Європа-Азія-Європа-Азія-Європа
Ця розповідь про подорож з Нідерландів до України через територію безвізової Туреччини з проміжним виходом із аеропорту до міста і трансконтинентальною мандрівкою громадським транспортом.
Європа
Отже, за два місяці до поїздки завдяки skyscanner.com.ua було локалізовано найкращий (за співвідношенням ціна/цікавість) варіант мандрівки на Батьківщину. Особливістю цього разу було бажання прилетіти в Харків, а повернутись за два тижні зі Львова (якби ж то щось дешеве літало з Чернівців...). Прямих рейсів з Амстердаму (навіть з сусідніх Брюсселю чи Дюссельдорфу) немає, варіантів залишалось небагато - через Київ, Відень, Москву, чи Стамбул. З точки зору оптимальності маршруту найкращим вибором був би Відень, але Австрійські Авіалінії - дороге задоволення. Інколи на них ще можна знайти дешеві квитки (того року літав LOT + Австрійські) до/з Львова, але до Харкова квитки дуже дорогі. Врешті решт взяв квитки на сайті турецької а/к Pegasus за 260 євро через Стамбул. Непогана ціна за 4 перельоти. Ще одна перевага - довга пересадка і безвізовий статус Туреччини. Тож я й вирішив трошки погуляти.
Я завжди намагаюсь зареєструватись на рейс і роздрукувати посадкові талони самотужки, якщо а/к і аеропорт підтримують таку послугу. Це було дуже доречно - на реєстрації в аеропорту вже стояла довга черга з турків, що відлітали назад на Батьківщину. Я вже настроївсь чекати в цій черзі, щонайменше півгодини, аж тут підійшла працівниця аеропорту і попросила звільнити одну зі стійок лише для пасажирів, що вже мають посадкові і хочуть здати багаж. Так і сказала: "технічної можливості зареєструвати вас на рейс в мене нема". Черга переді мною вмить розсіялась і я виявивсь першим. Турки дуже дивувались таким порядкам. Мені навіть довелось показувати їм свої роздруківки: "Computer, Internet, Boarding Pass!" - проповідував я. Турки лише захитали головами і поплентались в хвіст іншої черги.
Азія
І ось наш Боїнг-737-800 приземлився в аеропорту імені Сабіхи Гьокчен. Це другий за величиною аеропорт Стамбулу. Він знаходиться на азійській стороні міста. Стаття у вікіпедії називає Pegasus Airlines бюджетною авіакомпанією, але це не зовсім правда. З лоу-костами її споріднює компонування салону (крісла під зав'язку, всі економ) і цінова політика (найдешевші квитки у нас на сайті, ціна не залежить від того летите ви в обидва боки, чи лише в один), їжа на борту платна. В той же час стиковки в них гарантовані, існує накопичувальна програма винагородження для постійних клієнтів, перевезення багажу входить в ціну квитка, є код-шерингові партнери. Тому краще назвати її гібридною.
Тепер ви знаєте, як буде турецькою "Паспортний контроль". Я спеціально відкрив прикордоннику одну з розпочатих сторінок свого паспорту, але він ніби навмисно зафігачив печатку посеред чистої сторінки.
В аеропорту і по дорозі з нього багато реклами розрахованої на російськомовних туристів/човників:
Я ще перед подорожжю читав собі потихеньку форум на avianews.com там був описаний алгоритм добирання з аеропорту в центральну (читай - європейську) частину Стамбула. А ще в мене на роботі є співробітник відтіля. Він теж дав кілька цінних порад. Ну і звичайно сайт аеропорту зорієнтував мене з номерами автобусних маршрутів. Як і в будь-якому мегаполісі, в Стамбулі дуже легко потрапити в автомобільний затор, тоді автобуси можуть стояти годинами - попередив мене колега. В мене ж було всього лише п'ять з половиною годин і це рахуючи прикордонників і контроль безпеки. Тому я вирішив не економити гроші, а доїхати автобусом до першої станції метро. Я попросив водія заздалегідь попередити мене, коли ми до неї під'їдемо, той не розумів англійської, але прохання моє виконав. Знак метро нагадує позначки на гугло-картах:
Вхід до станції. Зверніть увагу на логотип муніципалітету. Я виріс в атеїстичному, але дуже мілітаризованому суспільстві, тому в мене він викликає зовсім інші асоціації, ніж задумувалось автором.
В холі станції. Лінія нова (відкрита в 2012), тому є ліфти, все продубльовано англійською, автомати для поповнення карток теж її знають.
Поїзд метро виглядає саме так, як він намальований на табличці. А картину я б назвав "Встановлення радянської влади в Константинополі". В мене вона викликає асоціації з розписом Південного вокзалу Харкова чи старого терміналу в аеропорту Львова.
Це кінцева станція, але в майбутньому її планують продовжити аж до аеропорту. Було б класно, якби заплановані станції (ліва сторона) відкрились.
Зручна навігація на підлозі - прочитав кінцеву станцію і знаєш куди тобі йти:
Двері відкриються тут. І таки відкрились там, правда, коли я вже виходив, народ на посадку стояв якраз навпроти дверей заважаючи тим, хто хотів вийти.
Платформа. Табло показує час до наступного потяга (як у всьому світі), а не час з моменту відправлення попереднього (як в Україні). І хто тут турки?
Екран з інформацією, є англійський переклад. Оголошували лише турецькою. Зверніть увагу на гірлянду під схемою маршруту над дверима - діоди дійсно підсвічують лише тут частину шляху, яку поїзд вже проїхав. Зрозумілий всім інтерфейс, молодці.
І от я на кінцевій - Кадикой. Звідси ходять пароми до європейської частини:
Над нею саме зараз сідає сонце, підсвічуючи мечеті, Софію і палац султана:
Картина - замилуєшся. Саме тому поруч тусуються туристи, один з яких клацнув і мене. Справа на фото вокзал Гайдарпаша.
Я б одразу сів на паром, але там є багато компаній, які відпливають від різних причалів, тому я втратив трошки часу шукаючи потрібний причал. Але врешті-решт я потрапив на кораблик, який повіз мене в Європу. Міст Європа-Азія:
Європа
Скажу одразу - впізнати яка з будівель з мінаретами була Софією практично нереально. Вони всі схожі на неї. Як сказав мені турок-співробітник - всі мечеті в Стамбулі збудовані за її зразком. Як тільки паром причалив до європейських берегів я побіг шукати щось їстівне. Європа, мінарети:
Якраз на набережній було багато риби-гриль, яка тут же й готувалась. Риба + булочка + помідори з цибулею - виходить дуже смачний перекус. Я пішов назад на пристань запитати коли буде наступний паром.
-Next? No next.
Я одразу побіг назад на корабель, який привіз мене. Зараз я розумію, що хлопець просто не зрозумів запитання (з англійською там не дуже). Але в Європу я потрапив і пунктик програми виконано. До літака залишається ще 3 години, тому краще вже їхати назад. Я сів на той самий корабель, що привіз мене в Європу і пішов в бортове кафе пити турецький чай.
Азія
В Азії я з парому одразу побіг на автобус, який за годину з копійками довіз мене в аеропорт. Мінусом автобуса були відкриті вікна, з яких салон продувало. Чомусь в жарких країнах дуже люблять кондиціонери чи отакі от протяги, від яких мешканця помірного клімату аж тіпає.
Аеропорт:
Стійки для самостійної реєстрації, у лоу-костів таких ніколи не бачив:
Літак на Харків затримався на 15 хвилин, але це було не суттєво.
Європа
Дві з половиною години польоту над Чорним морем та Україною - і от я в Харкові.
Ще на борту помітив велику кількість турків і трансферних пасажирів з Ірану та інших країв. Були і "наші" з ЄС. Пара в багажному залі:
-Это наша сумка?
-Та шо-то не понятно, вроде наша.
-Так шо ты стоишь - открой и посмотри.
Я в Україні!
Європа
Отже, за два місяці до поїздки завдяки skyscanner.com.ua було локалізовано найкращий (за співвідношенням ціна/цікавість) варіант мандрівки на Батьківщину. Особливістю цього разу було бажання прилетіти в Харків, а повернутись за два тижні зі Львова (якби ж то щось дешеве літало з Чернівців...). Прямих рейсів з Амстердаму (навіть з сусідніх Брюсселю чи Дюссельдорфу) немає, варіантів залишалось небагато - через Київ, Відень, Москву, чи Стамбул. З точки зору оптимальності маршруту найкращим вибором був би Відень, але Австрійські Авіалінії - дороге задоволення. Інколи на них ще можна знайти дешеві квитки (того року літав LOT + Австрійські) до/з Львова, але до Харкова квитки дуже дорогі. Врешті решт взяв квитки на сайті турецької а/к Pegasus за 260 євро через Стамбул. Непогана ціна за 4 перельоти. Ще одна перевага - довга пересадка і безвізовий статус Туреччини. Тож я й вирішив трошки погуляти.
Я завжди намагаюсь зареєструватись на рейс і роздрукувати посадкові талони самотужки, якщо а/к і аеропорт підтримують таку послугу. Це було дуже доречно - на реєстрації в аеропорту вже стояла довга черга з турків, що відлітали назад на Батьківщину. Я вже настроївсь чекати в цій черзі, щонайменше півгодини, аж тут підійшла працівниця аеропорту і попросила звільнити одну зі стійок лише для пасажирів, що вже мають посадкові і хочуть здати багаж. Так і сказала: "технічної можливості зареєструвати вас на рейс в мене нема". Черга переді мною вмить розсіялась і я виявивсь першим. Турки дуже дивувались таким порядкам. Мені навіть довелось показувати їм свої роздруківки: "Computer, Internet, Boarding Pass!" - проповідував я. Турки лише захитали головами і поплентались в хвіст іншої черги.
Азія
І ось наш Боїнг-737-800 приземлився в аеропорту імені Сабіхи Гьокчен. Це другий за величиною аеропорт Стамбулу. Він знаходиться на азійській стороні міста. Стаття у вікіпедії називає Pegasus Airlines бюджетною авіакомпанією, але це не зовсім правда. З лоу-костами її споріднює компонування салону (крісла під зав'язку, всі економ) і цінова політика (найдешевші квитки у нас на сайті, ціна не залежить від того летите ви в обидва боки, чи лише в один), їжа на борту платна. В той же час стиковки в них гарантовані, існує накопичувальна програма винагородження для постійних клієнтів, перевезення багажу входить в ціну квитка, є код-шерингові партнери. Тому краще назвати її гібридною.
Тепер ви знаєте, як буде турецькою "Паспортний контроль". Я спеціально відкрив прикордоннику одну з розпочатих сторінок свого паспорту, але він ніби навмисно зафігачив печатку посеред чистої сторінки.
В аеропорту і по дорозі з нього багато реклами розрахованої на російськомовних туристів/човників:
Я ще перед подорожжю читав собі потихеньку форум на avianews.com там був описаний алгоритм добирання з аеропорту в центральну (читай - європейську) частину Стамбула. А ще в мене на роботі є співробітник відтіля. Він теж дав кілька цінних порад. Ну і звичайно сайт аеропорту зорієнтував мене з номерами автобусних маршрутів. Як і в будь-якому мегаполісі, в Стамбулі дуже легко потрапити в автомобільний затор, тоді автобуси можуть стояти годинами - попередив мене колега. В мене ж було всього лише п'ять з половиною годин і це рахуючи прикордонників і контроль безпеки. Тому я вирішив не економити гроші, а доїхати автобусом до першої станції метро. Я попросив водія заздалегідь попередити мене, коли ми до неї під'їдемо, той не розумів англійської, але прохання моє виконав. Знак метро нагадує позначки на гугло-картах:
Вхід до станції. Зверніть увагу на логотип муніципалітету. Я виріс в атеїстичному, але дуже мілітаризованому суспільстві, тому в мене він викликає зовсім інші асоціації, ніж задумувалось автором.
В холі станції. Лінія нова (відкрита в 2012), тому є ліфти, все продубльовано англійською, автомати для поповнення карток теж її знають.
Поїзд метро виглядає саме так, як він намальований на табличці. А картину я б назвав "Встановлення радянської влади в Константинополі". В мене вона викликає асоціації з розписом Південного вокзалу Харкова чи старого терміналу в аеропорту Львова.
Це кінцева станція, але в майбутньому її планують продовжити аж до аеропорту. Було б класно, якби заплановані станції (ліва сторона) відкрились.
Зручна навігація на підлозі - прочитав кінцеву станцію і знаєш куди тобі йти:
Двері відкриються тут. І таки відкрились там, правда, коли я вже виходив, народ на посадку стояв якраз навпроти дверей заважаючи тим, хто хотів вийти.
Платформа. Табло показує час до наступного потяга (як у всьому світі), а не час з моменту відправлення попереднього (як в Україні). І хто тут турки?
Екран з інформацією, є англійський переклад. Оголошували лише турецькою. Зверніть увагу на гірлянду під схемою маршруту над дверима - діоди дійсно підсвічують лише тут частину шляху, яку поїзд вже проїхав. Зрозумілий всім інтерфейс, молодці.
І от я на кінцевій - Кадикой. Звідси ходять пароми до європейської частини:
Над нею саме зараз сідає сонце, підсвічуючи мечеті, Софію і палац султана:
Картина - замилуєшся. Саме тому поруч тусуються туристи, один з яких клацнув і мене. Справа на фото вокзал Гайдарпаша.
Я б одразу сів на паром, але там є багато компаній, які відпливають від різних причалів, тому я втратив трошки часу шукаючи потрібний причал. Але врешті-решт я потрапив на кораблик, який повіз мене в Європу. Міст Європа-Азія:
Європа
Скажу одразу - впізнати яка з будівель з мінаретами була Софією практично нереально. Вони всі схожі на неї. Як сказав мені турок-співробітник - всі мечеті в Стамбулі збудовані за її зразком. Як тільки паром причалив до європейських берегів я побіг шукати щось їстівне. Європа, мінарети:
Якраз на набережній було багато риби-гриль, яка тут же й готувалась. Риба + булочка + помідори з цибулею - виходить дуже смачний перекус. Я пішов назад на пристань запитати коли буде наступний паром.
-Next? No next.
Я одразу побіг назад на корабель, який привіз мене. Зараз я розумію, що хлопець просто не зрозумів запитання (з англійською там не дуже). Але в Європу я потрапив і пунктик програми виконано. До літака залишається ще 3 години, тому краще вже їхати назад. Я сів на той самий корабель, що привіз мене в Європу і пішов в бортове кафе пити турецький чай.
Азія
В Азії я з парому одразу побіг на автобус, який за годину з копійками довіз мене в аеропорт. Мінусом автобуса були відкриті вікна, з яких салон продувало. Чомусь в жарких країнах дуже люблять кондиціонери чи отакі от протяги, від яких мешканця помірного клімату аж тіпає.
Аеропорт:
Стійки для самостійної реєстрації, у лоу-костів таких ніколи не бачив:
Літак на Харків затримався на 15 хвилин, але це було не суттєво.
Європа
Дві з половиною години польоту над Чорним морем та Україною - і от я в Харкові.
Ще на борту помітив велику кількість турків і трансферних пасажирів з Ірану та інших країв. Були і "наші" з ЄС. Пара в багажному залі:
-Это наша сумка?
-Та шо-то не понятно, вроде наша.
-Так шо ты стоишь - открой и посмотри.
Я в Україні!