2016
Останні дні 2016 року. А це значить, що прийшов час підводити підсумки. Що можу сказати? Я щиро вдячна цьому року за те, що він був таким активним та приніс море змін.
Новий рік ми відмічали в Люди і Мар'яни. Було весело їхати в новорічну ніч маршруткою і палити наші бенгальські вогники коло переходу на базарі. Було досить душевно. А наступного дня ми були знов в Люди і капхово продовжували святкування... А на наступний день ми з К. і М. гуляли містом і страшенно змерзли, коли йшли від майдану до лук'янівки. Ми заходили грітися в магазини і кафе. Мороз і сніг - все, як то має бути на НР, проте було незвично і таки хооолодно.
Взимку 2016го ми з Н. поїхали вперше на Драгобрат - тут я відкрила для себе чудові цікаві спуски, мальовничі засніжені гори... і почувалася дуже самостійною) Н. в основному каталася на легкій гірці, а розробляла для себе найцікавіші маршрути і каталася в своє задоволення. Було надзвичайно гарно і цікаво. Вперше я поїхала в гори на лижі з людиною, яку не надто гарно знала і здобула новий цікавий досвід.
Окрім того я продовжувала вивчати польську - це було справжнє задоволення для мене. На В1 я потрапила в групу до пані В. - вона справжній професіонал. Мені було цікаво говорити, писати і приймати її виправлення. Єдине, що трішечки засмучує - що я таки не пішла на В2 до неї по буднім дням. Зараз би ці знання знадобилися. Але і так добре. Я рада, що цей досвід в мене був.
В березні К. надихнула мене на те, щоб я приєдналася до офф-лайн групи, яку створювала Ю. для проходження курсу Путь художника. І таки це був чудовий досвід. Ми зустрічалися щотижня, обговорювали завдання, прогулянки, ранкові сторінки. Був насправді надзвичайно цікавий досвід. Я вперше стала регулярно писати ранкові сторінки, ходити на прогулянки з внутрішнім художником...А зустрічі з дівчатками були дуже душевними і щирими. Я справді вдячна Ю., що вона організувала такий чудовий досвід для всіх нас, і окремо - К., за те, що таки надихнула мене долучитися до цього дійства))))
Вже наприкінці квітня мені надійшов лист з приводу ваканції тут в Атосі. Запропонували надіслати їм моє актуальне резюме. Ну я і надіслала. А чому би не сказати змінам так? Це цілком підпадало під Путь художника.... і взагалі, що мене зупиняло? нічого! І саме в цьому місці я зрозуміла, що ступаю в невідоме, але таке цікаве життя!
Весною в нас на роботі завжди завали і купа всього.... але в мене вже була надія на зміни на краще і це мене радувало.
Вже наприкінці травня мені відписали про те, що мене таки беруть на роботу в Атос. Я була неймовірно щаслива. Звісно, хотілося трішки вищої зп... і мене налякали змінами 24/7....але все одно зміни-вони на краще!
а ще було цікаво, що всі дзвінки, онлайн-співбесіди призначалися так, що я не витрачала зайвих зусиль на те, щоб відпроситися: в мене як раз був вихідний, або просто неробочий час.
Влітку робота мене страшенно виснажувала, я не звільнялася, бо не знала точно, коли буде готовий мій дозвіл на роботу. І це було на краще. Бо я мала, чим зайнятися і не витрачала час впусту.
Мені страшенно хотілося піти у відпустку і поїхати в гори... мені дали тиждень відпустки і тут рапом я бачу повідомлення на сторінці в Ксю, про те, що як раз на тиждень моєї відпустки організовується похід для друзів. Їхала я туди і назад разом з парою з Києва на машині, які теж раптово вирішили приєднатися. Похід - був справді чудовим і цікавим. Стільки позитивних емоцій, стільки чудових краєвидів і класних людей... було все надзвичайно класно! Під час цього походу я вставала рано і поки всі спали я писала ранкові сторіночки і ходила фотографувала околиці. Саме в ці дні я зрозуміла, що мені таки подобається фотографувати навколишню красу. А ще саме в цьому поході мені було надзвичайно легко і приємно йти - так, що захотілося одразу ходити і ходити ще. Ми навіть домовилися про наступний іменинний похід в жовтні!
Ще одною чарівницею походу була Ксю. Це надзвичайне відчуття, коли справді можеш довіряти людині і повністю покладатися на неї, при цьому своє его зменшується і соромливо ховається десь за ялинкою.
Після походу знов було повернення до роботи, зустрічі з дівчатками і така чудова легкість.
Протягом літа в мене не дуже виходило їзлити на дачу в Малі Будища... Мене дуже засмутило, що цього року спиляли велику шовковицю, коли ставили паркан. Я змирилася, коли спиляли обидві яблуні в дворі, бо вони справді були старі і вже саморуйнувалися... хоча теж було трохи шкода. Проте шовковиця - це було занадто. Велике, потужне дерево, яке годувало нас малих в дитинстві, коли ми сиділи на паркані і весело придумували якісь добродушні обзивалки одне для одного: Оля-бараболя, Ванька-встанька, а Віка- зельоний огурєц!
Коли приїхала і побачила перебудовану літню кухню з міні-терасою і новим дахом. Звісно, все змінюється і це добре, але ж...я так любила сидіти в тіні яблуні за столом... Хоча звісно смачна вода у власному дворі, душ і кухня в будинку - це класно і таки комфортно. А пральна машинка - це мегадосягнення!
В вересні ще нічого не було відомо щодо мого дозволу... проте я жила в якомусь непевному положенні. Наче я ще тут, але вже одною ногою десь у мандрах...Я була на весіллі в моєї чудової А. Було весело і гарно організовано. Але я подумала, що я би хотіла якось все простіше, якби організовувала весілля.... Менше людей-гостей-їжі-формальностей і тд. але у А і Д було гарно. І було чудово почуватися теж гарною серед них (в платтячку і з зачіскою))))) В вересні ми з моєю А. і ще одною А. ходили на презентацію останньої книжки про Гаррі Поттера в перекладі українською. Сама презентація була не надто вражаючою, але ми таки придбали нову книжку і ще й взяли автографи в Малковича і ще в художника....
Взагалі за 2016 я прочитала багато книжок в автобусах і вдома. Проект Театру в Кімнаті призупинився навесні, польська теж, тож в мене залишилися книжки, які я радісно читала одна за одною. Похід в книгарню Є - завжди тягла додому щось цікаве і нове. Це мене А. заразила цією жагою))
В жовтні я таки ще раз вибралася в гори! Ми зібралися на наш іменинний похід. Був знову цікавий досвід прогулянок осінньо-зимовими горами. Було класно відсвяткувати свій ДН в горах! Теплі люди, холодне повітря і вперед, по пригоди!
Щодо цього походу, то було дещо не так ідеально. В першій колибі було трішки незатишно... і вночі чи то надрання я побачила привида. Я спершу подумала, що то Ксю не спиться, бо таке саме світле обличння темне кучеряве волося.. тоді мені здалося, що постать якась напівпрозора.. тоді я глянула на Ксю - і вона спала в спальнику коло мене! а та фігура все одно сиділа і дивилась кудись вперед. Було моторошно і дивно. Але я просто мовчала, намагалася заснути і чекала, коли вже буде ранок...А вранці Ксю сказала, що бачила вже цього привида тут минулого року.
Потім були досить довгі переходи і постійна зміна темеператури:холод і вітер, потім тепло, потім туман, потім сніг... Ми навіть скоротили наш похід і пішли в Ворохту із Заросляка, бо почався снігопад.. і це був як раз мій день народження. Внизу був дощ і ми страшенно вимокли, поки йшли. І яким же правильним рішенням було заночувати в Ворохті в готелю і висушитися! І саме в цей день я нарешті перевірила свою пошту побачила, що моє запрошення вже готове.
Вже після повернення до Києва почалася суєта з організацією отримання візи, зборами... а потім було прощання на роботі. Було сумно полишати те, до чого так звикла, людей, до яких прикипіла душею і серцем. І вони теж були засмучені, що я їду. Мені на прощання подарували зручну подушечку для подорожі, годинник Follow your dreams і листівочки, де було написано багато теплих слів.
Ще на прощання ми з Ю. сходили на Зачарованих звірів... А тоді були збори, переживання.. і врешті велика валіза, великий автобус і довга дорога вперед!
Перші дні в Атосі були цікавими і досить насиченими. Але я рада, що зараз я саме тут, що живу разом зі С., що маю тепер різних цікавих знайомих і сподіваюся, що вони стануть гарними друзями.
Робота в мене ще не починалася і почнеться лише в січні, я знаю, що буде складно і що я буду нервувати і втомлюватися, особливо спочатку. Але нехай буде так! Я з посмішкою дивлюся в майбутнє і чекаю з нетерпінням на нові і нові пригоди, що чекають на мене попереду.
Дякую за насичений рік!
Новий рік ми відмічали в Люди і Мар'яни. Було весело їхати в новорічну ніч маршруткою і палити наші бенгальські вогники коло переходу на базарі. Було досить душевно. А наступного дня ми були знов в Люди і капхово продовжували святкування... А на наступний день ми з К. і М. гуляли містом і страшенно змерзли, коли йшли від майдану до лук'янівки. Ми заходили грітися в магазини і кафе. Мороз і сніг - все, як то має бути на НР, проте було незвично і таки хооолодно.
Взимку 2016го ми з Н. поїхали вперше на Драгобрат - тут я відкрила для себе чудові цікаві спуски, мальовничі засніжені гори... і почувалася дуже самостійною) Н. в основному каталася на легкій гірці, а розробляла для себе найцікавіші маршрути і каталася в своє задоволення. Було надзвичайно гарно і цікаво. Вперше я поїхала в гори на лижі з людиною, яку не надто гарно знала і здобула новий цікавий досвід.
Окрім того я продовжувала вивчати польську - це було справжнє задоволення для мене. На В1 я потрапила в групу до пані В. - вона справжній професіонал. Мені було цікаво говорити, писати і приймати її виправлення. Єдине, що трішечки засмучує - що я таки не пішла на В2 до неї по буднім дням. Зараз би ці знання знадобилися. Але і так добре. Я рада, що цей досвід в мене був.
В березні К. надихнула мене на те, щоб я приєдналася до офф-лайн групи, яку створювала Ю. для проходження курсу Путь художника. І таки це був чудовий досвід. Ми зустрічалися щотижня, обговорювали завдання, прогулянки, ранкові сторінки. Був насправді надзвичайно цікавий досвід. Я вперше стала регулярно писати ранкові сторінки, ходити на прогулянки з внутрішнім художником...А зустрічі з дівчатками були дуже душевними і щирими. Я справді вдячна Ю., що вона організувала такий чудовий досвід для всіх нас, і окремо - К., за те, що таки надихнула мене долучитися до цього дійства))))
Вже наприкінці квітня мені надійшов лист з приводу ваканції тут в Атосі. Запропонували надіслати їм моє актуальне резюме. Ну я і надіслала. А чому би не сказати змінам так? Це цілком підпадало під Путь художника.... і взагалі, що мене зупиняло? нічого! І саме в цьому місці я зрозуміла, що ступаю в невідоме, але таке цікаве життя!
Весною в нас на роботі завжди завали і купа всього.... але в мене вже була надія на зміни на краще і це мене радувало.
Вже наприкінці травня мені відписали про те, що мене таки беруть на роботу в Атос. Я була неймовірно щаслива. Звісно, хотілося трішки вищої зп... і мене налякали змінами 24/7....але все одно зміни-вони на краще!
а ще було цікаво, що всі дзвінки, онлайн-співбесіди призначалися так, що я не витрачала зайвих зусиль на те, щоб відпроситися: в мене як раз був вихідний, або просто неробочий час.
Влітку робота мене страшенно виснажувала, я не звільнялася, бо не знала точно, коли буде готовий мій дозвіл на роботу. І це було на краще. Бо я мала, чим зайнятися і не витрачала час впусту.
Мені страшенно хотілося піти у відпустку і поїхати в гори... мені дали тиждень відпустки і тут рапом я бачу повідомлення на сторінці в Ксю, про те, що як раз на тиждень моєї відпустки організовується похід для друзів. Їхала я туди і назад разом з парою з Києва на машині, які теж раптово вирішили приєднатися. Похід - був справді чудовим і цікавим. Стільки позитивних емоцій, стільки чудових краєвидів і класних людей... було все надзвичайно класно! Під час цього походу я вставала рано і поки всі спали я писала ранкові сторіночки і ходила фотографувала околиці. Саме в ці дні я зрозуміла, що мені таки подобається фотографувати навколишню красу. А ще саме в цьому поході мені було надзвичайно легко і приємно йти - так, що захотілося одразу ходити і ходити ще. Ми навіть домовилися про наступний іменинний похід в жовтні!
Ще одною чарівницею походу була Ксю. Це надзвичайне відчуття, коли справді можеш довіряти людині і повністю покладатися на неї, при цьому своє его зменшується і соромливо ховається десь за ялинкою.
Після походу знов було повернення до роботи, зустрічі з дівчатками і така чудова легкість.
Протягом літа в мене не дуже виходило їзлити на дачу в Малі Будища... Мене дуже засмутило, що цього року спиляли велику шовковицю, коли ставили паркан. Я змирилася, коли спиляли обидві яблуні в дворі, бо вони справді були старі і вже саморуйнувалися... хоча теж було трохи шкода. Проте шовковиця - це було занадто. Велике, потужне дерево, яке годувало нас малих в дитинстві, коли ми сиділи на паркані і весело придумували якісь добродушні обзивалки одне для одного: Оля-бараболя, Ванька-встанька, а Віка- зельоний огурєц!
Коли приїхала і побачила перебудовану літню кухню з міні-терасою і новим дахом. Звісно, все змінюється і це добре, але ж...я так любила сидіти в тіні яблуні за столом... Хоча звісно смачна вода у власному дворі, душ і кухня в будинку - це класно і таки комфортно. А пральна машинка - це мегадосягнення!
В вересні ще нічого не було відомо щодо мого дозволу... проте я жила в якомусь непевному положенні. Наче я ще тут, але вже одною ногою десь у мандрах...Я була на весіллі в моєї чудової А. Було весело і гарно організовано. Але я подумала, що я би хотіла якось все простіше, якби організовувала весілля.... Менше людей-гостей-їжі-формальностей і тд. але у А і Д було гарно. І було чудово почуватися теж гарною серед них (в платтячку і з зачіскою))))) В вересні ми з моєю А. і ще одною А. ходили на презентацію останньої книжки про Гаррі Поттера в перекладі українською. Сама презентація була не надто вражаючою, але ми таки придбали нову книжку і ще й взяли автографи в Малковича і ще в художника....
Взагалі за 2016 я прочитала багато книжок в автобусах і вдома. Проект Театру в Кімнаті призупинився навесні, польська теж, тож в мене залишилися книжки, які я радісно читала одна за одною. Похід в книгарню Є - завжди тягла додому щось цікаве і нове. Це мене А. заразила цією жагою))
В жовтні я таки ще раз вибралася в гори! Ми зібралися на наш іменинний похід. Був знову цікавий досвід прогулянок осінньо-зимовими горами. Було класно відсвяткувати свій ДН в горах! Теплі люди, холодне повітря і вперед, по пригоди!
Щодо цього походу, то було дещо не так ідеально. В першій колибі було трішки незатишно... і вночі чи то надрання я побачила привида. Я спершу подумала, що то Ксю не спиться, бо таке саме світле обличння темне кучеряве волося.. тоді мені здалося, що постать якась напівпрозора.. тоді я глянула на Ксю - і вона спала в спальнику коло мене! а та фігура все одно сиділа і дивилась кудись вперед. Було моторошно і дивно. Але я просто мовчала, намагалася заснути і чекала, коли вже буде ранок...А вранці Ксю сказала, що бачила вже цього привида тут минулого року.
Потім були досить довгі переходи і постійна зміна темеператури:холод і вітер, потім тепло, потім туман, потім сніг... Ми навіть скоротили наш похід і пішли в Ворохту із Заросляка, бо почався снігопад.. і це був як раз мій день народження. Внизу був дощ і ми страшенно вимокли, поки йшли. І яким же правильним рішенням було заночувати в Ворохті в готелю і висушитися! І саме в цей день я нарешті перевірила свою пошту побачила, що моє запрошення вже готове.
Вже після повернення до Києва почалася суєта з організацією отримання візи, зборами... а потім було прощання на роботі. Було сумно полишати те, до чого так звикла, людей, до яких прикипіла душею і серцем. І вони теж були засмучені, що я їду. Мені на прощання подарували зручну подушечку для подорожі, годинник Follow your dreams і листівочки, де було написано багато теплих слів.
Ще на прощання ми з Ю. сходили на Зачарованих звірів... А тоді були збори, переживання.. і врешті велика валіза, великий автобус і довга дорога вперед!
Перші дні в Атосі були цікавими і досить насиченими. Але я рада, що зараз я саме тут, що живу разом зі С., що маю тепер різних цікавих знайомих і сподіваюся, що вони стануть гарними друзями.
Робота в мене ще не починалася і почнеться лише в січні, я знаю, що буде складно і що я буду нервувати і втомлюватися, особливо спочатку. Але нехай буде так! Я з посмішкою дивлюся в майбутнє і чекаю з нетерпінням на нові і нові пригоди, що чекають на мене попереду.
Дякую за насичений рік!