Час від часу я отримую від Полі листівки :)
"Мамо, я тебе люблю"
"Мамо, ти найкращЯ в світі мама"...
Зрозуміло, що вони викликають масу емоцій і, звісно, тільки позитивних. Перші почуття, які одразу наповнюють мене, коли я читаю такі слова, описати важко. Але думаю, всі розуміють, про що мова: відчуття такі теплі, приємні, а разом з ними метелики порхають в животі, горло стискається і хочеться обридатись :)
Але, крім цього, ще й гордість за Полю і за нас: адже така ще маленька дитина, всього лише 6 років, а вже досить непогано пише, читає (зараз перед сном, поки я займаюсь Вікуською, Поля перечитує "Незнайку" - ті розділи, що я їм прочитала напередодні) і сама спроможна написати листа. Не соромиться висловлювати свої почуття і проявляє бажання зробити мамі приємно - адже Поля цілком усвідомлює, що ці листівочки приносять мені задоволення :) Навіть такі:
Гадаю, малося на увазі "коли ти на меНЕ НЕ кричиш" - подібні записки я отримую, коли ми посварились :)
А от на Сашин приїзд Поліна відреагувала цілою купиною "любовних" листів.
Мамі:
Татові:
Вікусі:
Киці Цукерці:
Цей лист дійсно написаний для нашого пухнастого члена сім`ї, а не для смаколика ;-)
До речі, в цьому листі Поля врахувала моє зауваження щодо слова "обожнЯю", яке можна побачити на першій світлині цього запису ;-)