ТВ 2 продовження
Саатвєцтвєнно після того як був поставлений діагноз легеню яка, як я вже казав, спустилась як кулька треба було накачати. Процедура накачки виглядає так - в груди запихаєцця трубка(в ідеалі легеня на той час вже запаяна, але то був не мій випадок) на неї натягаєцця шланг котрий запихаєцця в банку з водою(ми в палаті їх називали собаками бо кожного дня з ними гуляли) і кашляється. Легеня роздуваєцця а вода в банці не дає повітрю зайти назад. Короч коли мені сказали покашляти то кашляв я довго, а матюкався тихо(попробуй голосно поматерись - два хірурга поряд які скоро мене ше різати будуть, ану як образяться? короч ну "го нахер.). Після того мене завели в палату де мене чекав тато якого я попередив шо в мене порвана легеня якраз перед тим як він виїзздив з Роздолу до Львова і тато встиг взяти мінімум шмоту(про фінансову сторону питання мовчу ібо блять...). Ну так воть попав я врешті решт в палату де були вельми цікаві персонажі:
1. Олег - пацан 26 років чувак гопуватого вигляду але атлічнєйший тіпок і такий приколіст шо ппц(ржали постійно).
2. Борис - дядько 63 років, оптимістичний вчитель музики з Волині, котрий любить грати на баяні і на гітарі і поперся на Томмі Еммануеля і ше кількох шо я йому показав.
3. Ігор - дядбко з села з-під Самбора, зварник, котрий був небагатослівний і не дуже рухливий через те шо шланг в нього в грудях постійно крутився і то дуже боляче.
4. Домбровський - загадочний дядько який приходив, обідав лікарняну хавку і свалював.
5. Діма Пушкар - вєсьма масивний чувак котрий впав прямо як дошка на землю і троха відбив легені, а в хірургії знаходився лише завдяки знайомствам. поступив на наступний день після мене і як на мене відзначався достатньо хамською поведінкою до персоналу. Мене ж тримав за автарітєта ібо коли я працював в Чорній Медеї він часто приходив на ночку і попри всі мої вимоги не спати кожен раз вирубався причому завжди сідав під камерою.
6.Гріша - пацан 32 років поступив 28го, коли вже Борис виписався. Його довго лікували від запалення легенів, ше з січня а виявилось аденома. Ну поки шо про нього мова не йде, він тіко поступив набагато пізніше ніж відбуватимуться події про які я зара писатиму.
Опис контингенту весч конєчно скучна але в принципі якшо хтось це буде читати, то в принципі може дасть хоч якусь картину з ким я був... Звісно ж вельми й вельми узагальнену...
Зручно розташувавшись в палаті(про постійні приїзди татуя і мамуя і коханої я буду писати коли під час відвідин відбуватимуцця якісь значущі, для мене звісно, події) я погодився з татуйом і дохторами шо будем мене дооперовувати. Тепер спробую пояснити чому. Через дірку в ребрах лікарі побачили шо то емфізема, але шо така булька не одна а ше їх кілька на легені, але Богу дякувати всі вони прикупі і тре їх буде зрізати аби не доведи Господи ті бульки не лопнули коли буду десь або горах або на морі(ну це конєчн мєчти). Так оть сів я в палаті а мені дохтор каже: "ну шо, Андрюха, будем тя в вівторок різати" ну і я почав активно очкувати хоч різали мене аж середу. Тим часом гражданє палати мене почали активно вспокоювати, шо мол, чуваааак, пааапустися, нічо страшного в операції нема. Ну я їх слухав і все одно плотно очкуючи пускав бульки в банку бо легеня постійно спускалась і я її постійно підкачував. Банку я назвав Бобік і просив його не гарчати і не кидатись на людей. Поскільки на голові від довгого немиття утворились дреди а голову сам не помити не міг і рішив постригтись-підстригтись під ірокез за шо негайно був посланий нахуй мамою і коханою одразу після озвучування пропозиції, зате добився рішення голову таки помити, решту гігієнічних процедур(за винятком чищення клавіш) дотепер проводяться вологими серветками, яка ж хороша та людина їх придумала! Голову мили наступним хером - я сідав на крісло і закидав голову назад(нагнутись я не міг бо той шланг шо був грудях попадав між ребра і пік вогнем) а мама її шурувала. помив голови мене дуже збадьорив а бритись я відмовився до моменту виписки, наївний, але про то потім... З кожним днем наближалася операція і очко рипіло все відчутніше проте жилося завдяки пацанам весело, наприклад було потішно дивитись як в їдальні Олег глянувши на рагу в котрому вода заміняла все недастающе заявив, шо ту хуйню їсти не буде бо заказував картоплю фрі, грецький салат і курячу відбивну, проте любязно пояснив шо згоден посидіти почекати поки картопля досмажиться. Неділя ознаменувалась численними приходами рідні, ну і інші дні неважно, і от прийшов передопераційний день... Прийшла мама з коханою Мартуською, і почали брити мені груди бо мої спроби увінчувались тільки затисканням шлангу між ребрами, зі сльозами на очах набував я підарастичного вигляду...окрім того довелось збривати ше й бороду, бо лікуючий лікар - Олег Михайлович сказав шо інакше до мого наглого хлєбальника трубку скотчем не приліпиш під час операції.((( Короч збрили ми з мене бороду і світор, ше мене припугнули двома клізмами за то шо на обід посьорбав супчику(друга клізма виявилась просто шуткою Олега Михайловича, атлічнєйший треба сказати чувак, а я люблю в міру чорний гумор). Я знов задрався писати того прадалженіє слєдуєт потім, якшо канєчно хтось асіліл так многабукаф інтєрєсних тіко мені...
1. Олег - пацан 26 років чувак гопуватого вигляду але атлічнєйший тіпок і такий приколіст шо ппц(ржали постійно).
2. Борис - дядько 63 років, оптимістичний вчитель музики з Волині, котрий любить грати на баяні і на гітарі і поперся на Томмі Еммануеля і ше кількох шо я йому показав.
3. Ігор - дядбко з села з-під Самбора, зварник, котрий був небагатослівний і не дуже рухливий через те шо шланг в нього в грудях постійно крутився і то дуже боляче.
4. Домбровський - загадочний дядько який приходив, обідав лікарняну хавку і свалював.
5. Діма Пушкар - вєсьма масивний чувак котрий впав прямо як дошка на землю і троха відбив легені, а в хірургії знаходився лише завдяки знайомствам. поступив на наступний день після мене і як на мене відзначався достатньо хамською поведінкою до персоналу. Мене ж тримав за автарітєта ібо коли я працював в Чорній Медеї він часто приходив на ночку і попри всі мої вимоги не спати кожен раз вирубався причому завжди сідав під камерою.
6.Гріша - пацан 32 років поступив 28го, коли вже Борис виписався. Його довго лікували від запалення легенів, ше з січня а виявилось аденома. Ну поки шо про нього мова не йде, він тіко поступив набагато пізніше ніж відбуватимуться події про які я зара писатиму.
Опис контингенту весч конєчно скучна але в принципі якшо хтось це буде читати, то в принципі може дасть хоч якусь картину з ким я був... Звісно ж вельми й вельми узагальнену...
Зручно розташувавшись в палаті(про постійні приїзди татуя і мамуя і коханої я буду писати коли під час відвідин відбуватимуцця якісь значущі, для мене звісно, події) я погодився з татуйом і дохторами шо будем мене дооперовувати. Тепер спробую пояснити чому. Через дірку в ребрах лікарі побачили шо то емфізема, але шо така булька не одна а ше їх кілька на легені, але Богу дякувати всі вони прикупі і тре їх буде зрізати аби не доведи Господи ті бульки не лопнули коли буду десь або горах або на морі(ну це конєчн мєчти). Так оть сів я в палаті а мені дохтор каже: "ну шо, Андрюха, будем тя в вівторок різати" ну і я почав активно очкувати хоч різали мене аж середу. Тим часом гражданє палати мене почали активно вспокоювати, шо мол, чуваааак, пааапустися, нічо страшного в операції нема. Ну я їх слухав і все одно плотно очкуючи пускав бульки в банку бо легеня постійно спускалась і я її постійно підкачував. Банку я назвав Бобік і просив його не гарчати і не кидатись на людей. Поскільки на голові від довгого немиття утворились дреди а голову сам не помити не міг і рішив постригтись-підстригтись під ірокез за шо негайно був посланий нахуй мамою і коханою одразу після озвучування пропозиції, зате добився рішення голову таки помити, решту гігієнічних процедур(за винятком чищення клавіш) дотепер проводяться вологими серветками, яка ж хороша та людина їх придумала! Голову мили наступним хером - я сідав на крісло і закидав голову назад(нагнутись я не міг бо той шланг шо був грудях попадав між ребра і пік вогнем) а мама її шурувала. помив голови мене дуже збадьорив а бритись я відмовився до моменту виписки, наївний, але про то потім... З кожним днем наближалася операція і очко рипіло все відчутніше проте жилося завдяки пацанам весело, наприклад було потішно дивитись як в їдальні Олег глянувши на рагу в котрому вода заміняла все недастающе заявив, шо ту хуйню їсти не буде бо заказував картоплю фрі, грецький салат і курячу відбивну, проте любязно пояснив шо згоден посидіти почекати поки картопля досмажиться. Неділя ознаменувалась численними приходами рідні, ну і інші дні неважно, і от прийшов передопераційний день... Прийшла мама з коханою Мартуською, і почали брити мені груди бо мої спроби увінчувались тільки затисканням шлангу між ребрами, зі сльозами на очах набував я підарастичного вигляду...окрім того довелось збривати ше й бороду, бо лікуючий лікар - Олег Михайлович сказав шо інакше до мого наглого хлєбальника трубку скотчем не приліпиш під час операції.((( Короч збрили ми з мене бороду і світор, ше мене припугнули двома клізмами за то шо на обід посьорбав супчику(друга клізма виявилась просто шуткою Олега Михайловича, атлічнєйший треба сказати чувак, а я люблю в міру чорний гумор). Я знов задрався писати того прадалженіє слєдуєт потім, якшо канєчно хтось асіліл так многабукаф інтєрєсних тіко мені...