НАШ_КОЛЯ. ЧАСТИНА СТО СІМНАДЦЯТА
Якось Коля сидів за столом в напівтемному таємному партійному приміщенні в Конча-Заспі. Дві напівзгорілі свічки освітлювали карту світу, що лежала на столі. Він уважно розглядав чудернацькі вигини півдня Африки
- Може вона в Мбабане? - запитав Коля.
- Ні, наш осердок БЮТ в Мбабане вже давно б повідомив, - відповів з темного кутка кімнати народний депутат Олександр Валентинович Турчинов.
- А може...., - Коля тикнув пальцем на південь американського континенту, - а може, вона на Вогняній землі?
- Коля, перестань займатись єрундою, - перебив Олександр Валентинович, - якшо ми до завтра не поперемо це гігантське полотно.
- Прапор.
- Ну да, цей прапор. Так вот, якшо ми його не поперемо, - Олександр Валентинович хитро прищурився і подивився в очі Колі, - то це зробить хтось інший.
- Так але для чого нам вона потрібна? Можемо ж і самі здати в хімчистку.
- Коля, у Юлі ж скідочка на 20 процентів!
- А-а-а-а, - протягнув Коля.
- Так шо давай, починай.
Коля виклав на стіл з чорного мішечка красиву жіночу косу, сумочку з надписом “Louis Vuitton” та бездоганно підстружений олівець. Олександр Владленович вдягнув на голову косу, Коля повісив собі через плече сумочку. В центр карти поклали олівець, взялись за руки та почали пошепки промовляти:
- Юлечка, зйавись, Юлечка зйавись, Юлечка зйавись, Юлечка зйавись...
Раптом одна свічка згасла, олівець на столі повернувся в напрямку півдня. Двої чоловіків замовкли.
- ЙОЙ!, - вигукнув Коля, та схопився за серце
- Шо таке?
- SMSка прийшла!, - Коля витягнув з внутрішньої лівої кишені телефон, - ВОНА!
- Ну! Шо пише?, - Олександр Владленович затамував дихання.
- Завтра буду, без мене не періть. Є приємні новини, цілую, твоя Юля.