чергова доля цинізму

[malina813]

Я дійсно не розумію, чи це мені щось пороблено, чи в світі зовсім не залишилося щирості.
Зводиться все до того, що стосунки через тиждень, два, місяць, три, чотири, - що гірше всього, - виявляються банальною грою, маскою, яку люди натягують на себе і роблять вигляд, ніби так треба і саме так вони щасливі і ніяк інакше. Для чого тоді щось починати?

Comments

[mawania]

Нам так мало лет, но мы уже по горло сыты этим миром...

[black_angel8]

Ти просто потім переоціниш те, що зараз сталось. Принаймні, можливо переоціниш. Проблема не в тому, що стосунки - це фігня, а люди - різні. Проблема в тому, що люди - егоїсти і не вміють поступатись. А навіть коли знайшли своє щастя, чи як ти кажеш, другу половинку, то вирішують що вона їм щось там винна і має підкорятись чи бути якоюсь не такою. Іноді самі ж думаючи, що так бути краще, надягають маску, аби видалось, що вони кращі, ніж здаються... Ось тут і виходить, що ми всі стосунки на обмані будуємо...
"Мені завжди здавалося, що кожна людина - неповторна, як візерунок шкіри на пальцях.Чому ж із таким диким егоїзмом нам хочеться відчуваи схожість?" (с) Роздобудько
На питання: навіщо тоді так довго тягнути... Кожні стосунки, як би там не було - це досвід. І розуміти ми це починаєм пізніше, з часом, коли біль і образа проходить. Як вчителі і викладачі вчать нас певним предметам і знанням, так і наші попередні другі половинки вчать нас любити, поводити себе у парі, відчувати те, що крім Я є ще щось....

[andriyfo]

льубов це для 16-річних дєвачєк. жизнь жощє. люди - останнє, що заслуговує на любов.

[malina813]

погоджуюся.