Історична відповідальність Німеччини перед Україною
Виступ професора Єльського університету Тімоті Снайдера на конференції «Історична відповідальність Німеччини перед Україною» в Бундестазі, організованій парламентською фракцією Партії зелених.Берлін, 20 червня 2017 року
Sehr geehrte Damen und Herren! Вельмишановні пані та панове!
Я перейду на англійську, бо хочу бути певним, що висловлююсь дуже точно. У відомому інтерв'ю Ганни Арендт на питання «Was bleibt?» [Що ж залишається? - прим. перекладача] вона відповіла «Es bleibt die Muttersprache» [Залишається рідна мова - прим. перекладача]. Ось і у мене подібне відчуття останні шість місяців, бо я ніколи не говорив так багато англійською, як в останні півроку. Бо багато тем, які піднімала Ганна Арендт, та багато інших речей, про які я довідався з історії росіян, українців, поляків та інших, багато з цих уроків, зараз стосуються моєї батьківщини, Сполучених Штатів Америки.
Тому, коли ми ставимо питання в чому історична відповідальність Німеччини, хочу подивитись на це питання ширше. Я звертаюся до вас не як американець, який каже: «Ми зрозуміли наше минуле і тому в нашій країні все добре». Зовсім навпаки. Думаю, що, маючи справу з нашим минулим, для всіх нас дуже важливо - незалежно від того чи справи йдуть добре чи погано, чи ми американці, чи німці, чи росіяни - бути обережними щодо різних спірних аспектів нашого минулого. І ще важливіше бути готовим до того, що наше невміння розібратись із власним національним минулим може мати несподівано великі, негайні і негативні наслідки для сьогодення і майбутнього.
Якщо б мене спитали, чому ми повинні обговорювати історичну відповідальність саме тепер, коли Росія вторглася й окупувала частину України, коли щойно почалися переговори по Брекзиту, коли по всій Європі котиться ціла хвиля виборів між популістами та іншими, коли загроза конституційному ладу Сполучених Штатів Америки походить з території самих Сполучених Штатів, чому саме в цей момент треба говорити про історичну відповідальність, то моя відповідь наступна - саме з цих причин і потрібно говорити про історичну відповідальність. Є багато причин, що привели до проблем у Європейському Союзі, є багато факторів, що спричинили кризу демократії і верховенства права в США, але однах з них - це саме неспроможність розібратись з певними аспектами власної історії.
І, як я вже казав, я не прийшов до вас говорити з позиції, що ми, американці, в усьому розібрались. Навпаки, я буду говорити про Німеччину, почавши із США. Чому у нас зараз саме такий уряд, який ми маємо? По великому рахунку саме тому, що ми, американці, не змогли взяти на себе історичну відповідальність за певні важливі частини нашої власної історії. Чому в 2017 році у Сполучених Штатах ми маємо президента, який безвідповідально ставиться до расових проблем? Як у 2017 році ми можемо мати генерального прокурора, який є білим супремасистом? Саме тому, що ми не розібрались з важливими питаннями нашого минулого в цілому, а не лише Другої Світової війни.
Звідси [з Берліна - прим. перекладача] може й не видно наскільки радикально нинішня президентська адміністрація переглядає американське ставлення до Другої Світової війни. Але коли наша зовнішня політика називається «Cпочатку Америка», то виникають асоціації з ізоляціоністським, а часто - з білим супремасистським, рухом, який ставив за мету запобігти США вступити у війну проти фашизму. Коли згадують Голокост, не згадуючи євреїв, коли прес-секретар президента заявляє, що Гітлер вбивав тільки свій власний народ, то ми опиняємося в зовсім іншому духовному і моральному світі, ніж той, у якому ми були ще кілька місяців тому. Більше того, ми маємо президента, який вголос дивується, що у нас була громадянська війна і чому через рабство взагалі виник конфлікт.
Я все це згадую не лише тому, що користуюсь кожною нагодою, щоб долучитись до внутрішньої політики моєї власної країни, але скорше тому що питання «Що таке рабство?», «Що таке колонія?», як і «Що таке імперія?» ведуть нас прямісінько до «білих плям» німецької історичної пам'яті.
Як всі ви напевно знаєте, американська колоніальна імперія була побудована здебільшого рабською працею. Але що ми часто забуваємо, так це те, що саме моделлю колонізації покордоння руками рабів колись захоплювався Адольф Гітлер. Це було здебільшого ще у довоєнні часи, коли він взагалі захоплювався Сполученими Штатами. Єдиним питанням, яким він задавався, було питання про те, хто ті расово нижчі, що будуть рабами в Східній імперії Німеччини, і відповідь він дав у «Моїй боротьбі», у «Другій книзі» і практикою вторгнення в 1941 році. Відповідь була - українці. Українці мали бути в центрі проекту колонізації і українці мали стати [новими - прим. перекладача] «африканцями» і «неграми». Ці терміни, хто з вас читав документи тих часів, - підтвердить, дуже часто використовувалися за аналогією із США. Ідея полягала у створенні в Східній Європі базованого на рабстві колоніального режиму винищення, центром якого мала стати Україна.
Повністтю виступ автора книги "Криваві землі" http://www.jnsm.com.ua/cgi-bin/m/pm.pl?ps=1
Sehr geehrte Damen und Herren! Вельмишановні пані та панове!
Я перейду на англійську, бо хочу бути певним, що висловлююсь дуже точно. У відомому інтерв'ю Ганни Арендт на питання «Was bleibt?» [Що ж залишається? - прим. перекладача] вона відповіла «Es bleibt die Muttersprache» [Залишається рідна мова - прим. перекладача]. Ось і у мене подібне відчуття останні шість місяців, бо я ніколи не говорив так багато англійською, як в останні півроку. Бо багато тем, які піднімала Ганна Арендт, та багато інших речей, про які я довідався з історії росіян, українців, поляків та інших, багато з цих уроків, зараз стосуються моєї батьківщини, Сполучених Штатів Америки.
Тому, коли ми ставимо питання в чому історична відповідальність Німеччини, хочу подивитись на це питання ширше. Я звертаюся до вас не як американець, який каже: «Ми зрозуміли наше минуле і тому в нашій країні все добре». Зовсім навпаки. Думаю, що, маючи справу з нашим минулим, для всіх нас дуже важливо - незалежно від того чи справи йдуть добре чи погано, чи ми американці, чи німці, чи росіяни - бути обережними щодо різних спірних аспектів нашого минулого. І ще важливіше бути готовим до того, що наше невміння розібратись із власним національним минулим може мати несподівано великі, негайні і негативні наслідки для сьогодення і майбутнього.
Якщо б мене спитали, чому ми повинні обговорювати історичну відповідальність саме тепер, коли Росія вторглася й окупувала частину України, коли щойно почалися переговори по Брекзиту, коли по всій Європі котиться ціла хвиля виборів між популістами та іншими, коли загроза конституційному ладу Сполучених Штатів Америки походить з території самих Сполучених Штатів, чому саме в цей момент треба говорити про історичну відповідальність, то моя відповідь наступна - саме з цих причин і потрібно говорити про історичну відповідальність. Є багато причин, що привели до проблем у Європейському Союзі, є багато факторів, що спричинили кризу демократії і верховенства права в США, але однах з них - це саме неспроможність розібратись з певними аспектами власної історії.
І, як я вже казав, я не прийшов до вас говорити з позиції, що ми, американці, в усьому розібрались. Навпаки, я буду говорити про Німеччину, почавши із США. Чому у нас зараз саме такий уряд, який ми маємо? По великому рахунку саме тому, що ми, американці, не змогли взяти на себе історичну відповідальність за певні важливі частини нашої власної історії. Чому в 2017 році у Сполучених Штатах ми маємо президента, який безвідповідально ставиться до расових проблем? Як у 2017 році ми можемо мати генерального прокурора, який є білим супремасистом? Саме тому, що ми не розібрались з важливими питаннями нашого минулого в цілому, а не лише Другої Світової війни.
Звідси [з Берліна - прим. перекладача] може й не видно наскільки радикально нинішня президентська адміністрація переглядає американське ставлення до Другої Світової війни. Але коли наша зовнішня політика називається «Cпочатку Америка», то виникають асоціації з ізоляціоністським, а часто - з білим супремасистським, рухом, який ставив за мету запобігти США вступити у війну проти фашизму. Коли згадують Голокост, не згадуючи євреїв, коли прес-секретар президента заявляє, що Гітлер вбивав тільки свій власний народ, то ми опиняємося в зовсім іншому духовному і моральному світі, ніж той, у якому ми були ще кілька місяців тому. Більше того, ми маємо президента, який вголос дивується, що у нас була громадянська війна і чому через рабство взагалі виник конфлікт.
Я все це згадую не лише тому, що користуюсь кожною нагодою, щоб долучитись до внутрішньої політики моєї власної країни, але скорше тому що питання «Що таке рабство?», «Що таке колонія?», як і «Що таке імперія?» ведуть нас прямісінько до «білих плям» німецької історичної пам'яті.
Як всі ви напевно знаєте, американська колоніальна імперія була побудована здебільшого рабською працею. Але що ми часто забуваємо, так це те, що саме моделлю колонізації покордоння руками рабів колись захоплювався Адольф Гітлер. Це було здебільшого ще у довоєнні часи, коли він взагалі захоплювався Сполученими Штатами. Єдиним питанням, яким він задавався, було питання про те, хто ті расово нижчі, що будуть рабами в Східній імперії Німеччини, і відповідь він дав у «Моїй боротьбі», у «Другій книзі» і практикою вторгнення в 1941 році. Відповідь була - українці. Українці мали бути в центрі проекту колонізації і українці мали стати [новими - прим. перекладача] «африканцями» і «неграми». Ці терміни, хто з вас читав документи тих часів, - підтвердить, дуже часто використовувалися за аналогією із США. Ідея полягала у створенні в Східній Європі базованого на рабстві колоніального режиму винищення, центром якого мала стати Україна.
Повністтю виступ автора книги "Криваві землі" http://www.jnsm.com.ua/cgi-bin/m/pm.pl?ps=1