Глоріхантерське сумне

[lyusha_d]

Як мені було вісімнадцять, з-поміж усяких інфантильних хотінь я, зокрема, мріяла випити з Юрієм Андруховичем ("у вісімнадцять років ми все ще потребуємо культів, ікон, чи швидше ідолів"). Себто, поспілкуватись у неформальній атмосфері, але думала я про це саме як про "випити

Comments

[uroborros]

Я б на місці Юлі на тебе дуже образилася. Через те що нізащо б не хотіла бути людиною, через яку не здійснилася чиясь мрія. Даремно ти їй все не розповіла. Постав все ж себе на її місце і подумай чи сподобалось би тобі це.

[lyusha_d]

Тому я їй цього і не розповім, хоча сильно підозрюю, що вона все одно не зрозуміє.

[uroborros]

Я все одно не зрозумію, чому саме обман був найкращим виходом із ситуації.

[lyusha_d]

Оригінальне тлумачення поняття "обман".

[lyusha_d]

Так, напевно, щось таке.

Ну і я образно :)

[kadettka]

я иногда попадаю в твою "роль", и каждый раз спрашиваю себя: а что плохого случилось бы, если бы я искренне и прямо обрисовала ситуацию и мои мотивы/мечты собеседнику (в твоем случае Павлу)? имхо, искренность не противоречит самурайскому достоинству, но иногда помогает убедить оппонента...

[lyusha_d]

Тому що це було б просити, а я це не вмію. Я вже неодноразово бувала в схожих ситуаціях, насправді.

[polar_bird]

отже, tak treba.

[lyusha_d]

Фаталістичний Полярний Птах...