Історія №4. Рука Москви
Петро Миколайович стояв у власному кабінеті на другому поверсі квадратної будівлі головного офісу КПУ на Борисоглібській, 7. Однією рукою він витирав хусточкою піт з чола, а іншою стискав слухавку старовинного білого телефону з гербом СРСР замість диску.
- Вы не приехали, и я так понял, что ваша организация более не нуждается в консервах, - сказав у слухавці голос президента РФ Володимира Путіна.
- Ви нє повєрітє, шо со мной случілось по дорогє! - збуджено почав виправдовуватися Петро Миколайович. - Какіє-то прохвости узналі тєму моєй дісєртациі. Я удівляюсь, как ета інформация вобщє пронікла в мір - ваша же організация обіспєчівала канфіденциальнасть!
Він сподівався, що Володимир Володимирович відчує себе винуватим.
- А кансєрви очєнь нужни, сєйчас же как раз сєзон кулінарний в разгарє. Із-за вашей позіциі ми і так винуждєни обращацца к тєм слоям насєлєнія, коториє до етого употрєблялі другіє віди продукциі. Почєму ви так плотно опєкаєтє регіональних проізводітєлєй, і совсєм забилі нашу марку?! Думаєтє, ані вас ні кінут? Ані он уже пра європейський вибір заявілі.
- Нє ваше дело, - грубо обірвав його Володимир Володимирович. - Есть у нас чем их взять, и они это прекрасно знают. Колодец смерти, все такое. А ваше предприятие уже не будет монополистом в сфере отношений с Россией. Мы на вас, Петр Николаевич, крест поставили.
- Как хрєст? - пригнічено прошепотів Петро Миколайович.
- А вот так. Будете теперь православие защищать, - і Володимир Володимирович повісив слухавку.
- Вы не приехали, и я так понял, что ваша организация более не нуждается в консервах, - сказав у слухавці голос президента РФ Володимира Путіна.
- Ви нє повєрітє, шо со мной случілось по дорогє! - збуджено почав виправдовуватися Петро Миколайович. - Какіє-то прохвости узналі тєму моєй дісєртациі. Я удівляюсь, как ета інформация вобщє пронікла в мір - ваша же організация обіспєчівала канфіденциальнасть!
Він сподівався, що Володимир Володимирович відчує себе винуватим.
- А кансєрви очєнь нужни, сєйчас же как раз сєзон кулінарний в разгарє. Із-за вашей позіциі ми і так винуждєни обращацца к тєм слоям насєлєнія, коториє до етого употрєблялі другіє віди продукциі. Почєму ви так плотно опєкаєтє регіональних проізводітєлєй, і совсєм забилі нашу марку?! Думаєтє, ані вас ні кінут? Ані он уже пра європейський вибір заявілі.
- Нє ваше дело, - грубо обірвав його Володимир Володимирович. - Есть у нас чем их взять, и они это прекрасно знают. Колодец смерти, все такое. А ваше предприятие уже не будет монополистом в сфере отношений с Россией. Мы на вас, Петр Николаевич, крест поставили.
- Как хрєст? - пригнічено прошепотів Петро Миколайович.
- А вот так. Будете теперь православие защищать, - і Володимир Володимирович повісив слухавку.