зайщла сьогодні в жж... мабуть помітно, як часто я тут буваю, по моїх постах... хоча я заглядаю сюди таки трошечки частіше, ніж пишу... та й толку писати??? для кого??? хіба самій собі ( Read more... )

ненавиджу.... НЕ-НА-ВИД-ЖУ його... до болі в серці... до сліз... до бажання вбити... як можна так ставитися до своєї дочки??? нах тоді трахатися (я вибачаюсь за різкість), якщо потім таке ставлення до дітей??? таким людям пісюн обрізати тре, шоб не плодили дітей і не знущалися... ні з дружини, ні з дітей... щоб з пелюшок не привчали свою дитину до ( Read more... )

пройшов рік... рівно... навіть за годинником... рік тому в цей час зі мною було таке, що годі й уявити... мабуть за все життя я не плакала так, як тоді... тоді навіть не знала, що попереду чекає... не знала, що рівно через тиждень обріжу своє довге прекрасне волосся... не знала, шо воно матиме інший колір... мені було все-одно... навіть якби з мене ( Read more... )

забрала щойно малих з дит. садочка.. шо вам сказати?? більше не піду... зайшла нормально.. вдягла одну, потім пішла в іншу групу вдягла другу... а як виходити - то там такий снігопад почався.. за 2 метри ніц не видно.. і я.. без шапки... в чоботах на босу ногу.. з двома дітьми... і почали ці діти бігати, стрибати... вітер.. я їх ловлю по дорозі.. а ( Read more... )

побачення пройшло.. чувак загнався і був відправдений у відставку... нажаль.. а шо поробиш??? врємя-дєньгі... знову я "тіха сам с сабой"... пережила нарешті День Валентина.. всьо гуд! всіх люблю!...

мала побачення сьогодні... вже місяць (а може й більше) намагались зустрітись з тим хлопакою... то мені не хотілося, то він хворів, потім я синець під оком лікувала... і от це сталося... і шкода, шо не раніше... бо більш галантного кавалера я не мала...костюм... краватка... хм... більше б таких... хоча ніколи не думала, що мене на каву запросять в ( Read more... )

Антон... Антон Орел... 13-го лютого буде три рочки, як його нема... три рочки, як нам всім його дуже не вистачає ( Read more... )

такий гарний ніби день... не дивлячись на погоду... майже весь його провела біля хворої ангіною подруги, яка вчора розійшлася з хлопцем... подивилися кіно... попили чаю... але шось не то... може подруга не та??? отак... дружиш, спілкуєшся... а з роками бачиш, шо то не то... коли треба, її поруч нема... незалежно, погано тобі чи добре, її просто ( Read more... )

оце подумала... дзвониш всім... хвилюєшся... думаєш, де то вони... а чого ж ніхто не думає про мене? ніхто не подзвонить спитати, як я себе почуваю... навіть за тих, хто від мене пішов, і то переживаю... нащо то меня? я що, сама руда? нє, ну я то сама руда... але ж чи то мені більш за всіх треба? як сказав мій братик "знайшла собі халепу за ( Read more... )

застудилася... не знаю навіть як так вийшло... але застудилася... хоча... ні... знаю... на Принцесі вночі - то неминуча хвороба... але як можна було не погодитись туди сісти? чи як можна було не поїхати на те озеро? я так давно мріяла про прогулянку вночі лісом... і от.... тепер маю соплі... але воно того варте...