Повернення з України (Чернівці - Тімішоара - Дюссельдорф).
Як стало відомо ще у березні зі славетного міста Чернівці, де проживає моя теща, на Київ прямих авіарейсів нема, як немає прямих авіарейсів до жодного іншого українського міста. Кажуть - нерентабельно, хоча в це важко повірити, адже поїздом доводиться їхати 14 годин, а автобусом 9. Є, щоправда, камікадзе на бусіках, які можуть домчати і за 5 годин - але до таких сідати бояться навіть завершені пофігісти. Єдиним авіарейсом, що виконується з чернівецького аеропорту залишавсь рейс на Тімішоару авіакомпанії Carpatair. Ця авіакомпанія посіла досить зручну нішу "остарбайтер airlines". Тобто перевезення мешканців західноукраїнських областей, Румунії та Молдови до Італії. Для всіх рейсів в аеропорту Тімішоари є зручні стиковки далі до міст західної Європи. Хоча квитки важко назвати дешевими - вибору практично не було, тому вирішили летіти з Чернівців. Але про все по порядку.
Аеропорт Чернівці, десь 6.00 ранку, за годину до вильоту.
Аеропорт ремонтували до 600річчя міста, ходили чутки, що буде прямий рейс до Відня, з якого потім можна долетіти до всього світу. Закінчилось це тим, що в правому крилі аеропорту з'явився клуб "День та ніч" (про нього нічого сказати не можу - не був). Ось це місце на Яндекс.Панорамах.
Заснований він ще в 1933році, відкривав аеропорт король Румунії.
XVI век
Первый русский летунъ
Хз, до чого там поруч маківки церков і ладдя:
На протилежній стіні радянський фетиш - космос і нагадування про військове минуле аеропорту (мій батько тут служив до Афганістану):
Дівчата, які реєстрували нас на рейс були дуже люб'язні, навіть закрили очі на невеличке переваження наших сумок, просто попросили розкласти рівномірно між валізами. У служби безпеки аеропорту зламавсь сканер - тож вони шарили по сумках вручну, вибірково, хз, що таким методом можна знайти.
Наш літак Fokker 100 належить дочірній компанії Carpatair - Moldavian Airlines. На борту була одна чернівецька стюардеса, яка дублювала оголошення українською (основною мовою оголошень була румунська). Заповненість була відсотків 60%
В тімішоарському аеропорту ми довго не затримались - пересадка між рейсами півтори години. За цей час встигли сходити перевдягнути дитину в спеціально обладнаному для цього туалеті (ми в ЄС!), та пройти проміжний паспортний контроль для пересадки на шенгенський рейс до Дюссельдорфу.
Молоді румунські прикордонниці кінчали від того, що з ними вітаються, дякують і прощаються на румунській. Хоча дівчата молодці - володіють крім того ще італійською і англійською. Одна з моїх співвітчизниць замість дозволу на проживання показувала якийсь незрозумілий папірець виданий італійським консульством. На запитання прикордонниці на трьох різних мовах дівчина нічого не змогла відповісти. Прикордонниці цей документ здався простроченим, а дівчина навіть відповісти нічого не може, втрутилась жіночка у віці 50+, яка перекладала дівчині з італійської. От їдуть дівчата (десь років 20) за кордон: мови не знають, документи мутні. Питання - ким вони там працюватимуть, що їх там чекає? По ходу дівчину на шенгенський рейс не пересадили (до з'ясування).
Ну і ше в Тімішоарі був шаровий wi-fi. А сам аеропорт (це ми побачили під час зльоту) був колись військовим - там до сих пір стоять літаки з 70х. Дуже акуратний - Європа блін. Більше всього здивувала марка автобуса в аеропорту:
Власне те, заради чого летілось через Дюссельдорф - Sky Train - підвісний монорельс.
Посадка в здвоєні кабінко-вагончики (не знаю, як правильно назвати) прямо з терімналів аеропорту. Їдемо половину шляху теж вздовж терміналів. але землі не торкаємось.
Вид з нашої кабінки (вагончика?) на сусідню:
Від'їхали від терміналу, під нами дорога:
Над парковкою - збоку іде зворотня лінія:
Вагон-кабінки в зворотньому напрямку (вони реально швидко їдуть, важко зловити зустрічні за ті 10хв подорожі):
Інфраструктура:
Катання закінчується швидко. За 10хв ми вже на станції Німецьких Залізниць в очикуванні регіонального потягу до Дуйсбургу. Поїздка з терміналу Аеропорту (байдуже якого) до Дуйсбургу (Sky Train + RE) - квиток зони B - 4.70євро з дорослого. На фото від станції до аеропорту відчалюють кабінки:
Відео (не моє):
Їздять вони без водіїв, майже безшумно, мають великі панорамні вікна - саме те, для цікавого завершення подорожі. Треба ще буде наступного разу в Дортмунді на H-Bahn (те саме, але без понтів) покататись.
Аеропорт Чернівці, десь 6.00 ранку, за годину до вильоту.
Аеропорт ремонтували до 600річчя міста, ходили чутки, що буде прямий рейс до Відня, з якого потім можна долетіти до всього світу. Закінчилось це тим, що в правому крилі аеропорту з'явився клуб "День та ніч" (про нього нічого сказати не можу - не був). Ось це місце на Яндекс.Панорамах.
Заснований він ще в 1933році, відкривав аеропорт король Румунії.
XVI век
Первый русский летунъ
Хз, до чого там поруч маківки церков і ладдя:
На протилежній стіні радянський фетиш - космос і нагадування про військове минуле аеропорту (мій батько тут служив до Афганістану):
Дівчата, які реєстрували нас на рейс були дуже люб'язні, навіть закрили очі на невеличке переваження наших сумок, просто попросили розкласти рівномірно між валізами. У служби безпеки аеропорту зламавсь сканер - тож вони шарили по сумках вручну, вибірково, хз, що таким методом можна знайти.
Наш літак Fokker 100 належить дочірній компанії Carpatair - Moldavian Airlines. На борту була одна чернівецька стюардеса, яка дублювала оголошення українською (основною мовою оголошень була румунська). Заповненість була відсотків 60%
В тімішоарському аеропорту ми довго не затримались - пересадка між рейсами півтори години. За цей час встигли сходити перевдягнути дитину в спеціально обладнаному для цього туалеті (ми в ЄС!), та пройти проміжний паспортний контроль для пересадки на шенгенський рейс до Дюссельдорфу.
Молоді румунські прикордонниці кінчали від того, що з ними вітаються, дякують і прощаються на румунській. Хоча дівчата молодці - володіють крім того ще італійською і англійською. Одна з моїх співвітчизниць замість дозволу на проживання показувала якийсь незрозумілий папірець виданий італійським консульством. На запитання прикордонниці на трьох різних мовах дівчина нічого не змогла відповісти. Прикордонниці цей документ здався простроченим, а дівчина навіть відповісти нічого не може, втрутилась жіночка у віці 50+, яка перекладала дівчині з італійської. От їдуть дівчата (десь років 20) за кордон: мови не знають, документи мутні. Питання - ким вони там працюватимуть, що їх там чекає? По ходу дівчину на шенгенський рейс не пересадили (до з'ясування).
Ну і ше в Тімішоарі був шаровий wi-fi. А сам аеропорт (це ми побачили під час зльоту) був колись військовим - там до сих пір стоять літаки з 70х. Дуже акуратний - Європа блін. Більше всього здивувала марка автобуса в аеропорту:
Власне те, заради чого летілось через Дюссельдорф - Sky Train - підвісний монорельс.
Посадка в здвоєні кабінко-вагончики (не знаю, як правильно назвати) прямо з терімналів аеропорту. Їдемо половину шляху теж вздовж терміналів. але землі не торкаємось.
Вид з нашої кабінки (вагончика?) на сусідню:
Від'їхали від терміналу, під нами дорога:
Над парковкою - збоку іде зворотня лінія:
Вагон-кабінки в зворотньому напрямку (вони реально швидко їдуть, важко зловити зустрічні за ті 10хв подорожі):
Інфраструктура:
Катання закінчується швидко. За 10хв ми вже на станції Німецьких Залізниць в очикуванні регіонального потягу до Дуйсбургу. Поїздка з терміналу Аеропорту (байдуже якого) до Дуйсбургу (Sky Train + RE) - квиток зони B - 4.70євро з дорослого. На фото від станції до аеропорту відчалюють кабінки:
Відео (не моє):
Click to viewЇздять вони без водіїв, майже безшумно, мають великі панорамні вікна - саме те, для цікавого завершення подорожі. Треба ще буде наступного разу в Дортмунді на H-Bahn (те саме, але без понтів) покататись.