(Untitled)

[naberegu]

Скільки себе пам’ятаю, життя спливало серед суцільного нерозуміння. Не те щоб - ой-йой! - не розуміли мене, ні - не розуміла я. Батьків, родичів, дітей у дворі, однокласників, колег, друзів, коханців тощо. Я їх не розуміла і саме тому не могла збагнути - чи розуміють вони. Хоча, чому я пишу в минулому часі?

І досі непокоїть питання: а може вони

Comments

[vorotniy]

А трапляються і ті, для яких хочеш бути зрозумілим, але не знаєш, чи вони тебе розуміють. І та ж проблема - ніяк перевірити

[naberegu]

от! саме так! відучвала, що недоформулювала, і ти це зробив.
втім, грець кожного з нас зна - що ми мали на увазі...

[irr]

а вот мне кажется, что кто-то слишком много думать

[biser]

+1000

[in200]

если попробовать серьезно.
ето все частные вопросы, от общей концепции позиционирования себя в социуме.
понимаю ли я свое место в социуме, понимают ли окружающие мой ранг. способен ли я влиять и понимать цели социума, как в целом, так и в частном. можно продолжать перечень пока буквы не закончатся.
и тратить потом неимоверные усилия отвечая на множественные частные производные от общего.
вернувшись к постановке задачи можно выделить два главных объекта "Я" и "социум".
тут следует заметить что объект "Я" есть подмножеством объекта "социум"
раз уж к разговору приплелись множества, то можно предположить, что к решению проблемы можно привлечь аппарат математической индукции. взяв за базу индукции "Я"
осталось переформулировать цi бляцькi питання. в результате имеем:

чи розумiю "Я" себе("Я")?
ну а тут уж воистину пиздец.