Спасибо товарищу Сталину, або харашо што хазяев растреляли
Про існування доземлеробних суспільств.
Оригинал взят у antin_yabluko в Спасибо товарищу Сталину, або харашо што хазяев растреляли
Наближається величне свято "на каво ж ти нас покінул, товаріщ Сталін".
Страна, перепрошую, Вєлікая Духовная Страна Смірєнних Людєй от-от згадає кого їм знову не вистачає до повного щастя і шоб ви здохли.
Будуть знов мріяти за небувалий порядок посиленого режиму. Як всього було добре, но мало, но хватало, і все було болєє набагато справжнім і справедливим. А по колічєству жиров, бєлков і натуральності перевищувало в рази західні та сучасні аналоги. Покажуть кришечку від самого лучшего кефіра і підтвердять вірування, що квартири давали.
Звичайно шо трошки прибрешуть, не без цього. Но здебільшого спиздЯть.
А по телевізору і в зошитах школярів замайорять міфи і легедни Стародавньої Сесесерії про Великого Менеджера і шо взяв з сохой, а оставив з атомною бомбою. Голодною, безрукою, кривоокою, в бараках жеврічую і перестуком існуючою. Но з атомною бомбою! Примотаною народними шмарклями і авосєм до держака тієї ж первісної сохи. А ще б трохи пожив - то може айфон чи цирк Дюсолєй б получилось спиздить у Запада. Но не срослось. Помер. А може даже і убили заздризники і жиди.
Насправді, культ Великого Сталіна - це не про Сталіна. І навіть не про СРСР. А про Золоту Добу доброго і простого народу. Коли все було харашо і просто та в гармонії з оточуючим середовищем й дикою природою. Общим. Тобто нічийним.
Золота Доба добрих і простих людей - це відповідь суспільства, що привласнює, на появу ще примітивного виробництва в пізню камяну добу. Неолітична революція. В першу чергу появу землеробства на противагу збиральництву. На появу майна, відтак власності на це майно та майнової нерівності. З’явились не бідніші (вони і так всі були таким) - просто де-хто став заможнішим. І з цим, добрий і простий народ погодитись не може. Взять і отобрать і по чєсному подєліть. Ілі хотя би сжечь, шоб нікому не дісталось.
Добрий і простий народ - не проти привласнити чуже, він проти володільців чужого. Проти приватного. «Курить есть? Тебе шо жалко?» - повбивав би, блядь.
До появи землеробства все людство жило в гармонії з природою. І існуввало шляхом привласнення того, що в тій природі погано лежить. Збиральництво, мисливство, рибалка. Це не про створити нове. Це про привласнити існуюче. А от землеробство - це початок створення.
Ці всі пляски з гвоздиками і Великим Менеджером - це нормальне явище. І говорить не про єбанутість носіїв того культу, а про комунізм. Про примітивний комунізм первісного ладу. І, звичайно, про те, що носії цього культу існують категоріями і цінностями з того ладу. Спиздить і сожрать.
Он вєлік, он могуч і ганяє стаі герциговіна-флорних туч. Совєтско-русскій народний гєракл, ілья муромець і ще якась хуйня з Махабхарати і прочих епосів про боротьбу добра та зла і пєсєн про Ніхуюнгів. Бо привласнювачам треба героічний герой - символ, інструмент, який повертає їх в ті часи Золотої Халяви. Повертає гармонію і звичний порядок речей, шляхом знищення власників.
Написать донос і «хорошо что бивших хозяєв растреляли». Або згвалтувать німкеню. Спасібо, товаріщ Сталін. Тяжело без Вас стало.
Мій переклад російскою, о жизни доземледельческих обществ:
Приближается великий праздник - «на каво жи нас пакинул таварищь Сталин».
Страна, простите, Великая Духовная Страна Смиренных Людей, вот-вот вспомнит, кого им снова не хватает для полного счастья и чтоб вы сдохли.
Будут снова мечтать о небывалом порядке усиленного режима. Как всего было хорошо, но мало, но хватало, и всё было более намного настоящим и справедливым. А по количеству жиров, белков и натуральности превышало в разы западные и современные аналоги. Покажут крышечку от самого лучшего кефира и подтвердят верования, что квартиры давали.
Конечно немножко приврут, не без этого. Но больше спиздЯт.
А по телевизору и в тетрадках взовьются мифы и легенды Древней Эсэсэрии, про Великого Менеджера, который принял с сохой, а оставил с атомной бомбой. Голодную, кривую, безрукою, в бараках существующую и перестуком живущую. Но с атомной бомбой! Примотанной народной бичевой и авосем к той-же первородной сохе. А если б немного ещё пожил бы - то может айфон или цирк Дюсолей бы получилось у Запада спиздить. Но не срослось. Умер. А может даже убили завистники и жиды.
В действительности же, культ Великого Сталина - он не про Сталина. И даже не про СССР. А про Золотой Век «доброго и простого народа». Когда всё было хорошо и просто в гармонии с окружающей средой и дикой природой. Общим. То есть, ничьим.
Золотой Век «добрых и простых людей» - это ответ общества, которое присваивает, на появление, ещё примитивного, производства в позднем каменном веке. Неолитическая революция. В первую очередь появление земледелия в противовес собирательству. На появление имущества, и следовательно - права собственности на это имущество и имущественного расслоения. Появились не «беднейшие», они и так все были такими, просто кто-то стал богаче. И с этим, «добрый и простой народ», смириться никак не может. Взять и отобрать, и почестному поделить. Или, хотя бы, сжечь, чтобы никому не досталось.
«Добрый и простой народ» - не против присвоить чужое, он против владельцев чужого. Против частного. «Курить есть? Тебе, что, жалко?» - поубивал бы, блядь.
До появления земледелья всё человечество жило в гармонии с природой. И существовало путём присвоения того, что у той природы плохо лежит. Собирательство, охота, рыбалка. Это не про создание нового. Это про присвоение уже существующего. А вот земледелие - это начало создания.
Все эти пляски с гвоздиками и Великим Менеджером - это нормальное явление. И говорит не про ебанутость носителей этого культа, а про коммунизм. Про примитивный коммунизм первобытного строя. И, естественно, про то, что носители этого культа существуют в парадигме этого строя, в его категориях и ценностях. Спиздить и сожрать.
Он велик, он могуч и гоняет стаи герцоговино-флорных туч. Советско-русский Геракл, Илья Муромец и ещё какая-то хуйня из Махабхараты, и прочих эпосов про борьбу добра со злом и песен про Нихуюнгов. Потому что присваивателям нужен героический герой - символ, инструмент, который возвращает их во времена Золотой Халявы. Возвращает гармонию и привычный порядок вещей, путём уничтожения собственников.
Написать донос и «хорошо, что бывших хозяев расстреляли». Или изнасиловать немку. Спасибо, товарищ Сталин. Тяжело без Вас стало.
Оригинал взят у antin_yabluko в Спасибо товарищу Сталину, або харашо што хазяев растреляли
Наближається величне свято "на каво ж ти нас покінул, товаріщ Сталін".
Страна, перепрошую, Вєлікая Духовная Страна Смірєнних Людєй от-от згадає кого їм знову не вистачає до повного щастя і шоб ви здохли.
Будуть знов мріяти за небувалий порядок посиленого режиму. Як всього було добре, но мало, но хватало, і все було болєє набагато справжнім і справедливим. А по колічєству жиров, бєлков і натуральності перевищувало в рази західні та сучасні аналоги. Покажуть кришечку від самого лучшего кефіра і підтвердять вірування, що квартири давали.
Звичайно шо трошки прибрешуть, не без цього. Но здебільшого спиздЯть.
А по телевізору і в зошитах школярів замайорять міфи і легедни Стародавньої Сесесерії про Великого Менеджера і шо взяв з сохой, а оставив з атомною бомбою. Голодною, безрукою, кривоокою, в бараках жеврічую і перестуком існуючою. Но з атомною бомбою! Примотаною народними шмарклями і авосєм до держака тієї ж первісної сохи. А ще б трохи пожив - то може айфон чи цирк Дюсолєй б получилось спиздить у Запада. Но не срослось. Помер. А може даже і убили заздризники і жиди.
Насправді, культ Великого Сталіна - це не про Сталіна. І навіть не про СРСР. А про Золоту Добу доброго і простого народу. Коли все було харашо і просто та в гармонії з оточуючим середовищем й дикою природою. Общим. Тобто нічийним.
Золота Доба добрих і простих людей - це відповідь суспільства, що привласнює, на появу ще примітивного виробництва в пізню камяну добу. Неолітична революція. В першу чергу появу землеробства на противагу збиральництву. На появу майна, відтак власності на це майно та майнової нерівності. З’явились не бідніші (вони і так всі були таким) - просто де-хто став заможнішим. І з цим, добрий і простий народ погодитись не може. Взять і отобрать і по чєсному подєліть. Ілі хотя би сжечь, шоб нікому не дісталось.
Добрий і простий народ - не проти привласнити чуже, він проти володільців чужого. Проти приватного. «Курить есть? Тебе шо жалко?» - повбивав би, блядь.
До появи землеробства все людство жило в гармонії з природою. І існуввало шляхом привласнення того, що в тій природі погано лежить. Збиральництво, мисливство, рибалка. Це не про створити нове. Це про привласнити існуюче. А от землеробство - це початок створення.
Ці всі пляски з гвоздиками і Великим Менеджером - це нормальне явище. І говорить не про єбанутість носіїв того культу, а про комунізм. Про примітивний комунізм первісного ладу. І, звичайно, про те, що носії цього культу існують категоріями і цінностями з того ладу. Спиздить і сожрать.
Он вєлік, он могуч і ганяє стаі герциговіна-флорних туч. Совєтско-русскій народний гєракл, ілья муромець і ще якась хуйня з Махабхарати і прочих епосів про боротьбу добра та зла і пєсєн про Ніхуюнгів. Бо привласнювачам треба героічний герой - символ, інструмент, який повертає їх в ті часи Золотої Халяви. Повертає гармонію і звичний порядок речей, шляхом знищення власників.
Написать донос і «хорошо что бивших хозяєв растреляли». Або згвалтувать німкеню. Спасібо, товаріщ Сталін. Тяжело без Вас стало.
Мій переклад російскою, о жизни доземледельческих обществ:
Приближается великий праздник - «на каво жи нас пакинул таварищь Сталин».
Страна, простите, Великая Духовная Страна Смиренных Людей, вот-вот вспомнит, кого им снова не хватает для полного счастья и чтоб вы сдохли.
Будут снова мечтать о небывалом порядке усиленного режима. Как всего было хорошо, но мало, но хватало, и всё было более намного настоящим и справедливым. А по количеству жиров, белков и натуральности превышало в разы западные и современные аналоги. Покажут крышечку от самого лучшего кефира и подтвердят верования, что квартиры давали.
Конечно немножко приврут, не без этого. Но больше спиздЯт.
А по телевизору и в тетрадках взовьются мифы и легенды Древней Эсэсэрии, про Великого Менеджера, который принял с сохой, а оставил с атомной бомбой. Голодную, кривую, безрукою, в бараках существующую и перестуком живущую. Но с атомной бомбой! Примотанной народной бичевой и авосем к той-же первородной сохе. А если б немного ещё пожил бы - то может айфон или цирк Дюсолей бы получилось у Запада спиздить. Но не срослось. Умер. А может даже убили завистники и жиды.
В действительности же, культ Великого Сталина - он не про Сталина. И даже не про СССР. А про Золотой Век «доброго и простого народа». Когда всё было хорошо и просто в гармонии с окружающей средой и дикой природой. Общим. То есть, ничьим.
Золотой Век «добрых и простых людей» - это ответ общества, которое присваивает, на появление, ещё примитивного, производства в позднем каменном веке. Неолитическая революция. В первую очередь появление земледелия в противовес собирательству. На появление имущества, и следовательно - права собственности на это имущество и имущественного расслоения. Появились не «беднейшие», они и так все были такими, просто кто-то стал богаче. И с этим, «добрый и простой народ», смириться никак не может. Взять и отобрать, и почестному поделить. Или, хотя бы, сжечь, чтобы никому не досталось.
«Добрый и простой народ» - не против присвоить чужое, он против владельцев чужого. Против частного. «Курить есть? Тебе, что, жалко?» - поубивал бы, блядь.
До появления земледелья всё человечество жило в гармонии с природой. И существовало путём присвоения того, что у той природы плохо лежит. Собирательство, охота, рыбалка. Это не про создание нового. Это про присвоение уже существующего. А вот земледелие - это начало создания.
Все эти пляски с гвоздиками и Великим Менеджером - это нормальное явление. И говорит не про ебанутость носителей этого культа, а про коммунизм. Про примитивный коммунизм первобытного строя. И, естественно, про то, что носители этого культа существуют в парадигме этого строя, в его категориях и ценностях. Спиздить и сожрать.
Он велик, он могуч и гоняет стаи герцоговино-флорных туч. Советско-русский Геракл, Илья Муромец и ещё какая-то хуйня из Махабхараты, и прочих эпосов про борьбу добра со злом и песен про Нихуюнгов. Потому что присваивателям нужен героический герой - символ, инструмент, который возвращает их во времена Золотой Халявы. Возвращает гармонию и привычный порядок вещей, путём уничтожения собственников.
Написать донос и «хорошо, что бывших хозяев расстреляли». Или изнасиловать немку. Спасибо, товарищ Сталин. Тяжело без Вас стало.