Apr 04, 2007 16:02
Анатолій Кирилович нервувався. Його думки пливли стрімко та тривожно. "Щасливий білєт, бля, витянул... Вєзунчік... Кому я тєпєрь нужен с етім щаслівим білєтом?"
Погляд Кінаха впав на мобільний телефон. Обличчя просвітлилося і він набрав Петра Порошенка.
- Пєтя, прівєт!
- І ти нє болєй.
- Ти как на вибори ідеш?
- В НСНУ.
- Так тжбя вродє распісали, - здивувався Кінах.
- Толік, єщє нєт в етой странє сукі мужского пола, которая смогла би мєня распісать.
- Так раскажи!
- Корочє, єсть такая схєма. Буду заходіть чєрєз Народную самооброну. С Давідом уже рєшіл - дєньгі піліт пополам. Но для начала надо Каськіва і ПОРУ утопіть.
- А ето на фіга?
- Да Балога піздіт - на хуя нам Юра, єслі Каськів может акциї сдєлать?
- Да ну? - здивувався Кінах.
- Баранкі гну. Вон уже Юсов сідіт на у мєня на пятом. Способний мальчік. Корочє, ПОРІ - піздець, Луценко - молодець. Бля, я молодець.
- А впісаться можно?
- Позно, Толік, позно. Влада перейшла межу.
Анатолій Кирилович почув короткі гудки і з сумнівом почав вивчати списки прогресивних соціалістів.