про вірші
Подумалось чомусь мені про слово "вірші"...
Російський аналог - слово "стих"... Оба слова виглядають на перший погляд дещо загадково... хоча - кожне по своєму...
Відомо, що вірші пишуть поети... поети поетизують... отож, "поезія" ... читаємо, що це слово грецького походження - ποίησις, означає «творчість, творення»...
Ну а що означає ото "стих / стіх"?
... читаємо: "... происходит от др.-русск., ст.-слав. стихъ. Заимств. из греч. στίχος «ряд, строка»...
вже цікаво... коли, ким, чому "заімствовано"? ... тайна, покритая мраком... і навіщо було запозичати в греків слово "ряд, лінійка" для позначення поняття "вірш", якщо в тих же греків давно існував належний відповідник "поезія"?... крім того, "ряд, лінійка" то не обов"язково й "вірш", може бути й проза...? ... "ввпроси, вапроси"...
ну та менше з тим.... в російській мові походження слів перважно покрито туманом, тому облишимо... ясно одне - "стих" є грецьким запозиченням, ймовірно через староцерковну / староболгарську, яку росіянам подобається називати старослов"янською...
Йдемо далі... нас цікавить слово "вірш"... поглянемо, як в інших слов"янських мовах...
укр.білор.пол.чех./слов.словен.
серб./
хорв.
болг.рос.віршвершwierszveršverzстих /
stihстихстих
Ну, то вже картина відома (див. отой пост)... Розділення на дві групи: де не переважив вплив староцерковної, і де - переважив...
Взагалі то в російській мові існують й слова "вирш, вирши"...
Читаємо: "...Происходит от лат. versus «борозда; линия; строка; стих», от гл. vertere «поворачивать» из праиндоевр. *wer- «вертеть» Русск. вирши заимств. через польск. wiersz - то же из нем. Vers «стих» или прямо из лат. Использованы данные словаря М. Фасмера..."
гм...
Розумієте, шановні... чого тільки нема в отих тлумачних словниках Фасмера - Даля... але щоб хоч трохи розуміти, наскільки ті чи інші слова там - у тих словниках - є доречними, треба не полінуватись і подивитись, наскільки ті слова є природніми в російській мові, і для порівняння - у якійсь іншій мові, наприклад, українській... от ми і зараз поглянемо... утворимо з тих слів дієслова, іменники, прикметники, провідміняємо... трохи марудно, зате картина стане цілком очевидно, туман розвіється...
укр.рос.рос.
вірш
віршувати
віршотворець,_віршар
навіршувати
віршований
провіршований
в_цьому_вірші
цим віршом
стих
писать стихи
стихотворец
написать_стихи
стихотворный
----
в этом стихе
этим стихомвирш
писать_вирши
виршотворец???
написать_вирши
виршован???
провиршован???
в_этом_вирше???
этим_виршем???
Навіть з того вже видно, що слово "вирш" в російській мові є в кращому випадку архаїзмом, воно може мати лише звужене значення для висловлення певної іронії чи сарказму... в українській же мові, як бачимо, цілком органічно на основі слова "вірш" утворюються іменники, прикметники, дієслова, які не втрачають естетичності і грамонійного звучання при відмінюваннях по відмінках, родах і часах відповідно...
Власне оте міркування, разом з перекладом слова "вірш" у попередній таблиці, заставило мене задуматись, а чи справді слово "вірш" так вже однозначно можна трактувати, як запозичення з латинської... бо при розгяді пари "вірш / верш" перша асоціація, що відразу спадає на думку - то слова "вершення, звершення", з основою "вершити", яка грунтується на понятті "верх"...
Питання - чи може в українській мові отой звук "е" переходити у звуки "і" або "и"?
Приклади: пекти - піч, спЕречатись - спІр (суперечка), рЕкти - нарІкати, тЕкти - втІкати - втІкач...
то чому б і не "вершити - верш - вірш"?
Поняття "вершити" має дещо пафрсний відтінок... "Звершити" можна якусь величну справу, справу буденну можна просто зробити, скінчити, зло - скоїти... Природньо допустити, що "вірш" як мовна форма є дуже близьким до пісні... Нема жодних сумнівів у тому, що наші предки співали пісні і в позаминулому тисячолітті, і ще раніше... Отож, можливо, і в ті давні часи існувала якась особлива форма мовлення - не буденного, а для особливих випадків... Це могли бути і так звані промови-звернення, і пісні, і вірші....
Тобто ідея в тому, що вірш - то так званий "високий, верхній стиль мови"... і саме слово "вірш" належить до мовного куща - етимону - слова "верх"... можна думати й над тим, що слова "висіти - вершити" є доволі близькими за своєю будовою і мають смислові перетини...
Звісно, доказовість таких міркувань не така, як у фізиці чи математиці... Але в тому пості ніхто на те й не претендує... Це просто міркування... І вони виглядають не менш переконливими, аніж міркування, які ми читаємо на тему слова вірш у того ж Фасмера:
"...Происходит от лат. versus «борозда; линия; строка; стих», от гл. vertere «поворачивать» из праиндоевр. *wer- «вертеть».
Тобто, якщо намагатись роздивитись логіку зв"язку між поняттями "вірш" і "верх", інтерпретуючи "вірш" як "верхнє, вишнє, високе мовлення", то чим така думка поступається наведеній ідеї, що латинські "лінія, борозда" якось пов"язана із латинськими ж "повертати" і "вертіти"? Як на мене, то між поняттями "прямої лінієї, борозди" і "вертіння" є більше смислової протилежності (виглядає так, ніби слово "печеня" виводять не із поняття "пекти", а із поняття "холодити")...
Заглянемо ще у латинський словник...
Справді:
вірш - versus, лінійка - linea [ae, f]; versus [us, m]; повернутий вверх, вниз - versus, повернутий в інший бік - аversus... штик -
versutum [i, n] ...
Знову ж таки - який зв"язок між поняттями "лінійка" і "вірш" (а не просто текст), чи "лінійка, строка" і "крутити, повертати" (ясно, що асоціативний зв"язок завжди можна надумати...)...
Підмога прийшла з несподіваної сторони - зі сторони литовської мови!
верх (укр.) - viršus [ віршус ] (лит.)
viršus (лит.) - верх, покришка, обложка (укр.)
virš [ вірш ] - над; вище; поверх, понад;
viršaus - в добавок, на додачу;
viršijimas - перевищення;
viršduris - притолока;
viršila - старшина;
viršininkas - начальник;
viršugalvis - маківка, тім'я;
virptis - тичина, жердина;
а от і слід "латинської версії":
virsti - перевернутись;
virsmas - перетворення;
При тому, що литовською саме слово "вірш" - eiliavimas [ ейлЯвімас ]
Ясна річ, українське слово "вірш", як і інші його слов"янські споріднені аналоги, не є запозиченням з литовської. Це все може означати, що і ми - слов'яни, і литовці - балти, отримали спільний спадок з тої епохи, коли розділення на балтів і слов'ян ще не відбулося... Тому то литовська мова - не будучи слов'янською мовою, і будучи мовою архаїчною, є найближчою до слов'янських мов, і тому отой наш спільний спадок з давніх історичних епох налічує дуже багато понять і відповідних слів, як наприклад:
голова - galvА
рука - rankА
стояти - stovėti
сидеть - sėdėti
бігти - bėgti
і багато інших...
але
нога - koja :) і багато - багато інших... крім того, в литовській мові зовсім інші закінчення слів при відмінюваннях по відмінках, родах, часах... тобто подібність мов - поняття дуже умовне...
Але в даному випадку, власне, литовська мова надає аргументи на користь того, шо слово "вірш" в українській мові є власним прадавнім словом, а не запозиченням з латинської від слова vertere - крутити, повертати, як то пише Фасмер... :)
Дякую за увагу всім, хто спромігся то прочитати :)
Російський аналог - слово "стих"... Оба слова виглядають на перший погляд дещо загадково... хоча - кожне по своєму...
Відомо, що вірші пишуть поети... поети поетизують... отож, "поезія" ... читаємо, що це слово грецького походження - ποίησις, означає «творчість, творення»...
Ну а що означає ото "стих / стіх"?
... читаємо: "... происходит от др.-русск., ст.-слав. стихъ. Заимств. из греч. στίχος «ряд, строка»...
вже цікаво... коли, ким, чому "заімствовано"? ... тайна, покритая мраком... і навіщо було запозичати в греків слово "ряд, лінійка" для позначення поняття "вірш", якщо в тих же греків давно існував належний відповідник "поезія"?... крім того, "ряд, лінійка" то не обов"язково й "вірш", може бути й проза...? ... "ввпроси, вапроси"...
ну та менше з тим.... в російській мові походження слів перважно покрито туманом, тому облишимо... ясно одне - "стих" є грецьким запозиченням, ймовірно через староцерковну / староболгарську, яку росіянам подобається називати старослов"янською...
Йдемо далі... нас цікавить слово "вірш"... поглянемо, як в інших слов"янських мовах...
укр.білор.пол.чех./слов.словен.
серб./
хорв.
болг.рос.віршвершwierszveršverzстих /
stihстихстих
Ну, то вже картина відома (див. отой пост)... Розділення на дві групи: де не переважив вплив староцерковної, і де - переважив...
Взагалі то в російській мові існують й слова "вирш, вирши"...
Читаємо: "...Происходит от лат. versus «борозда; линия; строка; стих», от гл. vertere «поворачивать» из праиндоевр. *wer- «вертеть» Русск. вирши заимств. через польск. wiersz - то же из нем. Vers «стих» или прямо из лат. Использованы данные словаря М. Фасмера..."
гм...
Розумієте, шановні... чого тільки нема в отих тлумачних словниках Фасмера - Даля... але щоб хоч трохи розуміти, наскільки ті чи інші слова там - у тих словниках - є доречними, треба не полінуватись і подивитись, наскільки ті слова є природніми в російській мові, і для порівняння - у якійсь іншій мові, наприклад, українській... от ми і зараз поглянемо... утворимо з тих слів дієслова, іменники, прикметники, провідміняємо... трохи марудно, зате картина стане цілком очевидно, туман розвіється...
укр.рос.рос.
вірш
віршувати
віршотворець,_віршар
навіршувати
віршований
провіршований
в_цьому_вірші
цим віршом
стих
писать стихи
стихотворец
написать_стихи
стихотворный
----
в этом стихе
этим стихомвирш
писать_вирши
виршотворец???
написать_вирши
виршован???
провиршован???
в_этом_вирше???
этим_виршем???
Навіть з того вже видно, що слово "вирш" в російській мові є в кращому випадку архаїзмом, воно може мати лише звужене значення для висловлення певної іронії чи сарказму... в українській же мові, як бачимо, цілком органічно на основі слова "вірш" утворюються іменники, прикметники, дієслова, які не втрачають естетичності і грамонійного звучання при відмінюваннях по відмінках, родах і часах відповідно...
Власне оте міркування, разом з перекладом слова "вірш" у попередній таблиці, заставило мене задуматись, а чи справді слово "вірш" так вже однозначно можна трактувати, як запозичення з латинської... бо при розгяді пари "вірш / верш" перша асоціація, що відразу спадає на думку - то слова "вершення, звершення", з основою "вершити", яка грунтується на понятті "верх"...
Питання - чи може в українській мові отой звук "е" переходити у звуки "і" або "и"?
Приклади: пекти - піч, спЕречатись - спІр (суперечка), рЕкти - нарІкати, тЕкти - втІкати - втІкач...
то чому б і не "вершити - верш - вірш"?
Поняття "вершити" має дещо пафрсний відтінок... "Звершити" можна якусь величну справу, справу буденну можна просто зробити, скінчити, зло - скоїти... Природньо допустити, що "вірш" як мовна форма є дуже близьким до пісні... Нема жодних сумнівів у тому, що наші предки співали пісні і в позаминулому тисячолітті, і ще раніше... Отож, можливо, і в ті давні часи існувала якась особлива форма мовлення - не буденного, а для особливих випадків... Це могли бути і так звані промови-звернення, і пісні, і вірші....
Тобто ідея в тому, що вірш - то так званий "високий, верхній стиль мови"... і саме слово "вірш" належить до мовного куща - етимону - слова "верх"... можна думати й над тим, що слова "висіти - вершити" є доволі близькими за своєю будовою і мають смислові перетини...
Звісно, доказовість таких міркувань не така, як у фізиці чи математиці... Але в тому пості ніхто на те й не претендує... Це просто міркування... І вони виглядають не менш переконливими, аніж міркування, які ми читаємо на тему слова вірш у того ж Фасмера:
"...Происходит от лат. versus «борозда; линия; строка; стих», от гл. vertere «поворачивать» из праиндоевр. *wer- «вертеть».
Тобто, якщо намагатись роздивитись логіку зв"язку між поняттями "вірш" і "верх", інтерпретуючи "вірш" як "верхнє, вишнє, високе мовлення", то чим така думка поступається наведеній ідеї, що латинські "лінія, борозда" якось пов"язана із латинськими ж "повертати" і "вертіти"? Як на мене, то між поняттями "прямої лінієї, борозди" і "вертіння" є більше смислової протилежності (виглядає так, ніби слово "печеня" виводять не із поняття "пекти", а із поняття "холодити")...
Заглянемо ще у латинський словник...
Справді:
вірш - versus, лінійка - linea [ae, f]; versus [us, m]; повернутий вверх, вниз - versus, повернутий в інший бік - аversus... штик -
versutum [i, n] ...
Знову ж таки - який зв"язок між поняттями "лінійка" і "вірш" (а не просто текст), чи "лінійка, строка" і "крутити, повертати" (ясно, що асоціативний зв"язок завжди можна надумати...)...
Підмога прийшла з несподіваної сторони - зі сторони литовської мови!
верх (укр.) - viršus [ віршус ] (лит.)
viršus (лит.) - верх, покришка, обложка (укр.)
virš [ вірш ] - над; вище; поверх, понад;
viršaus - в добавок, на додачу;
viršijimas - перевищення;
viršduris - притолока;
viršila - старшина;
viršininkas - начальник;
viršugalvis - маківка, тім'я;
virptis - тичина, жердина;
а от і слід "латинської версії":
virsti - перевернутись;
virsmas - перетворення;
При тому, що литовською саме слово "вірш" - eiliavimas [ ейлЯвімас ]
Ясна річ, українське слово "вірш", як і інші його слов"янські споріднені аналоги, не є запозиченням з литовської. Це все може означати, що і ми - слов'яни, і литовці - балти, отримали спільний спадок з тої епохи, коли розділення на балтів і слов'ян ще не відбулося... Тому то литовська мова - не будучи слов'янською мовою, і будучи мовою архаїчною, є найближчою до слов'янських мов, і тому отой наш спільний спадок з давніх історичних епох налічує дуже багато понять і відповідних слів, як наприклад:
голова - galvА
рука - rankА
стояти - stovėti
сидеть - sėdėti
бігти - bėgti
і багато інших...
але
нога - koja :) і багато - багато інших... крім того, в литовській мові зовсім інші закінчення слів при відмінюваннях по відмінках, родах, часах... тобто подібність мов - поняття дуже умовне...
Але в даному випадку, власне, литовська мова надає аргументи на користь того, шо слово "вірш" в українській мові є власним прадавнім словом, а не запозиченням з латинської від слова vertere - крутити, повертати, як то пише Фасмер... :)
Дякую за увагу всім, хто спромігся то прочитати :)