Запис №9 Відлуння Москви
Лімузин Голови Секретаріату Президента України скрипнув гальмівними колодками і зупинився у дворі будинку № 11 по вулиці Новий Арбат. З престижного авта вийшов Олег Борисович і випрямившись розстебнув усі гудзики на піджаку і попустив вузол на помаранчевій краватці. Його теплий настрій зумовило прекрасне бабине літо у Москві. Рибачук ще раз окинув оком дерева, що кольором давали йому політичну підтримку і впевнено закрокував до дверей офісної споруди. Він ще з далека побачив там якогось чоловіка у помаранчевій бейсболці і автоматично помахав йому рукою, але відповіді на привітання не одержав. Це насторожило Голову секретаріату і він прискорив крок., на що чоловік біля дверей чомусь розвернувся у інший бік. Олег Борисович було хотів сам звернутися до чоловіка, але посадова гордість підказувала йому, що цей крок вже вважатиметься за нав”язливість. Голова секретаріату проминув чоловіка мовчки і увійшов до приміщення. Аж тут йому назустріч у супроводі невеличкої світи вийшла Юлія Володимирівна.
- Привіт, - привітався Рибачук і побачивши кивок у відповідь продовжив - Вас яким вітром занесло на Луну Московську?
- Куди? - перепитала Юлія Володимирівна.
- Українською - луна, а російською - ехо, - пояснив Голова Секретаріату
- А-а, ну-у тут казали, що Бінідіктов наливає за ювілей радіостанції, от я і прийшла.- впевнено відповіла пані Юля.
„Не Бінідіктов а Вєнєдіктов ”, -подумки перекривив Юлю Рибачук, але вголос сказав:”Ну тоді я, як справжній джентльмен, піду за дамою!”, на що екс-прем”єрка відповіла:”Ага”, і, махнувши рукою екс-колезі по кабміну, вийшла з приміщення. Олег Борисович, хоч і спішив, але зупинився послухати, про що будуть говорити за дверима і почув:
Чоловік в помаранчевій кепці: Здравствуйте, Юлія Владіміровна.
Юлія Володимирівна: Здлавствуй, Глєбушка. Долго ждал?
Чоловік в помаранчевій кепці: Нєєт, но чуть Борісичу нє спалілся...
„Спалілся, спаліся, ” - подумав Рибачук, і рушив до студії. Його настрій від бабиного літа зійшов нанівець.
- Привіт, - привітався Рибачук і побачивши кивок у відповідь продовжив - Вас яким вітром занесло на Луну Московську?
- Куди? - перепитала Юлія Володимирівна.
- Українською - луна, а російською - ехо, - пояснив Голова Секретаріату
- А-а, ну-у тут казали, що Бінідіктов наливає за ювілей радіостанції, от я і прийшла.- впевнено відповіла пані Юля.
„Не Бінідіктов а Вєнєдіктов ”, -подумки перекривив Юлю Рибачук, але вголос сказав:”Ну тоді я, як справжній джентльмен, піду за дамою!”, на що екс-прем”єрка відповіла:”Ага”, і, махнувши рукою екс-колезі по кабміну, вийшла з приміщення. Олег Борисович, хоч і спішив, але зупинився послухати, про що будуть говорити за дверима і почув:
Чоловік в помаранчевій кепці: Здравствуйте, Юлія Владіміровна.
Юлія Володимирівна: Здлавствуй, Глєбушка. Долго ждал?
Чоловік в помаранчевій кепці: Нєєт, но чуть Борісичу нє спалілся...
„Спалілся, спаліся, ” - подумав Рибачук, і рушив до студії. Його настрій від бабиного літа зійшов нанівець.