Історія №49
Анатолій Кирилович вглядався в овал ілюмінатора. Внизу простягався загадковий і могутній Татарстан.
- Как по-татарскі "Здравствуйтє?", - запитав Кінах у своєї помічниці пані Таракан.
- Салям алекум.
- А "Влада перейшла межу?"
Пані Таракан зробила вигляд, що не почула і повернулася до ілюмінатора.
"Звільнити її на хєр, чи шо?" - подумав Кінах. Але вирішив повернутися до цього питання вже після повернення на Батьківщину.
Загалом все було як зазвичай. Вождя наполегливо оберігали від зайвої уваги. У хвості літака президентський пул мляво пив віскі, куплений у дьюті-фрі за добові.
Літак сів. Залунав "Козацький марш". На роликах викатився хокейний клуб "Ак Барс". Стукаючи м"ячами, на поле вибігли футболісти "Рубіна".
- Толік, оні шо, йобнулісь? - запитав Євген Червоненко.
- Ето оні пєрєд намі спортом своїм хвалятся, - відповів Кінах.
- Умом отлічаться надо, - сказав Червоненко.
Обидва урядовці із розумінням подивилися один на одного. І злагоджено кивнули головами.
Тим часом свято досягало апогею. Церемоніальні верблюди відвезли вантаж української делегації до готелю. Обабіч тротуара текла нафта. Магазини рясніли цукерками і хлібом. Над Казанню луною стояв голос муетзіна. Запашно тягнуло шурпою та іншою бараниною.
Анатолій Кирилович відкривав для себе загадкову і могутню країну. Татарстан.
- Как по-татарскі "Здравствуйтє?", - запитав Кінах у своєї помічниці пані Таракан.
- Салям алекум.
- А "Влада перейшла межу?"
Пані Таракан зробила вигляд, що не почула і повернулася до ілюмінатора.
"Звільнити її на хєр, чи шо?" - подумав Кінах. Але вирішив повернутися до цього питання вже після повернення на Батьківщину.
Загалом все було як зазвичай. Вождя наполегливо оберігали від зайвої уваги. У хвості літака президентський пул мляво пив віскі, куплений у дьюті-фрі за добові.
Літак сів. Залунав "Козацький марш". На роликах викатився хокейний клуб "Ак Барс". Стукаючи м"ячами, на поле вибігли футболісти "Рубіна".
- Толік, оні шо, йобнулісь? - запитав Євген Червоненко.
- Ето оні пєрєд намі спортом своїм хвалятся, - відповів Кінах.
- Умом отлічаться надо, - сказав Червоненко.
Обидва урядовці із розумінням подивилися один на одного. І злагоджено кивнули головами.
Тим часом свято досягало апогею. Церемоніальні верблюди відвезли вантаж української делегації до готелю. Обабіч тротуара текла нафта. Магазини рясніли цукерками і хлібом. Над Казанню луною стояв голос муетзіна. Запашно тягнуло шурпою та іншою бараниною.
Анатолій Кирилович відкривав для себе загадкову і могутню країну. Татарстан.