Хаха ти досі цим живеш.. Я ж бачу та й ти бачиш теж як світ спливае, ...а ти тихенько й непомітно, все так же ніжно і тендітно, але уже навік згораєш...   ці мрії, кажеш, почутя, то все накрУти, не життя, а ти чомусь всім цим живеш. І варишся в тім молоці своїх думок, й душа твоя в хвилини ці таки скіпає...

Твій світ переверни назад, і може, зможеш ( Read more... )

Ну от.. смішненька маленька дівчинка стоїть, вглядаючись у вікно... Ти ж так завжди намагаєшся здаватися сильною. а тепер така легка як пір"їнка от підхопить і понесе у вировітер.. А за вікном... ти ж пам"ятаєш, як писала чи ні то щось про бурю..

ледь вдихаєш п"янкого свіжого повітря ночі... і ахаха запах вареної чиєїсь картоплі в цю романтичну ( Read more... )

Я не знаю чому, але знов щось пишу. знов душа клекотить у неспокої
Наче рветься кудись через штори і скло разом з вітром гуляти по місту. І тихенько підкрастись до твого вікна і навіяти снів кольорових.
Щоб у сні ти літав і прокинувшись зміг, навіть хоч не мені, та всміхнутись...
і осяяти легко калюжі з асфальту, хоч ти так любиш дощ, а я бурю.
Але ( Read more... )

Стрибає дахами так весело плескаючи у долоні невинне сонце. Хлюп хлюп по калюжах яксравими бризками, кольоровими і ясними як і відлуння на фотознімках, але у тисячі раз яскравішими.

Весняний вітер розносить їх по всіх закуточках і оживляє старі будинки.

Шшшш кх, крр... Ну що ж, добридень.

Який добридень, погляньте-но де вже сонце!

По всіх ( Read more... )

Як все паскудно осоружний цей світ і я сама і ти... Як гірко важко хоч і швидко об землю падать з висоти.
Беру гітару в руки серце аж розриває на шматки. та наша пісня... Як це класно що десь мене чекаєш Ти.

Так ранок тихий... 3 цементні башні як вкопані стоять затихли чорні на рожевім фоні ( Read more... )

Так гарно і легко. Надворі вийшла сніг лежав і сонце.. Обоє чисті і яскраві, а небо - то був колір щастя. Такий блакитний і такий м"який. А сніг був легким, з шовку простиня, й сліди дитячих ніг на нім. іду за ними, Десь вони ведуть, заплутують, і вже не знаю, де я. Й самі втекли, сховавшись за дорослі... Куди ж ви завели?.. Як гарно тут!. Дерева, ( Read more... )

Я закину всі свої ілюзії і посміхнуся долі в лице... Як вона, точнісінько.
Погасне світло, впаде занавіс, а ти сидітимеш і глузуватимеш     з мене.
Навіщо, навіщо я зараз пишу цю маячню, навіщо живу все так безглуздо.
(сміх.. гіркий?) що ж, все досі сподіваєшся?..
на чудо
хто ти, щоб сподіватися, щоб у тобі такий часом гарячий все тлів маленький ( Read more... )

 Я йду по місту. Мене ніби бачать люди. І ніжний туманець все огорта у світло ліхтарів, у теплий вітер, мов відчуваю на устах твої уста.

Я бачу ніби небо крізь оману чомусь молочних і солодких мрій. І десь у нім, повільно та невпинно, зима все виплітає свій сувій.
Я бачу зорі, хоч, мо, їх не видко, але вони освічують мій шлях. Я бачу сонце, тепле і ( Read more... )

Намалюй мені фіолетове небо на фоні яскравих жовтогарячих вогнів, таємно-темно сині обриси споруд і заплямовану вогнів дорогу. Вона мов чорна і червоний вогник крану над будинком з кольоровими вікнами. Намалюй в тому небі яскраве світло з вікна, що вибивається на ньому моєї лампи.

Чорні дерева і прожекторів струмки-потоки-море вогню, що захлинає ( Read more... )