Це мій передостанній пост в ЖЖ. В останньому будуть адреси-паролі-явки, де мене шукати надалі.
Тому пост оптимістичний і про рідне в усіх сенсах цього слова.
Навесні
tana_sribna вишивала на моє замовлення сорочку для файного хлопа, а я для того ж таки хлопа в'язала светрика.
Сорочку Таня показувала
ТУТ. Там і фото хороші, і докладний опис матеріалів та використаних технік. Але я не втрималась від того, щоб і самій не пофотографувати цю красу. Сорочка вийшла майже як
з бабусиної скрині чи музею, але новісінька.
Все таке красиве, що хочеться розглядати та розглядати. Я зосереджувала свою увагу на швах.
Це передня планка та мотузка на комірі.
Це манжет та шов рукавчика.
Плечовий шов та комір.
Підгинка низу.
І сам файний хлоп (дозвіл від мами Наталі на його показ я отримала :-) ). Хлоп ще малий для сорочки, але він швидко виросте. Тому розмір сорочки спеціально трішки на виріст.
І щоб не мерзнути в сорочці в холодні дні абсолютно не прив'язаний до жодної країни светрик. Пряжа вовняна з Норвегії, а модель з французького журналу з деякими українськими доопрацюваннями.
Така от у нас з Танею вийшла дружня співпраця. :-)