Я вмію забувати й забивати, вочевидь.
В сніжному лісі, на сонячній галявинці ми розпалювали мокрий, з-під снігу хмиз.. Ми умовляли його розгорітися на колінах, підлещували смачними газетками і колючими стирчаками, що рвали не жаліючи рук. Ми перемазюкалися вугіллям, пропахли хвойним димом, я мабуть, виплакала всі сльози, на які були здатні мої очі
(
Read more... )