Запис №6: Альтернатива
Рипнули двері, і до приймальні Вождя зайшов його ліва рука - Державний секретар України. У держсека в руках був електронний нотатник - така собі пластиночка від фірми DELL. Олег Борисович уважно вдивлявся у табличку і водив спеціальним олівчиком по правому боці дисплєю. „Отак воно завжди. ” - думав держсек - „На нєт і суда нєт. Тут, як то кажуть, і к шаману нє ходіть”. Рибачук зробив жест секретарці вождя, але та покрутила головою і підняла вказівний палець натякаючи, що треба почекати.
Олег Борисович сховав нотатник і чемно сів на крісло очікування. Він намагався заспокоїтися, але з думок не хотіли йти цифри. Вони вперто твердили, що усе - безнадійно, жодної прохідної кандидатури нема, нового лідера не виростиш до четверга. Треба або давити ще раз, або ...
Рипнули двері, до приймальні Президента забіг старпом держсека і важко дихаючи, випалив: „Уламав”. Обличчя пана Рибачука просвітліло. Він забрав у старпома факсовий листок і перечитав зміст заяви від прем”єра Криму Матвієнка. „Ну тепер, панове, у нас є альтенатива ...”- зробив висновок Олег Борисович. Держсек швидко підхопився і смикнувши старпома за рукав направився до виходу з приймальні.
- Куди ви? А як же президент? - кинулася їх зупиняти секретарка вождя.
„Рубати кішці хвіст, шоб не казилася” - подумав пан Олег, але, кладучи факсовий листок на тумбочку біля дверей, відповів: „Передасте йому оце!”. Вже в дверях Державний секретар розвернувся і ще раз звернувся до секретарки: „Скоро до вас зайде Пинзеник, подайте йому чай без цукру і без тістечок.”
Олег Борисович сховав нотатник і чемно сів на крісло очікування. Він намагався заспокоїтися, але з думок не хотіли йти цифри. Вони вперто твердили, що усе - безнадійно, жодної прохідної кандидатури нема, нового лідера не виростиш до четверга. Треба або давити ще раз, або ...
Рипнули двері, до приймальні Президента забіг старпом держсека і важко дихаючи, випалив: „Уламав”. Обличчя пана Рибачука просвітліло. Він забрав у старпома факсовий листок і перечитав зміст заяви від прем”єра Криму Матвієнка. „Ну тепер, панове, у нас є альтенатива ...”- зробив висновок Олег Борисович. Держсек швидко підхопився і смикнувши старпома за рукав направився до виходу з приймальні.
- Куди ви? А як же президент? - кинулася їх зупиняти секретарка вождя.
„Рубати кішці хвіст, шоб не казилася” - подумав пан Олег, але, кладучи факсовий листок на тумбочку біля дверей, відповів: „Передасте йому оце!”. Вже в дверях Державний секретар розвернувся і ще раз звернувся до секретарки: „Скоро до вас зайде Пинзеник, подайте йому чай без цукру і без тістечок.”