Вата

[macsolas]

Бровастого генсєка не стало, коли мені було десь чотири-п'ять рочків.

У дитсадочку ревіли всі дітлахи. Горе, страшна втрата, ой шо ж тепер буде, гамеричка на нас нападе своїми ядерними бомбами.

Зараз воно то може й звучить більш ніж кумедно. Та тоді це була трагедь для наших дитячих душ.

Це зараз я вже задаю собі питання, як така маячня могла

Comments

[salej]

Вельмі слушна напісаў!