Якось Коля сидів в своєму робочому кабінеті, що розташувався на другому поверсі будівлі по вул.Межигірській 23, та грав по мережі в морський бій з Андрієм Віталійовичем Шевченком, який сидів в тій же будівлі, але в іншому кабінеті.
Раптом з розетки посипались іскри. Монітор почав мерехтіти, і за кілька секунд взагалі потух, в кабінеті запахло горілим.
- Збив!, - почув Коля дзвінкий голос Андрія Віталійовича десь з-за стіни.
- Та збив, збив, - тихо пробурмотів Коля і обережно витягнув електричну вилку комп‘ютера з розетки. Підніс її до носа, та скривився від їдкого смороду, - ніяких умов для роботи!
Коля взяв зі свого шкіряного портфеля набір викруток. Розкрутив розетку та поставив перед собою на стіл її пластиковий корпус. Коля уважно подивився на цифри вибиті на корпусі.
- Не може бути!, - вигукнув він здивовано, та швиденько набрав Михайла Юрійовича Бродського.
- Да Коля, - почувся в слухавці голос Михайла Юрійовича, який щось жував.
- Міш, ти тіки не падай, я все зрозумів!, - не приховуючи радості вигукнув Коля.
- Шо зразумів?
- Про газ! Я зрозумів, чому вони хочуть підняти ціну з 50 до 220 доларів!
- І пачєму же?
- Вони перепутали герци з вольтами!, - тріумфально виголосив Коля.
- Нє понял, - Михайло Юрійович перестав жувати.
- Я оце тримаю розетку в руках. На ній є два надписи..., - Коля зробив паузу.
- Ну, нє тамі душу, викладивай!, - нервував Михайло Юрійович.
- 50 Гц і 220 В!
- Да ти шо!, - здивувався Юрій Михайлович, - так значіт всьо дєла в елєктрікє?
- Саме так!, - Коля відключив зв‘язок, і почав набирати інших однопартійців з метою повідомити їм сенсаційне відкриття.