Історія 13.
Вкотре Сан Санич похвалив себе за хорошу фізичну форму, яку йому вдавалося підтримувати у його-то 62. Під покровом ночі він практично без проблем переліз через двометрову залізну огорожу. Притиснувшись до стінки, він почекав, поки камера спостереження повернеться у інший бік, дістав балончик з фарбою, конфіскований Луценковими орлами у неповнолітніх порушників громадського порядку кілька днів тому, і приступив до роботи.
За кілька хвилин, коли справу було закінчено, Сансанич сторожко роззирнувся. Помітивши підходящий момент, він розбігся і легко перестрибнув через огорожу, впав на мокрий асфальт по-котячому і з низького старту швидко побіг у напрямку Набережної. Там його вже чекав старий роздовбаний Жигуль.
Сівши поруч з водієм, Сан Санич нарешті зняв чорну панчоху з голови.
"Все нормально?" - запитав водій, Голова Політради Соціалістичної партії України Йосип Вікентійович Вінський.
"Так, все виконав, як ухвалила Політрада", - відказав трохи засапаний Мороз. "Юзик, а ти впевнений, що потрібно було так ризикувати?"
"Головне, - відповів Вінський, - позбавити суперника впевненості в собі. Плюс рішення Політради, Сан Санич, треба виконувати, а не обговорюєте - самі так вчили".
Сан Санич голосно зітхнув.
А коли Голова Політради "Нашої України" Роман Петрович Безсмертний на свому Мерседесі о сьомій ранку наступного дня підїхав до офісу його партії на вулиці Спаській попити кави та поспілкуватися з колегами перед початком пленарного засідання, він з подивом побачив величезний, на всю стіну будинку напис: "Нас не дуже багато, але нас не подолати. Фракція Соціалістичної партії України".
"Ну бля", - сплюнув Роман Петрович. День для нього починався явно не найкращим чином.
За кілька хвилин, коли справу було закінчено, Сансанич сторожко роззирнувся. Помітивши підходящий момент, він розбігся і легко перестрибнув через огорожу, впав на мокрий асфальт по-котячому і з низького старту швидко побіг у напрямку Набережної. Там його вже чекав старий роздовбаний Жигуль.
Сівши поруч з водієм, Сан Санич нарешті зняв чорну панчоху з голови.
"Все нормально?" - запитав водій, Голова Політради Соціалістичної партії України Йосип Вікентійович Вінський.
"Так, все виконав, як ухвалила Політрада", - відказав трохи засапаний Мороз. "Юзик, а ти впевнений, що потрібно було так ризикувати?"
"Головне, - відповів Вінський, - позбавити суперника впевненості в собі. Плюс рішення Політради, Сан Санич, треба виконувати, а не обговорюєте - самі так вчили".
Сан Санич голосно зітхнув.
А коли Голова Політради "Нашої України" Роман Петрович Безсмертний на свому Мерседесі о сьомій ранку наступного дня підїхав до офісу його партії на вулиці Спаській попити кави та поспілкуватися з колегами перед початком пленарного засідання, він з подивом побачив величезний, на всю стіну будинку напис: "Нас не дуже багато, але нас не подолати. Фракція Соціалістичної партії України".
"Ну бля", - сплюнув Роман Петрович. День для нього починався явно не найкращим чином.