Я зійшла з дерев'яної набережної, і за кілька хвилин опинилася біля Атлантичного океану. Він виглядав точнісінько таким же, як і півтора роки тому, коли я лишила його у Намібії, - вітряним і затуманеним. Цього разу, щоправда, на його березі одноного чатували чайки. Подекуди на узбережжі траплялися закутані в плащі перехожі, що інстиктивно втягували ( Read more... )

***
А могла би я так і не вийти до твого берега,
Традиційно півранку кидати свої grands battements,
Несвідома того, що ти - через цілу Америку
І навіть - увесь океан.

А могли би ми не обмінятись ні словом, ні поглядом,
Розійтись по дотичній на тисяч так десять миль ( Read more... )

Якщо натрапите на журнал "Корреспондент" №48, зазирніть на останню сторінку, я вам там залишила лист, із Намібії :)

Шашлык из крокодила. Письмо из Намибии

В Намибии не просто едят антилоп, страусов, зебр и крокодилов - их отлично готовят. Обширное и разнообразное мясное меню вытесняет из рациона другие продукты, а местные жители шутят: у нас ( Read more... )

Роби те, що можеш, з тим, що маєш, там, де ти є.
Теодор Рузвельт.
Дванадцята дня за Північноамериканським тихоокеанським часом. Ми збираємося під будівлею CNN у Голівуді. Людей не надто багато, і я трохи хвилююся. Зранку йшов дощ, що за каліфорнійськими мірками прирівнюється до невеличкого катаклізму. А що, якщо місцеві українці акліматизувалися ( Read more... )

Коли дні стають сірими та куцими, а вулиці зустрічають то хурделицею, то мокрим снігодощем, найкращий спосіб зігрітися - це не чай, і навіть не глінтвейн. Найліпше у таких випадках гріють спогади - особливо, коли вони стосуються подій, що відбувалися приблизно в ту ж пору року, а надто якщо ці спогади - сонячні ( Read more... )

1. У Намібії лівосторонній рух.
2. Місяць тут повернутий під кутом 90 градусів (наприклад, ростучий місяць дивиться ріжками вгору).

( Read more... )

Востаннє у франкфуртському аеропорту я була більше трьох років тому, але згадок про нього залишилося не так багато. Серед тодішніх спогадів - німецькі багатокамерні контейнери для сміття, великі вікна і плоскі ескалатори (на зразок довгих бігових доріжок), що допомагають швидше пересуватися терміналами.

Цього разу, маючи на дослідження аеропорту ( Read more... )

"Вечірнє франкфуртське сонце світить просто у мій ілюмінатор. Я сиджу і щасливо мружуся у його променях. На душі так само світло, як і на небі. За десять годин я побачу нове сонце, на новому континенті, у новій півкулі. Завтра зранку наді мною зійде сонце Намібії. І я лечу до нього зі швидкістю 450 миль на годину."

Цей запис у моєму щоденнику з’ ( Read more... )

Про платформу культурних ініціатив «Ізоляція» я чула і до недавнього візиту в Донецьк. Десь. Колись. Краєм вуха. Але тиждень тому моя мандрівна доля вирішила, що край вуха - це занадто обмежена площа сприйняття подібних речей, і заслала мене в «Ізоляцію» у міні-відрядження. Бо, як відомо, краще раз побачити. А ще краще - безліч разів сфотографувати ( Read more... )

Під час останнього відрядження до Львова мені пощастило потрапити до зовсім свіженького закладу !FEST’у - «Копальні кави». І «пощастило» у цьому реченні - це далеко не порожнє слово, бо «Копальня», беззаперечно, посіла перше місце у рейтингу найекстремальніших відвіданих мною кав’ярень.
( Дізнатися, що ж у ній такого )