Nobody said it was easy, noone ever said it would be this hard... (c)
Коли із туриста перетворюєшся на резидента. Так-так, саме це трапиться з тобою. Бо спочатку ти турист.
Ти просто приїжджаєш до нової країни і не має значення на скільки (навіть якщо надовго) спочатку ти почуваєш себе туристом: ти не знаєш куди піти пообідати, ти однісінький, ти губишся у місті навіть з картою і підказками перехожих, ти ходиш із таким постійно недоумкуватим виразом обличчя. Hey, dude! You've LOST... :)
Проходить якийсь час. Як правило у кожного по різному, але десь місяців 3-4. Ти перетворюєшся із туриста у гостя. Так, ти тепер гість. У тебе постійно відчуття, що ти тут тимчасово, проїздом (навіть якщо оце "тимчасово" на рік). Бракує відчуття дому, зате з*являється відчуття свободи і удаваної незалежності. Твоя кімната починає нагадувати фотостудію, бо стіна навпроти ліжка повільно обростає фотографіями людей, які далеко. В твоєїму домі все тимчасове: оцей червоний диван, подарований попередніми власниками, твоя велика walk-in шафа, навіть твоє ліжко - все тимчасове. Ти розумієш, що тебе тут нічого не тримає. Ти заводиш пару знайомств, з*являються ті, яких ти можеш назвати "друзями", з ким зрідка можеш піти на каву, в паб, в клуб, та інколи поговорити про життя. Ти вчишся, вчишся "опостійнювати" непостійне.
З часом (інколи з дуже довгим часом) до тебе приходить відчуття дому. В цей момент ти стаєш "резидентом". У тебе з*являється людина, яка стає твоїм "emergency contact". Навіть усвідомлюючи всю тимчасовість свого перебування у країні, ти намагаєшся (з усієї сили намагаєшся, да) створити собі "дім". Ти навмисне купуєш оті бамбукові жалюзі, бо вони нагадуть тобі твою кімнату у домі мами і тата (саме так я тепер називаю квартиру по вул. 24 Серпня у Франківську). Ти купуєш книжки, бо згадуєш, що дуже любиш читати, і повільно у тебе з*являється бібліотека, твоя бібліотека. Приходить відчуття необхідності мати щось, що належить тобі. Ти говориш майже без акценту, або тобі постійно роблять компліменти "your English is sooo good!". Ти знаєш, що таке pint, hoodie (bunny-hug), blizzard і ще багато слів саме із твоєї area. Ти вмієш говорити зі сленгом. Ну і мабуть ще багато чого...
До чого це я? Повертаючись із аеропорта після Ванкувера, я їхала і думала "от як добре, приїду ДОДОМУ, прийму гарячий душ і ляжу спати у СВОЄ ліжко"... СТОП! Так, я таки назвала це місце домом. Без іронії. Вперше. Мабуть в той момент до мене прийшло розуміння, що я давно перестала бути гостем.
Вчора виповнилось рівно рік як я прихала до цієї красивої, величної, інколи дивної і часто досі не зрозумілої мені країни. Так, можна мене вітати із моїм «first Canadian year» :)
І так, що ж з вами станеться як ви поживете рік в такій країні, як приміром Канада?
Ви навчитесь, і досить швидко, вимірювати довжину дюймами і зріст футами, вагу фунтами і унціями, відстані милями.
Ви навчитесь швидко і безпомилково визначати локальний час у Києві, Празі, Бонні і Лос Анджелесі. Ви знатимете всі часові пояси, в яких живуть дорогі вам люди. Зате ваші друзі не зможуть запам*ятати 9 годин різниці :))) but it’s ok.
Ви навчитесь посилати листівки поштою (не е-мейлом), навіть якщо раніше ви цього ніколи не робили.
Ви знатимете, як це, підтримати розмову із повністю незнайомою людиною. Думаєте це легко? Вийдіть на вулицю і заговоріть до когось! ;) на скільки вас вистачить?
Ви навчитесь заводити друзів. Так, саме навчитесь, бо повірте, ви до цього не вміли таке робити :)
Ви навчитесь бути самостійними, і головне, самодостатніми. Для вас тепер не буде проблемою проводити самому вихідні (так, повністю самому) чи поїхати у відпустку без друзів.
У вас з*явиться social life. Або ви навчитесь самі собі його влаштовувати. Так, ви навчитесь себе «розважати». Будувати «власні» плани на вечір. Ходити на побачення.
Ви навчитесь слухати себе. Хто ви є і чого хочете. І, найголовніше, ви дізнаєтесь, що робить вас щасливим (повірте, це не так просто як здається на перший погляд), і ви тепер будете намагатись keep it that way.
У вас з*явиться emergency contact - та людина, яка буде для вас, коли вам погано, чи з вами щось не дай Боже станеться, яка поїде з вам в лікарню, наприклад. Дуже важливо, щоб була така людина. Ви мене НЕ зрозумієте, якщо ваш емердженсі контакт мама чи хтось хто живе з вами в одній квартирі.
Ви навчитесь не тільки співіснувати із руммейтами в одній квартирі, а і жити - що є дві великі різниці ;)) Ви зрозумієте як воно, коли ви хворієте, і не можете позвонити мамі, бо вона буде за вас дуже хвилюватись, і знаючи ЯК хвилюється ваша мама, намагаєтесь поменше її розстроювати. Крім того, навіть як ви і подзвоните, вона все рівно не принесе вам фервекс і не зварить суп :) Вам взагалі ніхто не принесе фервекс і суп, ага. :)
Ви знатимете, що таке культурний стрес у всіх його чудових проявах і побічних ефектах.
Ви навчитесь самі приймати рішення. От повністю самі. Коли не питаєте поради. Не ділитесь із друзями і тільки постфактум посвячуєте їх у своє життя.
Ви цінуватимете дружбу і час проведений із друзями більше, ніж коли ви бачите їх кожної п*ятниці на пиві.
Якщо у вас такий же випадок як і в мене :)), то спочатку ви навчитесь жити без любові. Тобто жити, так ніби цієї сфери життя у вас не існує. Свідомо. Переконуватимете себе, що так і треба, бо іншого виходу у вас просто не має. І твердо казатимете собі, що так добре. Потім, відучуватимете себе від цього :)
Ви відкриватимете щось нове кожен день. Я досі дивуюсь...
І якщо вам хоч хтось скаже, що це все просто - не вірте... мабуть та людина ще гість... :)