куліш, або не гречкою єдиною...
Перш за все для куліша треба хороша компанія, на одного себе і не думай і не заходжуйся, бо готувати одному собі куліш, це як концерт в туалеті - ти ваще афігєнєн, но ніхто не оцінить.
я от гречку не люблю, а мягко говоря так вобще її ненавіжу. По-перше колись отак я просиділа два тижні на гречаній дієті, а після такого даже убійства повинні прощать. Ну і після цього я іноді купую гречку, але вона часто так воняє якимсь хімікатом, шо під час варіння хочеться туди часнику накришить.
Але зараз не про те. Зараз я про куліш.
Куліш в поніманії нашої родини, то щось таке, середнє між первим і вторим. Типу суп, але вже і каша.
Куліш, це таке ж як і борщ і вареники, кожна українська родина має свій рецепт, і кожна вам око виїсть, якщо ви його покритикуєте.
Я щиро вважаю, що дарма всі забули про цю шикарну і смачну страву, обираючи собі всякі там плови і решту не наших страв. Наш куліш, він перш за все вкусний і страшенно полєзний, особливо якшо його на вогні приготувати, готується він швидко і особливої вправності і кулінарних навичок не вимагає.
Перш за все для куліша треба хороша компанія, на одного себе і не думай і не заходжуйся, бо готувати одному собі куліш, це як концерт в туалеті - ти ваще афігєнєн, но ніхто не оцінить.
Тому все починається з фрази, " а давай от у мене на дачі забор покрасим" або іще всяке таке, шо передбачає безперешкодне розведення вогню, дрова і казан. Хоча, якщо немає, дров, і дачі, но є хороші люди, то треба тіки казан, плита і всякі там продукти.
Куліш наші готують на мясі. Але я якось пробувала вегетаріанський на грибах, то скажу вам тоже вєщ отлічна. Отут вже хто шо любить. Фантастично іде в куліш грудинка з хрящиками, сало з неї можна обрізати і пустити на засмажку. А от мясо з хрящиками дадуть такий навар і смак шо буде вообще.
Потім треба іще цибуля, морква, картопля, пшоно перець, сіль, кріп, зелена цибуля, часник і всяке таке шо ви дуже любите. Мої ще люблять туди вершку чи масла бахнуть, а якшо дядя Вітя готував, то він обпалював у вогні березову головешку обовязково і гасив її і в кулеші. Це було странно, але смачно. Якщо куліш на курятині, то можна в кінці в нього влити розколочене яйце, дасть ніжний дуже смак.
Шо обично роблю я?
Якшо я знаю, шо завтра куліш, то дома на сковорідці злегка обсмажую мясо курки чи свині, чи шо там у вас найшлося. Тоді іще готую на сковорідці засмажку зі шкварками і маслом з цибулькою і морковю.
Якщо куліш нада от прямо щас, то беру мясо і сало кидаю в казан і на вогні прямо там все обсмажую. як все пустило жир то додаю цибулю і моркву. і знову підсмажую, але так шоб цибуля стала прозора, а морква пожовтіла, засмажувати там нічо не треба сильно, там же все солите і перчите, і потім заливаєте водою і ставите - хай закипить. Закипіло - виведіть смак бульйону, спеції, сіль, все як положено. Як трохи прокипіло - вкидайте картоплю, порізану як на суп і кількістю як на суп. До того часу ви вже гарно промили пшоно, обдали його кілька разів кипятком, шоб воно не гіркло. А ще случайно, опитним путьом було зроблене странне діло. Якось я сьогодні промила пшоно пару раз мінералкою, поляною квасовою. Воно там дуже шумувало і всо такоє. Але потім у мене не було ніякої печії, хотя обично вона на пшоно буває. Тому іще перевірю кілька разів опитним путьом і побачим чи реєструвати це ізобрєтєніє.
Ну от картопля у вас закипіла, і так пару минут гарно булькає. І ви туди ж всипаєте пшонО. Скільки його сипать ніхто не зна. Даже бабуся казала "сип шоб було не мало, бо рідка кулеша, то гидкий суп, але щоб і не багато, шоб рот не звело". Тим же опитним путьом, дійшла до того шо беру десь стакан на два літра води. А там самі всьо виводьте. Куліш має бути густіший супу і рідший за кашу.
Вкинули пшоно і помішали, воно там все таке гарне і жовте як сонце, вариться. І ви його помішуєте і помните, крупа розварюється десь 20 хвилин, якшо бачите шо сильно псіхонули з пшоном, долийте трохи кипятку. В процесі, доводьте смак - сіллю, перцем. Якщо бачите що бульйон вийшов не жирний киньте ложку масла, смачно таки додати туди пару ложок вершка. В кінці додайте укропу і всякої зеленухи, попробуйте і якшо вам сподобалось, знімайте з вогню, накрийте кришкою і дайте йому стати тим, чим має воно стати.
За ті пятнадцять хвилин, ви всі дістаєте холодну горілку, малосольні огірочки, помідорчики. Сипете куліш в миски, даєте окрайчик домашнього хліба, ложки і дивитесь, як люди коло вас їдять і добрішають серцем. Бо це таке сонячне їдло, яке не виходить їсти лихим та хворим.
Варіть куліш, а гречка... гречка то на любітєля.
я от гречку не люблю, а мягко говоря так вобще її ненавіжу. По-перше колись отак я просиділа два тижні на гречаній дієті, а після такого даже убійства повинні прощать. Ну і після цього я іноді купую гречку, але вона часто так воняє якимсь хімікатом, шо під час варіння хочеться туди часнику накришить.
Але зараз не про те. Зараз я про куліш.
Куліш в поніманії нашої родини, то щось таке, середнє між первим і вторим. Типу суп, але вже і каша.
Куліш, це таке ж як і борщ і вареники, кожна українська родина має свій рецепт, і кожна вам око виїсть, якщо ви його покритикуєте.
Я щиро вважаю, що дарма всі забули про цю шикарну і смачну страву, обираючи собі всякі там плови і решту не наших страв. Наш куліш, він перш за все вкусний і страшенно полєзний, особливо якшо його на вогні приготувати, готується він швидко і особливої вправності і кулінарних навичок не вимагає.
Перш за все для куліша треба хороша компанія, на одного себе і не думай і не заходжуйся, бо готувати одному собі куліш, це як концерт в туалеті - ти ваще афігєнєн, но ніхто не оцінить.
Тому все починається з фрази, " а давай от у мене на дачі забор покрасим" або іще всяке таке, шо передбачає безперешкодне розведення вогню, дрова і казан. Хоча, якщо немає, дров, і дачі, но є хороші люди, то треба тіки казан, плита і всякі там продукти.
Куліш наші готують на мясі. Але я якось пробувала вегетаріанський на грибах, то скажу вам тоже вєщ отлічна. Отут вже хто шо любить. Фантастично іде в куліш грудинка з хрящиками, сало з неї можна обрізати і пустити на засмажку. А от мясо з хрящиками дадуть такий навар і смак шо буде вообще.
Потім треба іще цибуля, морква, картопля, пшоно перець, сіль, кріп, зелена цибуля, часник і всяке таке шо ви дуже любите. Мої ще люблять туди вершку чи масла бахнуть, а якшо дядя Вітя готував, то він обпалював у вогні березову головешку обовязково і гасив її і в кулеші. Це було странно, але смачно. Якщо куліш на курятині, то можна в кінці в нього влити розколочене яйце, дасть ніжний дуже смак.
Шо обично роблю я?
Якшо я знаю, шо завтра куліш, то дома на сковорідці злегка обсмажую мясо курки чи свині, чи шо там у вас найшлося. Тоді іще готую на сковорідці засмажку зі шкварками і маслом з цибулькою і морковю.
Якщо куліш нада от прямо щас, то беру мясо і сало кидаю в казан і на вогні прямо там все обсмажую. як все пустило жир то додаю цибулю і моркву. і знову підсмажую, але так шоб цибуля стала прозора, а морква пожовтіла, засмажувати там нічо не треба сильно, там же все солите і перчите, і потім заливаєте водою і ставите - хай закипить. Закипіло - виведіть смак бульйону, спеції, сіль, все як положено. Як трохи прокипіло - вкидайте картоплю, порізану як на суп і кількістю як на суп. До того часу ви вже гарно промили пшоно, обдали його кілька разів кипятком, шоб воно не гіркло. А ще случайно, опитним путьом було зроблене странне діло. Якось я сьогодні промила пшоно пару раз мінералкою, поляною квасовою. Воно там дуже шумувало і всо такоє. Але потім у мене не було ніякої печії, хотя обично вона на пшоно буває. Тому іще перевірю кілька разів опитним путьом і побачим чи реєструвати це ізобрєтєніє.
Ну от картопля у вас закипіла, і так пару минут гарно булькає. І ви туди ж всипаєте пшонО. Скільки його сипать ніхто не зна. Даже бабуся казала "сип шоб було не мало, бо рідка кулеша, то гидкий суп, але щоб і не багато, шоб рот не звело". Тим же опитним путьом, дійшла до того шо беру десь стакан на два літра води. А там самі всьо виводьте. Куліш має бути густіший супу і рідший за кашу.
Вкинули пшоно і помішали, воно там все таке гарне і жовте як сонце, вариться. І ви його помішуєте і помните, крупа розварюється десь 20 хвилин, якшо бачите шо сильно псіхонули з пшоном, долийте трохи кипятку. В процесі, доводьте смак - сіллю, перцем. Якщо бачите що бульйон вийшов не жирний киньте ложку масла, смачно таки додати туди пару ложок вершка. В кінці додайте укропу і всякої зеленухи, попробуйте і якшо вам сподобалось, знімайте з вогню, накрийте кришкою і дайте йому стати тим, чим має воно стати.
За ті пятнадцять хвилин, ви всі дістаєте холодну горілку, малосольні огірочки, помідорчики. Сипете куліш в миски, даєте окрайчик домашнього хліба, ложки і дивитесь, як люди коло вас їдять і добрішають серцем. Бо це таке сонячне їдло, яке не виходить їсти лихим та хворим.
Варіть куліш, а гречка... гречка то на любітєля.