Нестор і мудаки. Історія №014.
Нестор вже майже годину нудився від байдикування в літаку і, щоб хоч якось себе розважити, методично накачувався “закарпатським”.
За звичкою він крутив в руках мобільний, але оскільки на висоті 4 тисячі метрів Нестор перебував “поза зоною”, то апарат залишався “річчю в собі”. Хоч щоб якось надати йому сенсу, Нестор почав перечитувати старі “есесмески”. Окремі з них, ті, що по-особливому гріли душу, Нестор зберігав роками. От наприклад ця: “Чекаю під третьою від басейну пальмою. Юля”. Нестор зробив великий ковток коньяку, згадав спекотний Єгипет, холодні коктейлі, короткі ночі, кристалики солі на засмаглій шкірі. Нестор ставав дедалі сентиментальнішим. Наступне повідомлення було написано якоюсь в’яззю, але дивні букви складалися у абсолютно зрозумілу фразу: “Згинь, падла!”. “Ех, Женя-Женя, як воно тобі там ведеться?”, - зітхнув Нестор і подивися в ілюмінатор на засніжені простори запорізької області, над якою саме пролітав, наливаючи чергову порцію коньяку.
По тому, як почало закладати вуха, Нестор зрозумів, що літак знижується. В ілюмінаторі стало видно засніжені терикони. Щоб не розстроюватись він повернувся до читання старих повідомлень. Наступне повідомлення півтора року тому Коля скидав йому щогодини. Більшість цього “спаму” він вбивав не читаючи, але один месидж лишив на пам‘ять: “Ющенко - ТАК, Янукович - мудак!”.
“Таки мудак”, - погодився Нестор, допиваючи пляшку, - “всі вони мудаки”. Літак легенько струснуло і Нестор зрозумів, що вже в Донецьку. Похитуючись він спустився по трапу, біля якого його чекали місцеві однопартійці.
Донецьк зустрів Нестора великою кількістю політичної реклами на біг-бордах фірми “Плазма”. За наявності широкого політичного спектру, в зовнішній рекламі домінувала “Партія Регіонів” та “Еко+25”. “Да, нам тут не світить”, - з сумом відмітив Нестор, однак його око потішив одинокий біг-борд, на якому був зображений він сам і написано “ДОНБАСС - СДПУ(о) за вас!”.
На одному з перехресть машину, в якій їхав Нестор, заляпавши брудом, обігнав міліцейський кортеж. “От, мудаки”, - вилаявся він, а місцеві пояснили: “Ето Луценко уже тут два дня катаєтся, наркоманов ловіт, прєс-конфєрєнції раздайот, расказиваєт в какіх спісках бандіти”. “От, блядь, по піару может перєбіть”, - Нестор вирішив бути якомога радикальнішим у висловлюваннях.
Випивши за обідом ще кілька чарок Нестор пішов на прес-конференцію. Зал був заповнений вщент, стало душно і Нестора потроху почало розвозити. Він почав говорити. Говорив довго, все більше входячи в раж. Щойно він хотів нагадати цитату Самуіла Маршака: “Что не делаєт дурак, всьо он дєлаєт нє так”, як у ньому заговорила підсвідомість: «Когда страной руководіт мудак, всьо в странє нє так!». Журналісти тихо загомоніли і почали швидко занотовувати сенсацію до блокнотів. Нестор зрозумів, що бовкнув зайве, але назад дороги не було. Якийсь дивний екстаз охопив його, туман застелив очі, з туману раз поз раз виринали усміхнене обличчя Колі, червоне віт люті обличчя Жені, Юрко, який показував йому язика і наручники, Пєтя, який в одній руці тримав туго запаковану пачку стодоларових купюр, а іншою показував Нестору дулю, Олег, що крутив вказівним пальцем біля скроні.
«Ну, руководіт… ето я імєл в віду собіратєльний образ», - додав Нестор трохи згодом.
… Через кілька годин донецькі об‘єднані есдеки посадили Нестора в літак вщент п‘яного і пішли допивати до корчми “У Швейка”. Нестор дивися в ілюмінатор, як з-під шасі тікає непривітна донецька земля. Де багно і відлига, де все бабло під Рінатом, а весь електорат під Фьодоричем, де Юрко ганяє кортежами і лише ОДИН біг-борд з Нестором, де засніжені терикони ні хріна не не нагадують рідне Закарпаття. “Нехуй тут ловіть”, - подумав Нестор і поки ще перебував в зоні зв‘язку написав Медведчуку “есемеску”: “Ja gotovyj ocholyty spysok bloku na vyborah do Kryms`kogo parlamentu”
За звичкою він крутив в руках мобільний, але оскільки на висоті 4 тисячі метрів Нестор перебував “поза зоною”, то апарат залишався “річчю в собі”. Хоч щоб якось надати йому сенсу, Нестор почав перечитувати старі “есесмески”. Окремі з них, ті, що по-особливому гріли душу, Нестор зберігав роками. От наприклад ця: “Чекаю під третьою від басейну пальмою. Юля”. Нестор зробив великий ковток коньяку, згадав спекотний Єгипет, холодні коктейлі, короткі ночі, кристалики солі на засмаглій шкірі. Нестор ставав дедалі сентиментальнішим. Наступне повідомлення було написано якоюсь в’яззю, але дивні букви складалися у абсолютно зрозумілу фразу: “Згинь, падла!”. “Ех, Женя-Женя, як воно тобі там ведеться?”, - зітхнув Нестор і подивися в ілюмінатор на засніжені простори запорізької області, над якою саме пролітав, наливаючи чергову порцію коньяку.
По тому, як почало закладати вуха, Нестор зрозумів, що літак знижується. В ілюмінаторі стало видно засніжені терикони. Щоб не розстроюватись він повернувся до читання старих повідомлень. Наступне повідомлення півтора року тому Коля скидав йому щогодини. Більшість цього “спаму” він вбивав не читаючи, але один месидж лишив на пам‘ять: “Ющенко - ТАК, Янукович - мудак!”.
“Таки мудак”, - погодився Нестор, допиваючи пляшку, - “всі вони мудаки”. Літак легенько струснуло і Нестор зрозумів, що вже в Донецьку. Похитуючись він спустився по трапу, біля якого його чекали місцеві однопартійці.
Донецьк зустрів Нестора великою кількістю політичної реклами на біг-бордах фірми “Плазма”. За наявності широкого політичного спектру, в зовнішній рекламі домінувала “Партія Регіонів” та “Еко+25”. “Да, нам тут не світить”, - з сумом відмітив Нестор, однак його око потішив одинокий біг-борд, на якому був зображений він сам і написано “ДОНБАСС - СДПУ(о) за вас!”.
На одному з перехресть машину, в якій їхав Нестор, заляпавши брудом, обігнав міліцейський кортеж. “От, мудаки”, - вилаявся він, а місцеві пояснили: “Ето Луценко уже тут два дня катаєтся, наркоманов ловіт, прєс-конфєрєнції раздайот, расказиваєт в какіх спісках бандіти”. “От, блядь, по піару может перєбіть”, - Нестор вирішив бути якомога радикальнішим у висловлюваннях.
Випивши за обідом ще кілька чарок Нестор пішов на прес-конференцію. Зал був заповнений вщент, стало душно і Нестора потроху почало розвозити. Він почав говорити. Говорив довго, все більше входячи в раж. Щойно він хотів нагадати цитату Самуіла Маршака: “Что не делаєт дурак, всьо он дєлаєт нє так”, як у ньому заговорила підсвідомість: «Когда страной руководіт мудак, всьо в странє нє так!». Журналісти тихо загомоніли і почали швидко занотовувати сенсацію до блокнотів. Нестор зрозумів, що бовкнув зайве, але назад дороги не було. Якийсь дивний екстаз охопив його, туман застелив очі, з туману раз поз раз виринали усміхнене обличчя Колі, червоне віт люті обличчя Жені, Юрко, який показував йому язика і наручники, Пєтя, який в одній руці тримав туго запаковану пачку стодоларових купюр, а іншою показував Нестору дулю, Олег, що крутив вказівним пальцем біля скроні.
«Ну, руководіт… ето я імєл в віду собіратєльний образ», - додав Нестор трохи згодом.
… Через кілька годин донецькі об‘єднані есдеки посадили Нестора в літак вщент п‘яного і пішли допивати до корчми “У Швейка”. Нестор дивися в ілюмінатор, як з-під шасі тікає непривітна донецька земля. Де багно і відлига, де все бабло під Рінатом, а весь електорат під Фьодоричем, де Юрко ганяє кортежами і лише ОДИН біг-борд з Нестором, де засніжені терикони ні хріна не не нагадують рідне Закарпаття. “Нехуй тут ловіть”, - подумав Нестор і поки ще перебував в зоні зв‘язку написав Медведчуку “есемеску”: “Ja gotovyj ocholyty spysok bloku na vyborah do Kryms`kogo parlamentu”