(Untitled)

[mala_bylba6ka]

Чи можна закохатися в очі? Скажіть, можна?! Бо я, здається, таки закохалася... Ці очі, я про них постійно думаю... в них стільки безмежної доброти, але і пристрасті, азарту, інтриги. Так приємно і комфортно почувати на собі погляд цих очей. Я розумію, що навіть і мови не має про те, щоб закохатися в нього, але його очі...чому я про них постійно

Comments

[bright_euphoria]

а кому эти глаза пренадлежат, а???))))

[mala_bylba6ka]

це майже неважливо)))

[my_soul_rebel]

і я раніш думав, що мені не вистачає друзів дитинства, але дійшов висновку, що вони залишилися лише в моїй пам"яті. всі живі, дай Бі їм здоров"я, але це вже інакші люди, звісно, час від часу бачиш в очах щось з дитинства, але вони вже інші)
до речі, всі варіанти розвитку життя може перервати лише смерть.
а преїзд-то відносна штюка, якісь зв"язки втратились, але мали і з"явитись і нові, просто зобов"язані) ну, менше з тим, бо з людьми, з якими бажаєш підртимувати зв"язок ти будеш це робити хоч за сім морів;)

п.с. в очі можна закохатися, це безперечно)

[mala_bylba6ka]

Та ні, я не розпускаю соплі на тему: Я втрачаю стосунки з друзями дитинства... або Вони так змінилися... хоча все це правда. Я просто серед сьогоднішного мого оточення хотіла б, щоб деякі, яких я знаю небагато, були друзями дитинства)... це важко пояснити...

[anonymous]

очі- це майже найперше,що ми помічаємо у людях!!так, вони заворожують і затягують, такщо закохатись в очі цілком нормально,і реально!!!!Друзі вони на певних етапах змінюються, у новій обстановці зявляються нові, а в друзів дитинства зявляються нові друзі! це як постійний кругообіг,він змінюється,знову покидає нас і в який вже раз робить боляче, якби ми самі цього б і не хотіли!!!всеж час розставляє все по своїх місцях!!!а доля має почуття гумору!!!

[mala_bylba6ka]

А хто це тут філосовськи думки розвиваэ?)
До того ж анонімно, до того ж через пів року після написання посту!
М-м-м-м?...