Трипільські Зорі - 2011
Перший фест цього року. Поїхали невеличкою, але тісною компанією. Вирушали на день раніше, бо не хтіли зайвий день тусуватися в Донецьку. 26 червня дісталися Сміли, звідти собакою до Черкас. Ще на пероні у Смілі зрозуміли - погоди не буде. Лляв дощ. Швидко поставили намети неподалік Долини Троянд і завалилися спати до 4 вечора. Десь о п'ятій дощ затих години на дві, тому вдалося розпалити вогнище. Його навіть не доводилося доглядати - через потужний вітер з Дніпра горіло все мокре і гниле. На ранок все прогоріло в пил. Констатувавши це, пішли на фестивальне поле де перестріли оргів і серед них нашу добру подругу і винуватицю події Інну. Завдяки їй були познайомлені із ведучим М'ячиком та нагодовані зайвими порціями їжі :-) І от після сніданку сталося неймовірне - з'явилося Сонце і ми побачили Небо! Після цілої доби свинцевих хмар це було подібне до явлення Христа. Хоча дощ був, але вже короткочасний і проходив смугами, тому відриватися під сценою наскрізь мокрим це не заважало - КораЛЛі та Чумацький Шлях зробили свою вар'ятську справу.
Цього року наметове містечко було представлено 6 наметами: 3 донбасяцьких, кийовський, львівський та тернопольсько-чернівецький :-). Через це ТЗ єдиний фест, коли я завжди був задоволений сусідами: добрі стосунки, спільне приготування їжі, одне вогнище на всіх і одна компанія навколо нього. На другий день фесту по місту йшли гуляти вже змішаним складом. Погулялися, подвилися та пішли у натовп задля відриву. В той вечір нас запалював ЮрКеш. Пробували заважати пепси, наказуючи прибрати пиво, поки великі дядьки з усілякого роду адміністрацій тусувалися біля сцени, очікуючи на свій зірковий час. Тобто на ФЕСТІ бухати було зась!!! Мабуть погано старалися, бо на ранок ми всі одностайно вирішили наступного разу брати на одну пляшку пива менше :-)
Виїжджати планували десь о шостій, аби стопом дістатися на Кийов. Прокинувшись та почавши збиратись, були жорстоко обламані шаленою зливою. Сидячи в наметі спостерігали як підступає вода і капці плавають по тамбуру намета. Сусід мив посуд не виходячи з намету, а ми назовні спостерігали за збільшенням калюжі, посеред якої стояв наш намет. І даремно думати, що ми, ламери, обрали погане місце - все узбережжя являло собою величезну калюжу. Дуже сподобався момент коли збирав під дощем намет і під тентом побачив безліч мурах та павуків, що сприйняли мій намет та й мене самого за Ноєв Ковчег. Із тими комахами ми боролися і в маршрутці, і в метро, і попутках. Через негоду та втрату часу варіант стопу мали закинути подалі і їхати бусиком. Вже у маршрутці дізналися та побачили на власні очі наслідки негоди - підмило асфальт на дамбі, через що утворилася величезна пробка і ми без руху проторчали в ній 40 хвилин.
ПМ: Всі фотки у stepoviha , тож чекаємо коли викладе ;)
Цього року наметове містечко було представлено 6 наметами: 3 донбасяцьких, кийовський, львівський та тернопольсько-чернівецький :-). Через це ТЗ єдиний фест, коли я завжди був задоволений сусідами: добрі стосунки, спільне приготування їжі, одне вогнище на всіх і одна компанія навколо нього. На другий день фесту по місту йшли гуляти вже змішаним складом. Погулялися, подвилися та пішли у натовп задля відриву. В той вечір нас запалював ЮрКеш. Пробували заважати пепси, наказуючи прибрати пиво, поки великі дядьки з усілякого роду адміністрацій тусувалися біля сцени, очікуючи на свій зірковий час. Тобто на ФЕСТІ бухати було зась!!! Мабуть погано старалися, бо на ранок ми всі одностайно вирішили наступного разу брати на одну пляшку пива менше :-)
Виїжджати планували десь о шостій, аби стопом дістатися на Кийов. Прокинувшись та почавши збиратись, були жорстоко обламані шаленою зливою. Сидячи в наметі спостерігали як підступає вода і капці плавають по тамбуру намета. Сусід мив посуд не виходячи з намету, а ми назовні спостерігали за збільшенням калюжі, посеред якої стояв наш намет. І даремно думати, що ми, ламери, обрали погане місце - все узбережжя являло собою величезну калюжу. Дуже сподобався момент коли збирав під дощем намет і під тентом побачив безліч мурах та павуків, що сприйняли мій намет та й мене самого за Ноєв Ковчег. Із тими комахами ми боролися і в маршрутці, і в метро, і попутках. Через негоду та втрату часу варіант стопу мали закинути подалі і їхати бусиком. Вже у маршрутці дізналися та побачили на власні очі наслідки негоди - підмило асфальт на дамбі, через що утворилася величезна пробка і ми без руху проторчали в ній 40 хвилин.
ПМ: Всі фотки у stepoviha , тож чекаємо коли викладе ;)