаліційної угоди. І, повірте, попри те, що ми виявилися провидцями того, про що сьогодні доповіла Рахункова палата - нема жодної зловтіхи. Навпаки - розуміння того, що комусь доведеться все це розгрібати. Криза не закінчилась після того, як Прем.єр про це оголосила. Казна пуста як ніколи.
Найлегше «вмити руки» - робіть з країною, що хочете. Наприклад, замість відставки, піти у відпустку. Це єдиний логічний крок для великої актриси, яка бореться за безмежну владу. Державний діяч так не вчинить ніколи. Той же Азаров, пропри всі його негативи, передав уряд у 2005 році в робочому стані.
Щодо вчорашніх переговорів. Найважче не досягти, а втримати досягнуте. І в сфері українізації, і в сфері освітньої реформи, і в сфері студентського самоврядування. І не тільки.
Для цього щонайменше треба впливати на процеси.
Ми й справді домовлялися «до останнього». І могли мати власного Прем’єра, якби не впертість і короткозорість декого з колег по фракції. Але й те, що вдалося зберегти, варте потрачених зусиль. Якщо моє добре ім.я є ціною, котру треба сплатити, зокрема, за шанс відстояти ЗНО і рівного доступу громадян до вищої освіти, - я готова до такої жертви. Говорити детальніше - передчасно. Деякі рішення ще в процесі обговорення.
Оптимісти пророчать після вчорашнього, що фракція таки об.єднається. Є й серед ПР прихильники конституційного варіанту. Подивимось…
Доки влада потребує нашої співпраці, вона рахується з нашими гуманітарними цінностями. А в опозицію ми встигнемо завжди. Після того, що зробила з країною ЮВТ, там зараз цілком комфортно…