Про сусідів без злості.
Півгодини дзвонить пронизливим звуком мобільний телефон на сходовій клітці. Виглядаю: мій дорогий сусід мирно сопе на сходах біля моїх дверей. Забув ключі, або його не пускають додому. Розкуйовджене волосся, кількаденна щетина на личку...
Йому за тридцять. Чого він спить серед білого дня? А хто його знає... Напився або обкурився. Скоріше друге. Добре, що тихо сидить, бо може ще голосно хропіти, як бувало не раз, або всіх посилати кудись далеко і негарно. В панельному будинку все чути. А ще він може приходити додому о третій ночі, приймати гостей так пізно і виясняти стосунки, гримаючи один одним об всі двері на сходовому майданчику. Мій лексикон несказанно збагачується, а дубові двері підтверджують свою міцність. Лише зранку треба повитирати в рукавичках кров на дверях і підлозі від їх роз”юшених носів... Та це ще нічого. Він зараз один такий герой-сусід, а раніше там ще його брат культурну програму організовував. Зараз брат у в”язниці. Як колись їх тато. А як повернеться, життя знову може завирувати.
А ще кілька років тому мені привезли одну нову побутову техніку, і оскільки мене не було вдома, залишили у сусідів. Ввечері забрати покупку мені не судилось - сусіди вже її продали. Ще б: нова, з гарантією !!! Яку-небудь компенсацію з них вибити не вдалось. У них вдома і так мало що лишилось - продають, аби вижити або випити.
От так і живемо. Реальним життям.
Йому за тридцять. Чого він спить серед білого дня? А хто його знає... Напився або обкурився. Скоріше друге. Добре, що тихо сидить, бо може ще голосно хропіти, як бувало не раз, або всіх посилати кудись далеко і негарно. В панельному будинку все чути. А ще він може приходити додому о третій ночі, приймати гостей так пізно і виясняти стосунки, гримаючи один одним об всі двері на сходовому майданчику. Мій лексикон несказанно збагачується, а дубові двері підтверджують свою міцність. Лише зранку треба повитирати в рукавичках кров на дверях і підлозі від їх роз”юшених носів... Та це ще нічого. Він зараз один такий герой-сусід, а раніше там ще його брат культурну програму організовував. Зараз брат у в”язниці. Як колись їх тато. А як повернеться, життя знову може завирувати.
А ще кілька років тому мені привезли одну нову побутову техніку, і оскільки мене не було вдома, залишили у сусідів. Ввечері забрати покупку мені не судилось - сусіди вже її продали. Ще б: нова, з гарантією !!! Яку-небудь компенсацію з них вибити не вдалось. У них вдома і так мало що лишилось - продають, аби вижити або випити.
От так і живемо. Реальним життям.