Сиділи вчора з Кольою Мартиненком на даху мого будинку на Грушевського 9. Мріяли. Коля каже, слухай, а якщо зараз підігнати машину з горілкою до Майдану, постояти трошки і поїхати в напрямку Троєщини, - поведуться чи не поведуться?..
Ну, якщо відкритий кузов, - кажу я, - та опустити борти і для запаху ще трошки полити... то думаю поведуться...
Переглянулися, набрали з Соніеріксона "Укрпромінвест", викликали газон, прикупили 10 ящиків "Оліпму" в "Фуршеті" і поїхали на Майдан. Поки доїхали, вже смеркається... Кажу Коля, зупиняй.
Стали максимально близько до Майдану. Вилізли в кузов - я поливаю машину горілкою, Коля відкриває борти.
Сіли в кабіну, чекаємо.
Думаю, нє, ніхуя не буде. Не поведуться. Аж тут, як повалило - і від Жовтневого, і з Інтитутської, і від Будинку профспілок. Кричу:
- Коля, сука, заводь, блядь, газона і піздуєм!
Коля дьоргає ключ зажиганія і ручку передач. Машина нехотя, але заводиться. Потроху рушаємо. Виглядую з вікна - за машиною біжить з десяток активістів. Дивлюсь, в кузові теж активіст - вже передає ящики тим хто біжить. Йобана хата...
Одним словом, на Грушевського ми з одним ящиком доїхали... І активістом в кузові. Але в наступну секунду і останній ящик з активістом зникли в Маріїнському парку.
Nu ne suky?
-. ..- / -. . / ... ..- -.- -.-- ..--..